Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте склад грошових доходів страховика від іншої операційної діяльності.

2. Обґрунтуйте економічну необхідність комісійної винагороди за передачу ризиків у перестрахування

3. Розкрийте роль перестрахування при формуванні доходів від іншої операційної діяльності

4. Обґрунтуйте, чому величина таких надходжень значно менше ніж від інвестиційної та іншої фінансової діяльності.

Бібліографічний список до теми №2:

Основна: [1; 2; 6; 9; 17; 18; 20; 21]

Додаткова: [3; 6; 8; 9; 11; 12; 14; 18; 23; 25; 27]

Змістовий модуль 2. Страхові резерви

Тема 3. Страхові резерви, їх склад та порядок формування

Мета: закріпити теоретичні знання та придбати практичні навички відносно методів та порядку формування страхових резервів.

План вивчення теми

1. Порядок розрахунку резервів довгострокових зобов'язань

2. Резерви належних виплат страхових сум

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Основною складовою резервів із страхування життя є резерви довгострокових зобов'язань. Як видно з назви цих резервів, вони мають забезпечити виконання страхових зобов'язань за довгостроковими договорами страхування життя. А оскільки договори страхування життя можуть передбачати страхові зобов'язання, пов'язані із дожиттям, смертю і втратою здоров'я застрахованої особи через нещасний випа­док або певну хворобу (або комбінацію цих зобов'язань), а також передбачають бонуси або нарахування процентів на залишок внесків страхувальників, то зрозуміло, що резерви довгостроко­вих зобов'язань мають слугувати фінансовим забезпеченням усіх цих операцій.

Для розрахунку резервів довгострокових зобов'язань використовуються методи актуарної математики (тому ці резерви ще називають «математичними»). Актуарні розрахунки — це система математичних і статистичних методів, за допомогою яких ви­значаються фінансові взаємовідносини страховика і страхуваль­ника за договорами довгострокового страхування життя.

Договори страхування життя зазвичай передбачають страхові виплати у зв'язку із дожиттям застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування або у випадку її смерті протягом цього терміну. Крім того, передбачаються виплати у зв'язку із втратою здоров'я внаслідок нещасних випадків та деяких захворювань. Отже, в основі розрахунку математичних резервів мають лежати показники демографічної статистики (показники тривалості життя) і показники теорії ймовірності, на підставі яких обчислюється ризик настання нещасного випадку або захворювання застрахованої особи.

Створюючи резерви довгострокових зобов'язань, страхова компанія повинна знати, скільки людей із числа застрахованих доживе до закінчення терміну дії їхніх договорів; скільки людей може кожного року померти протягом дії договорів; у скількох людей може настати втрата здоров'я внаслідок нещасного випадку або певного захворювання. Кількість виплат, помножена на відповідні суми виплат, дає змогу отримати інформацію щодо необхідних розмірів резервів довгострокових зобов'язань. Прогнозні дані щодо кількості майбутніх виплат можна отримати за до­помогою демографічної статистики та теорії ймовірності.

Теорія ймовірності і статистика досліджують випадкові явища, які мають масовий характер (у тому числі — смертність населення). Це дозволило фахівцям побудувати так звані «таблиці смертності», які відображають імовірність смерті людини залежно від вікової групи, до якої вона належить. Ці таблиці на конкретних цифрах відображають послідовні зміни смертності з переходом людини з однієї вікової групи до іншої. З їх появою стало можливим укладати довгострокові договори страхування життя, оскільки за їх допомогою встановлюється вірогідне число виплат за випадками смерті застрахованих або за випадками дожиття ними до закінчення терміну страхування. Тобто стало можливим визначати необхідні для виплат обсяги страхових резервів і розміри страхових премій за такими договорами. Але, оскільки до­говори страхування життя передбачають ще виплати у зв'язку із нещасним випадком або захворюванням, математичні резерви мають включати частку, необхідну для виплат ще за цими подіями. Крім того, зважаючи на довготерміновий характер договорів стра­хування життя і той факт, що страхові премії, сплачені за цими договорами, перебувають у тимчасовому розпорядженні страховика і приносять йому інвестиційний дохід, слід враховувати необхідність формування в рамках математичних резервів певної частки, яка слугуватиме джерелом бонусів для страхувальників.

