1. Основні принципи інклюзивної освіти. 13-14

Інклюзивна освіта (інклюзія – inclusion (англ.) – залучення), передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.

Інклюзивна освіта базується на таких принципах:

• Цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень.

• Кожна людина здатна відчувати і думати.

• Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою.

• Адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки.

• Справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків.

• Всі люди потребують підтримки і дружби ровесників.

• Задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини.

• Визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов.

• Залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей.

• Командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів.

• Складність завдань повинна відповідати здібностям дитини.

• Рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною.

• Подолання потенційних бар'єрів в навчанні.

• Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

2. Портфоліо - технологія якісного оцінювання навчальних досяг­нень.109-113

Як вже зазначалося, у школі функціонують критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, які реалізуються в нормах оцінок, що встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах. Об’єкти оцінювання – складові навчальної діяльності учня: змістовий, операційний, мотиваційний. Однак, оцінювання навчальної діяльності школярів не має обмежуватися лише оцінкою знань, умінь і навичок. Важливо контролювати й оцінювати особистісні зміни, які формуються внаслідок цілеспрямованого корекційного впливу на пізнавальні процеси, емоційно‐вольову сферу, мовленнєву діяльність учнів. У цьому полі важливо оцінювати характеристики, які комплексно визначають особистісний розвиток: сформованість загальнонавчальних та ключових компетенцій, досвід практичної й творчої діяльності, емоційно‐ціннісні ставлення, професійну спрямованість тощо. Однак, не лише практично, а й теоретично розв’язати проблему кількісної оцінки зазначених показників дуже складно, оскільки немає надійних технологій навіть для оцінювання знань, тим паче особистісних характеристик: компетенцій, потенційних можливостей та ін. Портфоліо (у широкому розумінні) – це спосіб фіксування, накопичення й оцінки індивідуальних досягнень школяра протягом певного періоду навчання. Портфоліо належить до «аутентичного», тобто істинного, найбільш наближеного до реального оцінювання, до індивідуалізованої оцінки, зорієнтованої не лише на процес оцінювання, а й самооцінювання. Найголовніша перевага портфоліо, порівняно з традиційними технологіями оцінювання, полягає в тому, що воно характеризує якість навчання різнобічно і багатовимірно, з різних позицій: оцінки мислительної діяльності учня, його міждисциплінарних умінь, умінь висувати проблему, розв’язувати нестандартні завдання, знання навчальних предметів і опанування навичками, наполегливістю досягнення результату та ін. Портфоліо має бути процесуальним. Тобто, застосовуватися для простежування поточного та кінцевого оцінювання результатів навчальної діяльності учнів, у якому втілено отримані ними міждисциплінарні знання, уміння та навички, на різних рівнях вивчення окремих предметі (найперше на достатньому та високому). Портфоліо завжди візуалізоване (може бути у вигляді спеціальної папки, картотеки). Однак, його зміст не може зводитися до папки учнівських робіт. Це має бути спеціально спланована та організована індивідуальна добірка матеріалів і документів, яка демонструє зусилля, динаміку й досягнення учня в різних галузях. Ось чому кінцеву мету навчального портфоліо вбачають в унаочненні прогресу навчання за результатами навчальної діяльності. Залежно від конкретних цілей навчання добирається тип портфоліо:  портфоліо документів;  портфоліо досягнень;  рефлексивний портфоліо. Загалом портфоліо вчителя розглядається як спосіб фіксування, накопичення та оцінки індивідуальних досягнень школяра з особливостями психофізичного розвитку протягом певного періоду навчання. Оцінювання матеріалів портфоліо здійснюється відповідно до завдань, на яких вони спрямовані, із залученням кількісних та якісних оцінок.