- •Тема 1. Етап передачі повідомлень – характеристика груп учасників
- •Групи авторів.
- •Групи реципієнтів
- •Лекція 2 Жанри в журналістиці
- •1.Загальна характеристика жанрів
- •2. Інформаційні жанри
- •3. Аналітичні жанри
- •4. Виготовлення внутрішньої інформації.
- •Тема 3 Журналістика як форма творчої діяльності
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 4 Процес журналістської творчості План
- •2. Стадія отримання інформації
- •3. Стадія творення тексту
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема 5 Документалізм як творчий метод журналістики План
- •1. Гносеологія документалізму.
- •2. Варіанти документалізму в журналістських жанрах.
- •Тема 6 Методи художньо-естетичного відображення в журналістиці План
- •Ідейно-тематична своєрідність журналістських матеріалів.
- •3. Майстерність деталі
- •4. Художня умовність у журналістських творах
Тема 3 Журналістика як форма творчої діяльності
Чи можна навчити творчості?
Вчені вважають, що здатність до творчості – загальна властивість людини як біологічного виду.
Вона притаманна різним людям по-різному – є більш, а є менш талановиті люди. Однак усі можуть створювати об’єктивно або суб’єктивно нові реальні речовинно-енергетичної або інформаційної природи. Себто творчість як феноменальна властивість людини полягає у здатності створювати як об’єктивно нове – те, що не існувало раніше у світі загалом, так і суб’єктивно нове – що вже існує в реальності, але для конкретної людини є новим, створеним ним уперше, без жорсткої орієнтації на існуючі аналоги.
Суб’єктивно нове найкраще спостерігати в дітей – творять нову башту з кубиків
Суб’єктивною творчістю пронизане все наше життя: ігри, навчання, робота. Але ж у різних людей – різний рівень здатності до творчості: не всі ж відмінники в навчанні й герої в праці. Однак ця здатність піддається розвитку: балерина, пічник, музикант.
Творчість поєднує репродуктивні й продуктивні форми діяльності.
Мета нетворчої, репродуктивної діяльності, виступає як уявлення про вже існуючі об’єкти дійсності, створені попередниками. Тоді продуктом творчості є вдосконалення.
Творча діяльність абсолютних аналогів не має. Мета творчості – це не заданий зразок, а те, що створює сам автор, коли для нього наступає насиченість необхідною інформацією, яка є продуктом діяльності для переробки. Специфіка виникає як наслідок особливостей самого предмету (основи, на якій формується мета і яка є уявленням про родові й видові риси майбутнього твору). У теорії журналістики це називається „породжуюча модель творчості”, яка безпосередньо впливає на формування способу творчості.
Рівень творчості визначає співвідношення „складових”, у яких і проявляється рівень і характер творчих здібностей, умінь і навичок журналіста. Творчі пошуки можливі й необхідні в усіх напрямах діяльності, що вимагають повного використання в конкретній творчій ситуації напрацьованих прийомів, а також максимального включення особистісно-унікального компонента. Унікальність же виникає на базі впевненого володіння накопиченим у кожній сфері творчості „технологічним” знанням у різних галузях журналістської праці.
Свобода творчості проявляється в тому, що на базі володіння знаннями в сфері необхідності здійснюється „прорив” у сферу творчих знахідок і відкриттів як у семантичній галузі (як відображення дійсності), так і в синтаксичній (як будується твір).
На всіх рівнях журналістської діяльності знаходять застосування репродуктивні, звичні форми праці, збагачені оригінальними знахідками, унікальними прийомами й результатами діяльності. Без використання цих звичних, рутинних, форм, плідна діяльність неможлива. Але використання журналістом тільки репродуктивних форм і відомих технологій на рівні користувача, не повністю відповідає формам творчої діяльності.
Говорячи про форми творчої діяльності журналіста, ми повинні:
1) вивчити форми, які склалися за роки розвитку журналістики;
2) опиратися на відомі прийоми побудови тексту, не дивлячись на те, яка б форма спеціалізованої творчості вас не приваблювала.
Отже – чи можна навчити творчості?
Прийнято вважати, що творчості навчити не можна, але можна навчити професійності в тій чи іншій творчій діяльності.
Структура професійності складна й аж ніяк не зводиться до технічного виконання певної роботи.
Усі галузі творчості мають дві форми організації: творчість аматорська й творчість професійна.
Будь-яка творчість розпочинається з аматорської. Вона позначена тим, що творча діяльність відбувається поза межами будь-яких посадових обов’язків, без спеціальної підготовки й без відповідальності за якість результату.
Творчість професійна формується на основі аматорської в процесі розподілу праці. Це характеризується тим, що стає для людини основним видом занять, відбувається в межах співпраці з певною професійною спільнотою, пов’язана з виконанням певних посадових обов’язків і з обов’язковою відповідальністю за якість результату.
Чим же по суті відрізняються творчість аматорська й професійна? Тільки одним: аматорська – це стихійне наслідування закономірностей певного виду діяльності. А професійна творчість – базується на закріплених у професійному середовищі свідомому вивченні цих закономірностей і прагненні наслідувати їх.
Існує три ступені професіоналізму:
1. Навченість. Це такий рівень освоєння професії, при якому процес творчої діяльності йде успішно, коли потрібно вирішувати принципово знайомі завдання й тому можна обійтись переважно за допомогою використання вже відомих прийомів і засобів.
2. Умілість. Вона вирізняється здатністю вирішувати нові творчі завдання на базі засвоєних предметів і методів, і нерідко – в нових умовах. Тут новизна продукту досягається уже не тільки за рахунок новизни предмету діяльності: у меті творчого акту відображаються і нові завдання, і нові умови, формуючи її новизну.
3. Майстерність. Вища форма професіоналізму. Це вільний політ у професії. Професіонал готовий виконувати будь-які завдання, може формувати нові методи. При цьому далеко не все, що пропонує Майстер, сприймається сучасниками.