Отже, виходячи з цих міркувань, Методика формування резер­вів зі страхування життя, затверджена розпорядженням Держфінпослуг, встановлює відповідні вимоги щодо базису розрахунку математичних резервів. Під базисом розрахунку страхових резервів (страхових премій) розуміють сукупність значень параметрів, що впливають на розміри страхових резервів (страхових премій). Базис розрахунку резервів може відрізнятися від базису розрахун­ку страхових премій. Відповідно до Методики, базис розрахунку встановлюється страховою компанією і включає:

а) демографічні показники тривалості життя (таблиці смертності);

б) ймовірність настання ризиків певної хвороби та (або) нещасного випадку чи їх наслідків, якщо страхування на випадок настання таких подій передбачене правилами страхування;

в) річну ставку інвестиційного доходу (ця ставка не може перевищувати 4 відсотків).

Базиси розрахунку математичних резервів за групами договорів можуть відрізнятись, оскільки відповідальність за окремими договорами теж є різною.

Базис розрахунку математичних резервів повинен бути таким, щоб за кожним договором і на будь-яку страхову річницю актуарна вартість потоку майбутніх нетто-премій була меншою, ніж 97 відсотків від актуарної вартості потоку майбутніх страхових брутто-премій, що обчислюється на базисі розрахунку резервів.

Страхова річниця — це календарна дата, місяць та день якої збігаються з визначеною (передбаченою) договором датою початку його дії.

Актуарна вартість потоку платежів (страхових внесків, страхових виплат) на визначену дату — це математичне очікування вартості потоку на цю дату.

Страхова брутто-премія — це страхова премія, що сплачуєть­ся страхувальником відповідно до умов договору.

Резерви обчислюються окремо за кожним договором страхування, який є чинними на звітну дату. При обчисленні резервів обов'язково враховуються темпи зростання інфляції. Загальна величина математичного резерву страхової компанії дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.

Обчислення математичних резервів здійснюється окремо за кожною його складовою (резерв нетто-премій, резерв витрат на ведення справи, резерв бонусів). Але слід зазначити, що рішення відносно того, формувати чи не формувати резервів витрат на ведення справи приймається страховиком на власний розсуд. Цей резерв не є обов'язковою складовою математичних резервів. У разі, якщо страхова компанія не хоче формувати цей резерв, він вважається рівним нулю.

Розрахунок резерву нетто-премій на страхову річницю здійснюється проспективно (антонім слова «ретроспективно») — як різниця між актуарною вартістю потоку майбутніх страхових виплат (без урахування бонусів) та актуарною вартістю потоку майбутніх страхових нетто-премій. У разі, якщо особливості окремих видів договорів (окремих страхових ризиків, передбачених у договорі) не можуть бути повною мірою враховані проспективно, розра­хунок резерву нетто-премій за такими договорами (ризиками) може здійснюватися ретроспективно — на підставі інформації про отримані страхові внески (премії) та здійснені страхові виплати.

Методикою формування резервів із страхування життя, затвердженою Розпорядженням Держфінпослуг від 27.01.2004 № 24, запроваджено поняття «модифікація резерву нетто-премій» і визначено порядок такої модифікації.

Під модифікацією резерву нетто-премій законодавство розуміє зменшення резерву нетто-премій з метою врахування витрат на укладання договору. Таке зменшення може бути здійснене не завжди. Модифікація резерву застосовується лише за умови сплати страхових премій частинами протягом не менше 3 років.

Модифікація резерву здійснюється шляхом зменшення розміру резерву нетто-премій на фіксований для даного договору відсоток (рівень модифікації) актуарної вартості потоку майбутніх нетто-премій.

Процедура модифікації повинна відповідати таким загальним вимогам:

а) на кінець першої страхової річниці модифікований резерв не повинен бути від'ємним;

б) рівень модифікації не повинен перевищувати 5 відсотків.

Якщо протягом першого страхового року модифікований резерв набирає від'ємного значення, вважається, що він має нульове значення. Під страховим роком розуміють при цьому рік, що починається з дати, яка збігається зі страховою річницею, та закінчується календарною датою, що передує наступній страховій річниці.

Розрахунок резерву витрат на ведення справи на страхову річницю так само здійснюється проспективно — як різниця між актуарною вартістю потоку майбутніх витрат страховика із забезпечення виконання зобов'язань за договором після закінчення строку сплати страхових внесків та актуарною вартістю потоку наступних надходжень тієї частини брутто-премії, що йде на покриття майбутніх витрат.

