- •1. Нафта і газ на карті світу
- •1.1. Світові запаси нафти і газу
- •1.2. Стан і перспективи нафтогазовидобутку в Україні
- •Західноукраїнський нафтогазоносний регіон
- •Східний нафтогазоносний регіон
- •Південноукраїнський нафтогазоносний регіон
- •2. Основи нафтогазопромислового геології
- •2.1 Загальні питання про будову і склад Земної кори.
- •2.3. Склад нафти і газу
- •2.2. Форми залягання осадових гірських порід
- •3. Походження вуглеводнів
- •3.1. Походження нафти
- •3.2. Походження газу
- •3.3. Утворення родовищ нафти і газу
- •4. Методи пошуку і розвідки нафтових і газових родовищ
- •4.1 Геологічні методи
- •4.2 Геофізичні методи
- •4.3 Електрична розвідка
- •4.4 Магніторозвідка
- •4.5 Гідрогеохімічні методи
- •4.6 Буріння та дослідження свердловин
- •5. Буріння нафтових і газових свердловин
- •5.1 Поняття про свердловину
- •5.2 Класифікація свердловин за призначенням
- •5.3 Класифікація способів буріння свердловин
- •6.2. Обертальне буріння
- •6.3. Ударно-обертальне буріння
- •7. Бурові установки, обладнання та інструмент
- •7.1 Бурові установки
- •7.2 Бурильні труби і її складові елементи
- •7.3. Обсадні труби
- •8. Особливості будівництва свердловини
- •8.1 Цикл будівництва свердловини
- •8.2. Промиванн свердловини
- •8.3 Хімічна обробка, приготування та очищення бурових розчинів
- •8.4 Кріплення свердловини обсадними трубами.
- •8.5. Цементування свердловини
- •8.6. Освоєння свердловини
- •8.7. Ускладнення, що виникають при бурінні свердловини
- •9. Особливі види будівництва свердловин
- •9.1 Похило-спрямовані і горизонтальні свердловини
- •9.2 Надглибокі свердловини
- •9.3 Буріння свердловин на морі
- •9.3 3Астосування скерованих свердловин при освоєнні нафтогазових покладів
- •10. Видобування нафти і газу
- •10.1. Коротка історія розвитку нафтогазовидобутку
- •10.2 Етапи видобування нафти і газу
- •Методи підвищення нафтовіддачі і газоотдачи пластів
- •11. Експлуатація нафтових і газових свердловин
- •11.1 Способи підйому пластового флюїду
- •11.2 Обладнання вибою свердловин
- •11.3 Обладнання свердловин
- •11.4 Промислова підготовка нафти і газу
- •11.5 Води, що використовуються для закачування в пласт
- •1) Відстоювання від нафти і газу;
- •2) Знищення мікроорганізмів.
- •1) Згущенням сітки свердловин;
- •2) Збільшенням нагнітання води чи газу в пласт для підтримання пластового тиску;
- •3) Проведенням робіт по впливу на привибійні зони свердловин і щодо підвищення проникності пласта та ін.
- •12. Переробка нафти і газу
- •12.1 Продукти переробки нафти
- •Нафтові олії
- •Інші нафтопродукти
- •12.2. Основні етапи нафтопереробки
- •Первинна переробка нафти
- •Вторинна переробка нафти
- •Очищення світлих нафтопродуктів
- •12.3 Типи нафтопереробних заводів
- •Переробка газів
- •Основні об'єкти газопереробних заводів
- •13. Посібники транспортування нафти, нафтопродуктів і газу
- •13.1 Способи транспортування нафти, нафтопродуктів і газу
- •Залізничний транспорт
- •Водний транспорт
- •Автомобільний транспорт
- •Трубопровідний транспорт
- •Транспортування нафти
- •Транспортування газу
- •Транспортування нафтопродуктів
- •14. Трубопровідний транспорт нафти
- •14.1 Властивості нафти, що впливають на технологію її транспорту
- •11.2. Класифікація нафтопроводів
- •14.2 Труби для магістральних нафтопроводів
- •Засоби захисту трубопроводів від корозії
- •Ізоляційні покриття
- •15. Резервуари і резервуарні парки в системи магістральних нафтопроводів
- •15.1. Призначення та класифікація резервуарів
- •15.2 Системи перекачування
- •Перекачування термооброблених нафт
- •15.3. Коротка характеристика нафтопродуктопроводів
- •15.4 Особливості трубопровідного транспорту нафтопродуктів
- •16. Зберігання і розподіл нафтопродуктів
- •16.1 Типи сховищ нафти
- •16.2. Операції, проведені на нафтобазах
- •16.3. Резервуари нафтобаз
- •16.4 Зливоналивні пристрої для залізничних цистерн
- •17.3. Підземне зберігання нафтопродуктів
- •17. Нафтові гавані, причали
- •17.1 Загальні положення
- •17.2. Установки наливу автомобільних цистерн
- •Сховища у відкладеннях кам'яної солі
- •Шахтні сховища
- •Льодогрунтове сховище
- •Автозаправочні станції
- •18. Трубопровідний транспорт газу
- •18.1. Властивості газів, що впливають на технологію їх транспорту
- •18.2. Класифікація магістральних газопроводів
- •18.3. Основні об'єкти та споруди магістрального газопроводу
- •18.4. Особливості трубопровідного транспорту зріджених газів
- •19. Зберігання і розподіл газу
- •19.1. Нерівномірність газоспоживання та методи її компенсації
- •19.2. Зберігання газу в газгольдерах
- •19.1. Підземні газосховища
- •19.2. Газорозподільні мережі
- •3) Триступенева – це система газопостачання, де подача і розподіл газу споживачам здійснюються по газопроводах і низького, і середнього, і високого тисків; вона рекомендується для великих міст.
