Внутрішні води

Внутрішні води Кримських гір у цілому не дуже багаті, що зумов­лено порівняно невеликою кількістю опадів, тривалим сухим літом, поширенням гірських порід, які розчинюються водою. Річкова мере­жа розвинена нерівномірно. У горах на висоті 600-1000 м розташова­на більшість джерел, з яких беруть початок струмки і річки, тому річкова мережа тут густіша (0,7-1,0 км/км2). На сході густота зменшується майже вдвічі.

Річки гірського типу мають невеликі за площею басейни, незначну довжину і малу водність. Залежно від напрямку стоку поверхневих вод, річки поділяють на три групи:

північно-західних схилів Кримсь­ких гір (Альма, Кача, Бельбек та ін.);

річки Південного берега Криму (Учансу, Дерекойка, Улу-Узень та ін.);

річки північних схилів Крим­ських гір (Салгир, Мокрий Індол та ін.).

Вододілами слугують по­верхні яйл.

Річки Криму мають мішане живлення, в якому значна частка припадає на дощове і підземне живлення = на річках північно-західних схилів вони спос­терігаються в будь-якому місяці з грудня по липень. На річках південного берега найвищі рівні води бувають переважно в період з грудня по квітень, а на річках північного схилу гір - у лютому та квітні.

На південному березі поширені паркові насадження з кипарисів, пальм, платанів, магнолій, зростає тут і суничне дерево.

Найбільшими пар­ками є Лівадійський (127 га), Алупкінський (близько 40 га) парки та Нікітський ботанічний сад (280 га).

Тваринний світ

Тваринний світ Гірського Криму багатий на лісові види, серед яких кримський олень і козуля. кабани і муфлони, борсук, кам’яна куни­ця, лисиця та ласка. Птахів небагато = дят­ли, ендемічні види синиць і чорноголової сойки, а також чорні дрозди, зяблики , горлинки.

На Південному березі Криму мешкають плазуни, зокрема крим­ський гекон, леопардовий полоз і безнога ящірка жовтопуз. Серед комах тут численні цикади, москіти, ендемічна крим­ська жужелиця, махаон.

Висотна поясність.

Для Кримських гір ха­рактерна висотна поясність ґрунтово-рослин­ного покриву.

Передгір’я вкриті степовою рослинністю на щебенистих чорно­земах. Степові ділянки чергуються з дубовими лісами на дерново-карбонатних ґрун­тах.

На Південному березі Криму поширені сухі ліси і чагарники на коричневих ґрунтах. Схили гір вкриті переважно дубовими і буковими лісами на бурих лісових ґрунтах.

На вершинах яйл переважає лучно-степова рослинність на гірсько-лучних ґрунтах.

У Передгір’ї майже ЗО природних об’єктів оголошені заповідними. Серед них 12 дубових гаїв, гора-останець Мангуп -Кале, Бельбецький і Качинський каньйони, печери - місця поселення палеолітичної людини та ін.

Еталоном ландшафтів Головного пасма, які охороняють, є Ялтин­ський гірсько-лісовий заповідник, заказник Великого каньйону Криму, заповідні букові гаї на Ай-Петрі та ін.

Пам’ятки природи південно бережної області є запо­відники «Мис Мартьян» та «Карадаг». Природні області.

За складом ландшафтів у межах Гірського Кри­му виділяють три області:

Передгірську лісостепову,

Головне гірсько- лучно-лісове пасмо,

Кримське південнобережне субтропічне Серед­земномор’я.