10.2. Уникнення та ухилення від оподаткування як форми зменшення податкових платежів

У податковій практиці існують різні шляхи (типи) мінімізації податкових платежів, пов’язані як з порушенням платниками податків податкового законодавства , так із законними методами зменшення податкових зобов’язань (зниження податкового тягаря). Перший шлях — це нелегальне, незаконне зменшення платником податків своїх зобов’язань з податкових платежів в результаті порушення податкового законодавства. Такий спосіб мінімізації податків називається ухиленням від оподаткування. Він базується на свідомому використанні методів приховування доходів і майна від податкових органів, виведенні бізнесу в «тіньову» економіку, спотворенні бухгалтерської та податкової звітності, використанні фіктивних документів та інших методів ухилення, що має наслідком податкову, адміністративну і кримінальну відповідальність платника податків та його посадових осіб.

Таким чином, ухилення від оподаткування є способами зменшення податкових платежів, за яких платник податків умисно уникає сплати податку (податків) або зменшує розмір своїх податкових зобов’язань з порушенням чинного законодавства. При цьому умисним вважаються дії (або бездіяльність), здійснені особою, яка усвідомлювала протиправний характер дій, бажала або свідомо передбачала настання шкідливих наслідків таких дій. Критеріями умисності можуть бути неодноразове здійснення протиправних дій (податкового правопорушення) протягом одного податкового періоду, наявність змови тощо.

Ухилення від сплати податків зазвичай пов’язане з наступними умисне незаконними діями (бездіяльністю) платників податків: ухиленням від взяття на облік, здійсненням незаконної підприємницької діяльності, несплатою або неповною сплатою податків, приховуванням доходів і майна, незаконним використанням податкових пільг, неподанням до податкового органу документів, які є підставою для обчислення та сплати податків, порушеннями правил обліку, різними замінами, фальсифікаціями та шахрайствами з документами , використанням ланцюга третіх осіб або «підставних» організацій тощо.

Подібні порушення призводять до виникнення та існування «тіньових» секторів і суб’єктів економіки, тобто таких, що не підпадають під контроль та облік від держави. Серед окремих наслідків ухилення від оподаткування можна назвати такі:

1. зниження обсягу податкових надходжень до бюджету;

2. невиконання соціально-економічних програм із причин недостатнього бюджетного фінансування;

3. підрив основ ринкової конкуренції, оскільки особа, що ухиляється від оподаткування має більш вигідніше положення порівняно з добросовісним платником податків;

4. несплата або недоплата податків однією особою передбачає перекладання загального податкового тягаря на інших платників податків, призводить до зменшення можливостей держави для зниження податкового тягаря, примушує її здійснювати пошук додаткових способів збільшення податкових надходжень;

5. посилення загальної криміногенної обстановки в країні з відповідним зростанням витрат на апарат влади і управління.

Ухилення від оподаткування може стосуватися податкового менеджменту лише в тих ситуаціях, коли платник податків під впливом тих або інших обставин вимушений порушувати закон, хоча усвідомлює наслідки цих порушень і готовий нести відповідальність за скоєне .

Понятійний апарат податкового менеджменту перебуває у тісному взаємозв’язку з таким способом мінімізації податкових платежів, як уникнення оподаткування , який у свою чергу можна поділити на незаконне і законне.

Незаконне уникнення оподаткування близьке до ухилення від оподаткування, однак відрізняється від останнього ненавмисним характером. Воно передбачає протиправні дії платника податків, що допущені платником податків з необережності і призводять до зменшення податкових платежів або їх несплати. До того ж податкове правопорушення вважається допущеним з необережності, якщо особа (платник податків) не усвідомлювала протиправного характеру своїх дій (бездіяльності) або шкідливого характеру наслідків від таких дій, хоча повинна була знати і могла це усвідомлювати. Критеріями необережності можуть бути одноразовість податкового правопорушення протягом одного податкового періоду, відсутність змови тощо.

Ухилення від оподаткування разом із незаконним його уникненням складає основну частину податкових правопорушень, за допущення яких на платників (потенційних або фактичних) податків накладаються найбільш суттєві штрафні санкції. Є інший, законний шлях (тип) мінімізації податкових платежів, що базується на використанні можливостей, наданих податковим законодавством шляхом змін своєї господарсько-фінансової діяльності, методів ведення бухгалтерського та податкового обліку, використання програм законодавства тощо. Такі способи мінімізації називаються законною, легальною мінімізацією податків, яка є діями (бездіяльністю) платників податків із зменшення податкових зобов’язань, за яких вони виключають себе з категорії платників податку (податків) в цілому або по окремих об’єктах оподаткування з наступних причин : діяльність особи згідно із законом не підлягає оподаткуванню, податкове законодавство дозволяє такі дії або не забороняє даний спосіб заниження податкової бази тощо. Законна мінімізація податків пов’язана з використанням встановлених податкових пільг та пільгових податкових режимів, з неточним, двозначним і неконкретним трактуванням окремих положень законів щодо оподаткування, їх неузгодженістю між собою, з іншими неподатковими законами і нормативними актами. Мінімізація податків дає змогу платникам податків за необхідності досить успішно оскаржувати в арбітражному суді претензії податкових органів щодо обраної підприємством податкової політики.

Традиційно вважається, що корпоративний податковий менеджмент базується лише на законних, легальних способах мінімізації податків, тобто на законному ухиленні від оподаткування (на використанні всіх встановлених податкових пільг, застосуванні спеціальних прийомів зменшення податкових зобов’язань платниками законними способами без підстав для застосування штрафних санкцій ). Проте таке відірване від реальної дійсності розуміння податкового менеджменту невиправдано звужує межі і можливості управління підприємствами податковими потоками на основі альтернативного вибору рішень.

Відмінності між законною і незаконною мінімізацією податків (податкового тягаря) полягають в тому, що в першому випадку дії платника податків не спричинять податкової відповідальності, а в другому випадку до платника податків можуть бути застосовані ті або інші види відповідальності: штрафні санкції (штрафи), пені, адміністративні санкції (штрафи), кримінальна відповідальність. Тому за незаконних намірів та дій платник (реальний або потенційний) податків порівнює можливі додаткові податкові доходи (економію) від мінімізації податків із можливими штрафними санкціями , які можуть бути застосовані до нього. Якщо результат буде позитивним (доходи більше штрафів), а ризик виявлення порушення незначний, то і рішення платника податків щодо ухилення від оподаткування або легальним або нелегальним способами буде скоріш всього на користь таких способів їх мінімізації. У цьому випадку також йдеться про спеціальні форми податкового прояву менеджменту.