- •Автомобільні газонаповнювальні компресорні станції
- •19.5. Сховища зріджених вуглеводневих газів
- •20. Спорудження трубопроводов
- •20.1. Склад робіт, які виконуються при будівництві лінійної частини трубопроводів
- •20.2. Земляні роботи
- •21. Зварювальні і монтажні роботи
- •21.1. Зварювальні роботи
- •21.2. Ізоляційно-укладальні роботи
- •21.3. Очищення внутрішньої порожнини і випробування трубопроводів
- •22. Спорудження переходиів магістральних трубопроводів через перешкоди
- •22.1 Повітряні переходи
- •Будівництво морських трубопроводів
- •23. Спорудження насосних і компресорних станцій магістральних трубопроводів
- •23.1 Загальнобудівельні роботи на перекачувальних станціях
- •Спеціальні будівельні роботи при спорудженні нс і кс
- •Монтаж технологічних трубопроводів
- •Монтаж резервуарів для нафти і нафтопродуктів
- •24. Перспективні ресурси газовидобутку україни
- •24.1 Шахтний метан в енергетичному балансі країни
- •24.2 Сланцевий газ в енергетичному балансі України
- •Нафтогазовий комплекс україни
- •Основними видами діяльності наКу є:
- •Дочірніми компаніїми нак «Нафтогаз України» з видобутку і переробки нафти і газу є:
- •Список літератури
2.2. Форми залягання осадових гірських порід
Характерна ознака осадових гірських порід - їх шаруватість. Дані породи складені, в основному, з майже паралельних шарів (пластів), що відрізняються один від одного складом, структурою, твердістю і забарвленням. Поверхня, що обмежує пласт знизу, називається підошвою, а зверху – покрівлею.
Пласти осадових порід можуть залягати не тільки горизонтально, але і у вигляді складок, що утворилися в ході коливальних, тектонічних і горотворних процесів. Вигин пласта, спрямований опуклістю вгору, називається антикліналь, а опуклістю вниз - синкліналей. Сусідні антиклиналь і кормушка в сукупності утворюють повну складку.
Рис. 2.3. Складка, утворена осадовими породами
Майже 90% знайдених нафти і газу знаходяться в антікліналях, за кордоном - близько 70%. Розміри антиклиналей становлять у середньому: довжина 5 ... 10 км, ширина 2 ... 3 км, висота 50 ... 70 м. Однак відомі і гігантські антиклинали. Так, найбільше в світі нафтове родовище Гавар (Саудівська Аравія) має розміри в плані 225 х 25 км і висоту 370 м, а Уренгойське газове родовище (Росія) - 120 х 30 км при висоті 200 м.
За проникністю гірські породи поділяються на проникні (колектори) і непроникні (покришки). Колектори - це гірські породи, які можуть вміщати в себе і віддавати рідини і гази, а також пропускати їх через себе при наявності перепаду тиску. Зустрічаються такі типи колекторів:
• порові, що складаються з зернистих матеріалів (піски, пісковики та ін.), Пустотами в яких є міжзернові пори;
• кавернозні, порожнечі в яких утворені порожнинами-кавернами різного походження (наприклад, утвореними в результаті розчинення солей проникаючими в породу поверхні водами);
• тріщинуваті, утворені з непроникних опор, але вміщають в себе рідини або газ за рахунок численних мікро- і макротріщин (тріщинуваті вапняки та ін.);
• змішані (кавернозно-тріщинуваті, тріщинуватий-порові, кавернозно-порові або кавернозно-тріщинуватий-порові). Найкращими колекторськими властивостями володіють порові колектори. Непоганими здібностями вміщати в себе і віддавати рідини і гази, а також пропускати їх через себе можуть володіти й інші типи колекторів. Так, на деяких родовищах Саудівської Аравії взаємозалежні системи тріщин створюють канали довжиною до 30 км. До тріщинуватих колекторів за кордоном приурочено більше 50% відкритих запасів нафти.