Розрахунок резерву бонусів є необхідним з тієї причини, що страхова компанія має додаткові зобов'язання перед страхувальниками, які виникають при збільшенні розмірів страхових сум та (або) страхових виплат за результатами отриманого інвестицій­ного доходу та за іншими фінансовими результатами діяльності страховика (участь у прибутках страховика). Резерв бонусів є оцінкою цих додаткових зобов'язань. Він розраховується на страхову річницю як актуарна вартість додаткових виплат страховика.

Крім регламентації принципів обчислення резерву нетто-премій, резерву витрат на ведення справи та резерву бонусів, Методикою Держфінпослуг для «лайфових» страховиків встановлені ще такі принципово важливі моменти.

Якщо умовами договору передбачено право страхувальника в майбутньому вибрати спосіб виконання страховиком зобов'язань за договором (здійснити одноразову страхову виплату в разі досягнення застрахованою особою визначеного договором віку чи виплату ануїтету; змінити періодичність виплати ануїтету тощо), то для розрахунку резервів використовується варіант, за яким актуарна вартість майбутніх страхових виплат більша.

Якщо умови договору страхування передбачають можливість сплати додаткових страхових премій і відповідний перерахунок страхових сум та (або) виплат, то для розрахунку резерву нетто-премій розміри страхових сум та (або) виплат визначаються на дату його розрахунку, а розміри майбутніх страхових премій вважаються такими, що відповідають умовам договору та забезпечують найбільший розмір резерву.

Розрахунок резерву нетто-премій та резерву витрат на ведення справи на звітну дату, що не збігається зі страховою річницею, здійснюється методом інтерполяції між розмірами цих резервів на найближчі страхові річниці. Інтерполяцією (від лат. interpolatio — зміна) у математиці називається спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, яких немає безпосередньо в таблиці. Страхові річниці можуть бути замінені на найближчі до звітної дати календарні дати, які відповідають цілому числу кварталів (місяців), що ми­нули з дня набрання чинності договором.

На дати, наступні за днем закінчення строку дії договору, математичні резерви вважаються рівними нулю.

Страховик одночасно з розрахунком страхових резервів за кожним договором на визначену дату оцінює обсяг страхових зобов'язань перестраховика на базисі розрахунку резерву.

Викупна сума на будь-яку дату не повинна перевищувати математичного резерву на цю дату. Розмір викупної суми залежить від строку дії договору та розраховується згідно з методикою, яка є невід'ємною частиною правил страхування житія.

Крім загальних вимог до розрахунку математичних резервів і викупних сум Методика Держфінпослуг встановлює загальні вимоги до розрахунку резерву виплат страхових сум. Цей резерв складається з резерву заявлених, але не врегульованих збитків,-і резерву збитків, що виникли, але не заявлені. Слід зазначити при цьому, що рішення щодо формування резерву збитків, що виникли, але не заявлені, приймає сама страхова компанія. Вона може не формувати цей резерв, і тоді він вважається рівним нулю, як і резерв витрат на ведення справи у складі математичних резервів.

Розрахунок резерву заявлених, але не врегульованих збитків здійснюється окремо за кожним договором, який є чинним на звітну дату.

Розрахунок резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюється за сукупністю договорів у цілому. Загальна величина резерву належних виплат страхових сум дорівнює сумі зазначених резервів.

Резерв заявлених, але не врегульованих збитків являє собою оцінку грошових зобов'язань страховика щодо страхових випадків, що мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але не були виконані або виконані не повністю станом на звітну дату.

Величина резерву заявлених, але не врегульованих збитків дорівнює сумарній величині не сплачених на звітну дату грошових сум, що мають бути виплачені:

а) у зв'язку із страховими випадками, про факт настання яких заявлено страховику в установленому законодавством та договором порядку;

б) при настанні термінів здійснення виплат ануїтету, за якими (термінами) згідно з умовами договору не вимагається заява на виплату;

в) у зв'язку з достроковим припиненням дії договору або зі змінами умов договору.

Резерв збитків, що виникли, але не заявлені, являє собою оцінку грошових зобов'язань страховика за ризиками нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статися у звітному або попередніх звітних періодах, але не були заявлені на звітну дату. Оцінка резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюється актуарними методами.

При розрахунку страхових резервів зі страхування життя законодавством дозволяються спрощення та наближення у разі, якщо може бути обґрунтовано, що вплив цих спрощень та наближень на результати розрахунку резервів є несуттєвим.