- •1. Назвіть основні поняття (категорії) політології які відносяться до структурної групи.
- •2. Виберіть всі вірні назви методів політології.
- •3. Назвіть основні парадигми політики.
- •4. Політична думка епохи Відродження представлена у працях…
- •5. Представниками політичної думки Нового часу вважаються …
- •6. Хто розробив ідею ідеальної держави ?
- •7. Кому належить праця «Історія Русів» ?
- •8. Представниками політичної думки Нового часу вважаються…
- •9. Які ідеї державотворення запровадив Богдан Хмельницький ?
- •10. Функції політичної влади.
- •11. Прокоментуйте висловлювання Уінстона Черчілля: «Навіть тоді, коли ми не цікавимось політикою, політика цікавиться нами».
- •12. Дайте характеристику 3 типів політичних режимів.
- •13. Кому належить введення терміну «легітимність» ?
- •14. Які типи виборчих систем Ви знаєте ?
- •15. Класифікація політичних партій по політичному темпераменту.
6. Хто розробив ідею ідеальної держави ?
Афінський філософ Платон (427-347 рр. до н.е.) походив із афінського аристократичного роду. Справжнє ім'я Платона – Арістокл, а Платон – прізвисько (від "платюс" – "широкий", "широкоплечий"). Аналіз творчості Платона показує, що його погляди глибоко продумані. В цілому вони складаються у систему, до якої входять: 1) вчення про буття; 2) вчення про Бога; 3) вчення про світ; 4) вчення про походження світу; 5) вчення про душу; 6) вчення про пізнання; 7) вчення про моральність і 8) вчення про суспільство.
Перш за все, філософія Платона є оригінальним вченням про ідеї. Спостерігаючи недосконалість державного устрою, Платон висуває власний зразок державної досконалості, яка в історії філософії отримала назву „ідеальна держава Платона”.
Будуючи власний зразок держави, Платон зауважує, що всі існуючі види державного устрою недосконалі не тому, що вони ґрунтуються на соціальній нерівності, а тому, що ця соціальна нерівність не відповідає природній нерівності людей. Така природна нерівність породжена неоднорідністю душі. Розумній частині душі, чеснота якої у мудрості, має відповідати стан правителів-філософів; шалений частині, чеснота якої в мужності, - стан воїнів( стражів); низовинній, хтивій частині душі – стан землеробів і ремісників.
Отже, в ідеальній державі існує три групи громадян, три стани і така держава сповнена чеснот: вона мудра мудрістю своїх правителів-філософів, мужня мужністю своїх стражів, розсудлива послушністю гіршої частини держави перед її кращою частиною. Ця держава найбільш справедлива, бо в ній усі служать її як певній цілісності і всі займаються своїми справами, не втручаючись у справи інших.
Розглядаючи форми державност, Платон визначає дві „правильні” з них – монархію та аристократію. Сюди він відносить і демократію, якщо остання дотримується законів, 4 неправильні – беззаконну демократію, теократію, олігархію і тиранію. Першу модель ідеальної держави Платон розробляє у діалозі „Держава”. За своїми основними рисами ідеальна держава у Платона – це поліс. Його поліс – це „правління кращих”(аристократія).
Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те, що держава не повинна бути узурпатором, а має діяти на благо суспільства, і керувати нею повинні чесні і кваліфіковані люди.
7. Кому належить праця «Історія Русів» ?
«Істо́рія Ру́сів» — твір української національно-політичної думки початку XIX століття, де подано картину історичного розвитку України від найдавніших часів до 1769 року.
«Історія Русів» має дві головні ідеї. По-перше, вона підкреслює історичну відмінність і протистояння між русами (Україною) та Московією. По-друге, вона наголошує історичну цілісність русів (українців) від середньовічної Київської Русі до недавньої тоді Козацької держави.
В основу написання «Історії Русів» лягла низка вітчизняних історичних творів: друкованих («Краткая малороссийская летопись»(1777), «Записки о Малороссии, её жителях і произведениях» (1798), «Краткая Российская история» (1800); та рукописних (рукописи А. І. Чепи, А.Рігельмана, батька і сина Полетик). Автор посилається також на античних та середньовічних авторів — Птолемея, Геродота, Страбона, Діодора, Вольтера. Велике враження на творця «Історії Русів» справили історіософські праці Йоганна Готфріда Гердера.
Щодо точної дати написання та авторства «Історії Русів» є різні гіпотези. Найпоширенішою і найпершою за часом виникнення є та, що автором «Історії Русів» слід вважати архієпископа Мстиславського, Оршанського і Могильовського Георгія (Кониського).
Пізніше з'явилися припущення, що авторами можуть бути:
князь О. Безбородько,
О. Лобисевич,
В.Лукашевич,
О. М. Маркович,
В.Полетика,
Г.Полетика,
Василь і Григорій Полетики,
князь М. Репнін-Волконський,
В. і О. Ханенки, А. Худорба та ін.
Чепа Андріян
Деякі дослідники, зокрема О. Оглоблин, припускають, що автор «Історії Русів» належав до Новгород-Сіверського гуртка українських автономістів кінця 18 ст. і був пов'язаний спільними ідейно-політичними та службовими інтересами з кн. О. Безбородьком. Інші дослідники дотримуються думки, що автор «Історії Русів» належав до ліберального оточення малоросійського генерал-губернатора кн. М. Репніна-Волконського в Полтаві. Хронологія датування створення «Історії Русів» коливається в межах 1760–1820. Цілком імовірно також, що «Історія Русів» пройшла кілька редакцій, остання з яких була на початку 19 ст.
