140____Коцур в.П., Коцур а.П. Історіографія історії України

Неоднозначна реакція певної частини населення України на сьогоднішні зміни в сусшльс'іві, такі ж погляди на постать І.Мазепи та на його боротьбу за свободу свого народу - цілком реальна рп. Якоюсь мірою підш говхувати невтасмничеиого, а то й засліпленого «блискучими» витворами радянської історичної науки читача до неупередженого розуміння ролі 1-Мазепи в історії України - мета збірника, про який піде мова нижче. Вже сама побудова його на протисіавленні ііочевидь ііропсіровської духом, хоч і не позбавленої цікавих подробиць, повість В.Готвальда ( Мазепа//Мазепа: Збірник (Передм., уїзоряд. тексту й іл., комент.Іванченко Ю.І. - К,: Мис'іецтво, 1993. - С.9-84) з відверто антимосковською, позначеною емоційністю працею В.Будзиновського (Гетьман 1.Мазепа.-С.85-154) допомагають збагнути, хто ж такий І,Мазепа - чи ворог України, чи її вірний син і заступник, чи йшов він проти України, чи проти московського царя.

Нариси, що об'єднані в одну книжку (Маланюк Є. Ясновельможний пан Мазепа — тло і постать. Андрусяк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. - К,: ЛО Обереги, 1991. - 48 с.), розповідаю гь про фатальну долю ісгьмана 1.Мазепи, його величезний і неоцінений досі вклад у розбудову культури України. Спрямування культурної політики гегьмана І.Мазепи на створення в країні нового покоління, що мало розпочаги Нову Добу ~ с головною ідеєю праці

М.Андрусяка.

Нещодавно з'явилась праця О.Апанович (Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.), за яку вона на початку 1994 р. удостоєна Державної премії імені Т.Г.Шевченка. В цій збірці відображені також окремі сторінки життя та діяльності

І.Мазепи.

Дана тема знайшла своє висвітлення у публікаціях «Киевской

стариньї», де побічно йдеться про державну діяльність гетьмана (Посольство ІІІакловнтого к Мазепе в 1688 г. - К., 1890. - Т.ХХІХ. -С.199-226; Письмо геїьмана Мазепи к ближиему окольничому Л.Р.Неплюеву (1689 г.). - К.,1892. - Т.ХХХУП- - С.297-298). На сьогоднішній день з'явилось ряд статей в періодиці. Це статті І.Борщака (Мазепа люднішії історичіїиіі діяч .'/Літ, Україна.- 1990.-25-29 жовт.), О.Гуржія (Україна в планах Петра І // Культура і життя. -1991. -2 берез-), М.Дми'грієнка (Трагедія гетьмана Мазепи // Сіль-ські вісті,- 1991. -28

Особливості україпськоіисторідграфії ХУІП ст, •_________141

трав,), Є.Крамара (Справа Кочубеята Іскри//Літ- Україна. - 1990. - 16 серпн.), В.Лушва (Життя і смерть гетьмана Мазепи на чужині // Літ-Україна. - і 990, - 29 лист.) та інші, які відображають сучасні погляди на особистість І.Мазепи. Гетьмана дослідники хочуть позбанити гих чорних ярликів, які на нього чіпляли столі ітями, і це спроба ниробити свій поіляд па І.Мазепу, власне повернути об'єктивну оцінку щодо діяльності великого гетьмана.

Роль 1. Мазепи в розвитку української культури відображено уряді статей О.Оглоблина (Іван Мазепа і духовне життя України // Пам'ятки України, - 1991, -№6. - С, 16-19/, Всчерського В. (Столичний і духів// Старожитності.- 1992--№12. -С.6-7), В.Січинського (Іван Мазепа -людина і меценат//Літопис Червоної Калини.- 1993.-№7-9.-С.42-50/, І.Ситого (Герб Катурпна //' Голос України. - 1993. - ЗО берез.), С.Саченка (Мазепа - будівничий //Наука і суспільство. - 1991. -№4. — С.44-46/, та М.Андрусяка (Щедрою десницею Вашою// Пам'ятки України-- 1991. - №6.-С.26-31). У них дослідники звертають увагу на меценатську діяльність гетьмана, його внесок у розвиток архітектури, освіти, науки.

Крім монографій та статей, які дають позитивну оцінку гетьману України, є праці, які зас\джуюіь діяльнісгь І.Мазепи. Саме до них відноситься монографія М.Костомарова (Мазепа. - М.: Республика, 1992.- 325 с.). Його книга є своєрідним історичним детективом, що будуггься на точному виюіііденні фактів, взяїих із джерел російського, української о та польської о походження. На перший план автор у книзі виносить особисті якості І.Мазепи, його егоїзм, дволичність, честолюбство. Косгомаров у своїй праці викриває негативні аспекти державної полі гики гетьмана. Отже. виходило, що дипломатичну спритність гетьмана автор вважає схильністю до брехливості, сумнівається в щирості релігійних почуттів І.Мазепи, бо які вони можуть бути щирі у людний, проклятої церквою Або ж рангом чаявляг, що І.Мазепа був «поляком цілковитим» - шдіук офіційного стереотипу, засвідченого універсалом Петра І, що започаткував один із анти-мазепннсі.кп.'; міфів, який вперто розробляла й приживляла імперська історіоі рафія, дбаючи про тс, щоб з Мазепи не було створено національного героя і не було змито такого зручного ярлика, як «зрадник». І все-таки, незважаючи на ці перекоси і повну поверховість загальної