Передгірська лісостепова область

Передгірська лісостепова область поширюється на Внут­рішнє і Зовнішнє куестове пасмо і міжпасмові зниження. Клімат передгір’я напівпосушливий, теплий з м’якою зимою.

Ґрунти - передгірські чорноземи і дерно - карбонатні ґрунти, коричні Основними ландшафтами області є куестові степові, які люді перетворила на сільськогосподарські угіддя: ріллю та виноградни куестові лісостепові, лісові куестові.

У Внутрішньому пасмі = низькогірні лісові ланшафти, а в долинах річок - долинно-терасні.

Головне гірсько-лучно-лісове пасмо = панування лісових та лучних комплексів.

Клімат змінюється від помірно жаркого напіввологого у низькогір’ї до прохолодного надмірно зволоженого на західних яйлах.

Усі ландшафти поділяють на низькогірні, середньогірні та ландшафти яйл.

1)На низько- і середньогір’ях переважають різні за видовим складом ліси, залежно від орієнтування схилів і розташування на заході, у центрі чи на сході Головного пасма. Найпоширеніші дубові, ялицево-дубові, соснові, букові, скельнодубові, буково-грабові ліси.

Яйлинські ландшафти охоплюють вирівняні вершинні закарстовані поверхні і представлені гірсько-лучними лісостепом і степом.

Кримське південнобережне субтропічне Середземно­мор’я як природна область збігається з приморським ландшафтним поясом південного схилу Головного пасма.

У рельєфі області перева­жає низькогір’я, порізане глибокими долинами річок, ярів і балок. Клімат має ознаки середземноморського типу:

на заході - жаркого по­сушливого з помірно теплою зимою, на сході - дуже посушливого, з дуже м’якою зимою.

Основними ландшафтами області є скелясті низькогір’я з реліктовим ялицево-сосновим рідколіссям, зсувні низькогір’я з ялицево-дубовими лісами, нахилені сильно розчленовані низькогір’я з ялицевим рідколіссям та дубово-фісташковими заростями, терасовані нахилені рівнини і низькогірні хребти з полинно - злаковими і ковилово-типчаковими степами.

Особливі ландшафти сформувалися у межах гір-лаколітів - Аюдаг, Кастель та ін., для яких характерні широколисті ліси і дубові сухостійні чагарники з підліс­ком із вічнозелених рослин. Особливим зовнішнім виглядом вирізня­ються ландшафти вулканічних приморських низькогір’їв з дубовим рідколіссям і степами, наприклад такі, як на Карадазі.

Особливості кліматичних умов дають змогу вирощувати в цій природній області ефіроолійні культури, зокрема троянду, лаванду, шавлію, а також високоякісні сорти винограду. Завдяки цілющому кліматові, мальовничим горам, теплому морю, екзотичній рослинності цей край здавна вважають здравницею і районом активної рекреаційної діяльності. Багато ландшафтів зазнали перетворення, а деякі повністю замінені на антропогенні.

Чорне море

Географічне положення, розміри, берегова лінія.

внутрішнє море басейну Атлантичного океану, з’єднується своєрідним ланцюжком через кілька морів і проток:

про­токою Босфор з Мармуровим морем, протокою Дарданелли із Серед­земним морем, через Гібралтарську протоку з’єднується з океанічними водними масами. На сході Чорне море через Керченську протоку сполучається з Азовським морем.

Площа Чорного моря = 422 тис. км2, 547 тис. км3, пересічна глибина - 1271 м, а максимальна - 2245 м.

Біля берегів України найбільшим півостровом є Кримський, найбільшими затоками - Каламітська, Джарилгацька, Каркінітська, Феодосійська. Островів також мало = о. Зміїний, Джарилгач і Березань. Трапляються тут і намивні піщані коси: Кінбурнська та Тендрівська.

Готи = «Темарун» = «Чорне море». Скіфи = «Ашхаена», що означало «темне», або «чорне».