Покришки – це практично непроникні гірські породи. Зазвичай ними бувають породи хімічного або змішаного походження, що не порушені тріщинами. Найчастіше роль покришок виконують глини: змочуючи водою, вони розбухають і закривають всі пори і тріщини в породі. Крім того, покришками можуть бути кам'яна сіль і вапняки.
2.3. Склад нафти і газу
Нафта і газ - це теж гірські породи, але не тверді, а рідкі та газоподібні. Разом з іншими горючими осадовими породами (торф, буре та кам'яне вугілля, антрацит) вони утворюють сімейство каустобіолітів або - горючих органічних порід.
Основними її елементами є вуглець (83...87%) і водень (11...14%). Найбільш часто зустрічається домішка – сірка (до 7%), хоча в багатьох нафтах сірки практично немає. Кисень зустрічається не в чистому вигляді, а в різних з'єднаннях (кислоти, феноли, ефіри і т. д.); його в нафти не більше 3,6%.
Фракційний склад нафти визначається при поділі з'єднань по температурі кипіння. Фракцією (дистилятом) називається частка нафти, що википає в певному інтервалі температур. Початком кипіння фракції вважають температуру падіння першої краплі скондесувалися; кінцем кипіння – температуру, при якій випаровування фракції припиняється. Так, бензини википають в межах 35...205 ° С, гас - 150...315, дизельні палива - 180...350, масла - 350 і вище.
Вуглеводні являють собою хімічні сполуки вуглецю і водню. Вони бувають парафінові, нафтенові і ароматичні.
Парафінові вуглеводні (метан, етан, пропан і т. д.) Мають хімічну формулу С "Н2n + 2 (і - число атомів вуглецю). При і =1….4 парафінові вуглеводні є газами, при і від 5 до 15 – рідинами, при і> 16 – при звичайних температурах твердими речовинами. Тверді вуглеводні метанового ряду називають парафинами. Температура їх плавлення становить в основному 52...62°С. У пластових умовах парафіни знаходяться в розчиненому стані. Однак при зниженні температури, тиску і виділення розчиненого газу парафін виділяється з нафти у вигляді кристалів, створюючи тим самим проблеми для її фільтрації в пласті і руху в трубопроводах. Залежно від будови і кількості рідких парафінових вуглеводнів в нафтах, властивості одержуваних з них нафтопродуктів можуть відрізнятися досить істотно.
Нафтенові вуглеводні (циклани) мають хімічну формулу СпН2п. На відміну від парафінових вуглеводнів вони мають циклічний будова. Нафтенові вуглеводні присутні у всіх фракціях нафт. Вони – найважливіший компонент моторних палив і мастил (покращують експлуатаційні властивості бензинів, зменшують залежність в'язкості масел від температури), а також сировина для отримання ароматичних вуглеводнів.
Ароматичні вуглеводні (арени) мають хімічну формулу С "Н2n-6 (при n> 6). Циклічне будова ароматичних вуглеводнів на відміну від нафтенових характеризується наявністю подвійних зв'язків. Вони також зустрічаються у всіх фракціях, мають гарну розчинюючої здатністю по відношенню до органічних речовин, але високотоксичні.
Крім вуглеводнів в нафті містяться кисневі, сірчисті і азотисті сполуки. До числа основних кисневих сполук, що містяться в нафтах, відносяться нафтенові кислоти і асфальто-смолистові речовини. Нафтенові кислоти викликають корозію металів. Асфальто-смолисті речовини – це складні високомолекулярні сполуки, що містять крім вуглецю і водню кисень (до 2%), сірку (до 7%) і азот (до 1%). При звичайних температурах вони малотекучі або тверді речовини з густиною, що перевищує щільність води. Частина асфальто-смолистих речовин, розчинна в бензині, називається смолою, а нерозчинна – асфальтом.
Азотисті сполуки представлені, зокрема, порфиринами, які, як вважалося, утворилися з хлорофілу рослин і гемоглобіну тварин. Прихильники теорії органічного походження нафти бачили в цьому підтвердження своїх поглядів.
Природні гази за місцем видобутку діляться на три групи:
• видобуваються з чисто газових родовищ;
• видобуваються з газоконденсатних родовищ;
• видобуваються разом з нафтою з нафтових родовищ.
Всі гази є сумішшю парафінових вуглеводнів з азотом, сірководнем, вуглекислим газом та іншими компонентами, але в різних пропорціях. Гази чисто газових родовищ найбільш легкі, вони на 90% і більше складаються з метану. Гази нафтових родовищ (їх також називають попутним нафтовим газом) найбільш важкі, метану в них від 30 до 70%. Гази газоконденсатних родовищ дещо більш важкі, ніж гази чисто газових родовищ, але легше, ніж нафтовий газ; метану в них від 80 до 90%. Природний газ безбарвний, а за відсутності в ньому сірководню – не має запаху.
