2. Тестування в умовах інклюзивного навчання.120-121

Тести вважаються найефективнішою і об'єктивною формою оцінювання знань, умінь і навичок, що дозволяє визначити не лише рівень навчальних досягнень, а й структуру знань, можливі варіанти відхилень від норми за характером відповідей на тестові завдання. Виділяють наступні види тестування. Вхідне тестування застосовується для визначення рівня опанування знаннями, уміннями і навичками, необхідними для вивчення нового матеріалу, побудови корекційної програми педагогічного та психологічного впливу. Вхідне тестування можна застосовувати коли дитина поступає на навчання до інклюзивного класу, і виникає проблема розроблення індивідуального навчального плану. Його можна проводити на початку навчального року коли учні переходять з початкової в основну школу, з основної – у старшу. Таке тестування проводиться учителями школи або за участю незалежних центрів тестування. Найкраще, коли вхідний контроль здійснюється за стандартизованими тестами і технологіями, тоді його результати дають учням, батькам, вчителям об'єктивні дані про підготовку учнів, допоможуть вчителям предметникам цілеспрямовано корегувати програму навчання і навчальний процес, враховуючи при цьому знання усіх учнів класу і конкретного школяра. Для поточного контролю використовують коригуючі тести. Вони допомагають з'ясувати недоліки у процесі засвоєння навчального матеріалу, і внести певні корекційні зміни у навчальний процес. Діагностичне тестування застосовують для з'ясування причини неправильного виконання завдань коригуючого тесту і контролю окремих етапів його виконання, для визначення учнівських труднощів під час вивчення окремих тем, розділів навчальних предметів. Діагностичні тести можуть конструюватися вчителями з врахуванням цілей і завдань, які вони висувають у навчальному процесі. Ефективним вважається незалежне тематичне тестування, яке проводиться службами тестування на підставі заявок вчителів. Тематичний тестовий контроль необхідний вчителю для діагностики якості засвоєння великого обсягу навчального матеріалу, аналізу власної діяльності та удосконалення своїх оцінних навичок. Під час тестування знання, уміння та навички, загально навчальні компетенції є предметом дослідження. Окрім того, за кількісними оцінками навчальних досягнень (тестові бали), опосередковано можна робити висновки про ефективність корекційно-розвивального впливу, який здійснюється у процесі навчання, і позначається на розвитку пізнавальної та мовленнєвої діяльностей, емоційно-вольової сфери, особистісного розвитку учнів.

1. Соціальна та медична моделі порушень. 8-9

Медична модель, як світоглядна, що формувала суспільну думку стосовно осіб з обмеженнями і панувала до початку 60‐х років ХХ ст. Передбачала: людина з особливостями розвитку є насамперед хворою людиною і, спеціальних, потребує певного лікування, піклування, перебування у спеціальних умовах, найчастіше сегрегативних. За цією моделлю особи з порушеннями розвитку розглядалися як об’єкти неповноцінності, які потребували благочинності та опіки. Саме в цей період особам з порушеннями розвитку пропонувалося перебувати винятково в сегрегативних умовах: лікуватися, навчатися, здобувати професію і навіть, у подальшому, проживати.

У 70‐х роках ХХ ст., як альтернатива медичній моделі, виникла теорія «соціальної співвіднесеності» (соціальна модель). Ця теорія співзвучна вченням Л. Виготського, яке сприяло усвідомленню природи компенсаторних можливостей людини, її соціальної спрямованості й слугувало підґрунтям для визначення теорії соціальної співвіднесеності. Ще в 30‐х роках вчений зазначав, що загальні уявлення про «дитячу дефективність» у науковій літературі й на практиці перш за все пов’язуються з біологічними причинами, а соціальні моменти вважаються другорядними, хоча саме вони є першочерговими, головними. Соціальна модель окреслила злам у суспільній свідомості стосовно дітей з особливостями психофізичного розвитку і розпочався процес їхнього інтегрування в середовище однолітків.