Тектонічна основа Кримських гір.

належать до моло­дої, дуже рухливої області альпійської складчастості = є північною частиною велетенської складчастої гірської споруди, південне крило якої тектонічними розломами опустилося під рівень Чорного моря. Формуватися гори розпочали ще в мезозойську еру - було спочатку море, з якого внаслідок складкоутворення «ви­росли» первісні гори. Складкоутворення супроводжувалося активною вулканічною діяльністю. У товщу пісковиків і сланців, що сформува­лися тут на той час, по розривах у земній корі проникала магма. На деяких ділянках вона лише підняла шари осадових порід, але не вийшла на поверхню, а поступово під ними охолола на незначній глибині = утворилися лаколіти - невисокі гори з заокругленими вершинами - гора Аюдаг. Такі гори влучно називають недорозвиненими вулканами. Проте в окремих місцях магма проникла на земну поверхню, утворивши вулкани = Карадазька вулканічна група гір.

Пізніше під дією зовнішніх процесів поверхня гір вирівнялася.

В аль­пійську складчастість вирівняні гори були розбиті на крупні блоки і зага­лом піднялися. Окремі ділянки сягнули висоти понад 1000 м. Перемі­щення блоків триває й дотепер, про що свідчать періодичні

землетруси.

Рельєф.

Простяглися трьома гірськими пасмами.

Північне Зовнішнє пасмо - найнижче, воно поступово переходить у рівнину.

середнє Внутрішнє пасмо.

Найвищим є Головне південне пасмо = вер­шини сягають понад 1000 м, а гора Роман Кош (1545 м) є найвищою точкою усіх Кримських гір. Характерна різко виражена асиметрія схилів:

південні схили короткі й урвисті, північні - довгі й пологі.

Головне пасмо Кримських гір у західній і центральній частинах майже суцільний ланцюг масивів, з плоскими, ніби столи, безлісими вершинами = яйлами, з тюркської мови означає «літні пасовища». Байдарська яйла (500-700 м), Ай - Петринська яйла (1200- 1300 м) з примітною зубчастою вершиною, Демерджі яйла, Бабуган яйла (1400-1500 м) та ін. Ширина вершинної поверхні яйл коливається від кількох сот метрів до 3-4 км. Північні схили масивів у багатьох місцях порізані глибокими долинами верхів’їв річок, балок, які набувають вигляду каньйонів. Особливо привабливим є Великий каньйон Криму.

Великий кримський каньйон - найбільший каньйон України - розташований у глибині північного схилу Ай-Петринського масиву. Висота стрімких стін каньйону сягає 300-320 метрів, а ширина до 3-5 метрів! днищем каньйону протікає гірська річка Аузун-Узень = чимало «купалень» - водних казанів, виточених водою.

Яйлинські масиви складені переважно вапняками → карстові форми рельєфу = дрібні борозни, лійки, котловини і глибокі природні колодязі, гроти, величезні печери. Лійки, діамет­ром 200-300 м з глибиною понад 40 м - дно лійки переходить у печери.

Море і річки розмивають береги → зсуви активізуються вони особливо після зими.

У нижній частині південного схилу Головного пасма розташоване південне узбережжя Криму. Обводнення глинистих сланців та інших гірських порід на узбережжі - зсуви, об­вали.

На схилах балок і ярів накопичується значна кількість пухких наносів, які під час злив змиваються, утворюючи селі - потоки з грязі і дрібного каміння.

Рельєф Зовнішнього і Внутрішнього пасом Кримських гір відрізня­ється асиметричністю схилів, що пов’язано з чергуванням дуже міцних гірських порід із більш м’якими, що піддаються вивітрюванню і розми­ванню. Такі пасма мають назву куести, а рельєф відповідно називають куестовий. Між пасмами розмістилися котловиноподібні зниження, у яких здавна оселялися люди. Так, Сімферополь виник у такому зниженні в долині р. Салгир між Внутрішнім і Зовнішнім пасмами.

Клімат.

у межах кліматичної області Гірського Криму та в кліматичній області Південного берега Криму. Тут переважає гірський помірно-континен­тальний клімат, а на південному березі = риси субтропічного. Більш південне розта­шування Кримських гір зумовлює тут влітку найвищу в Україні вели­чину радіаційного балансу і температури повітря. А близькість моря робить клімат м’яким, що добре відчувається взимку, коли утво­рюється значна кількість річної суми опадів. Сніг тут випадає щорічно, але стійкий покрив не утворюється.

У Кримських горах, як і в Карпатах, проявляється висотна кліматична поясність:

з підняттям вгору на кожні 100 м радіацій­ний баланс зменшується у середньому на 25 МДж/м2, а температура повітря - на 0,65°. З висотою посилюється вітер. Трапляються в Криму й урагани зі швид­кістю вітру понад ЗО м/с. Вони виникають, коли тривалий час дмуть штормові вітри північно-східного напрямку.

Пожирач снігу - дуже швидкого танення снігу під час вітру фену.

Фен утворюється переважно тоді, коли повітряні маси перевалюються через Головне пасмо і спускаються вниз до моря. При цьому темпе­ратура повітря дуже швидко підвищується на 18-20°, а відносна вологість, навпаки, знижується до 30 % і нижче. Сухе і тепле повітря поглинає вологу снігу, що тане, без утворення води.