Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Gotovo.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

3.3. Принцип суперпозиції. Інтерференція світла. Когерентність. Експериментальне вивчення інтерференції світла. Інтерференційні прилади та їх застосування.

Принцип суперпозиції – коли в однорідному середовищі однаково пошир ряд хвиль, які описуються скалярними (φ1,φ2,φ3)і векторними (А1 А2 А3) потенціалами то результуюча хвиля відповідає сумам потенціалів φ і А складових хвиль потенціал котрої φ=Σφi A=ΣAi При цьому кожна хвиля поширюється в певному середовищі незал. від інших. Згідно принц суперпозиції результуючі векторні параметри складової хвилі = векторній сумі відповідних параметрів складових хвиль. Принц супер-ції стосується як акустичних так і ЕМ-них хвиль, але він справедливий доти, доки шв хвилі незал від їх інтенсивності,, доки середовище залишається „лінійним”.

Окремим випадком суперпозиції хвиль є їх інтерференція. Інтерференція – накладання когерентних хвиль при якому вони стабільно підсилються або послаблюються. Інтерферувати можуть тільки когерентні хвилі, тобто хвилі які задовільняють умові: мають однакову частоту, стабільну різницю фаз. Інтерференція світла може здійснюватися: 1. метод Юнга, 2. метод Френеля (з біпризмою і дзеркалами), 3. метод кілець Нютона. Метод Юнга по шляху сфер хвиль, яка йде від точкового джерела в однорід середовище встановлене екран Е1 з 2-х отворами А і Б а за ними екран Е2 для розгяду інтерференційної картини.

.Щоб дістати стійку інтерференційну картину (чергування максимумів і мінімумів освітленості), потрібні хвилі, які мають одинакові довжини і сталу різницю фаз у будь-якій точці простору. Такі хвилі назив когерентними.

Когерентні світлові хвилі добувають, поділяючи за допомогою якого-небудь пристрою хвилю, що йде від одного джерела світла на дві. Якщо ці хвилі пройдуть різні шляхи, а потім знову будуть зведені і накладені одна на одну, то вони прийдуть у точку зустрічі з якоюсь певною різницею фаз Δφ. Ця різниця фаз пов’язана з різницею ходу Δ=l2-l1 двох інтерферуючих променів наступною формулою: , де λ- довжина світлової хвилі.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ЗДІЙСНЕННЯ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ СВІТЛА:

Інтерференція в тонких плівках. Райдужні кольори тонких плівок на поверхні води, похритій тонким ша­ром нафти або гacy, на поверхні мильної плівки. на мильній бульбашці i т. д. пояснюються явищем інтерференції в тонких плівкax. Різниця ходу променів в тонких плівках виникас внаслідок проходження свілом різних оптичних шляхів (наприклад, на мал. пока­зані два промені 1" i 2', які потрапляють в око спостеpiгача). Когерентність хвиль, відбитих від зовншньої i внутрішньої поверхонь плівки, забезпечується тим, що цi хвилі є частинами того са­мого світлового пучка.

Кільця Ньютона. Кільцями Ньютона називається інтерференційна картина, яка утворюється в найпростішому випадку на опукло-плоскій лінзі, яка дотикається в точці О з плоскопаралельною пластиною . Промінь 1, двічі проходячи повітряний пpoмiжок, інтерферує з променем 2, який виникае при вщбиванні від опуклої поверхні лінзи на межі скло – повітря. Інтерференційна картина має вигляд світлих і темних концентричних кілець, оскільки всі точки кільця з радіусом r мають одинакову різницю ходу і дадуть або підсилення або послаблення світла.

До 3.3

ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНІ ПРИЛАДИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ:Прилади, в яких явище інтерференції використовується для визначення довжини світлової хвилі, показника заломлення речовини, точних вимірювань довжини, для контролю якості обробки поверхні тощо, називають інтерферометрами. Опишемо деякі з них.

Інтерферометр Майкельсона. Паралельний пучок світла від джерела падає під кутом 45° на скляну пластинку Р, задня поверхня пластинки покрита напівпрозорим шаром срібла. Цей шар розділяє промінь на дві частини: перший — відбитий промінь — спрямовується на плоске дзеркало S1, а другий проходить через шар срібла i попадає на плоске дзеркало S2. Вщбиваючись від дзеркал, обидва промені збігаються, інтерферують i проходять у зорову трубу Т. Оскільки перший промiнь до накладання з другим проходить товщу пластинки Р тричі, а другий промінь — один раз, то для компенсації йієї різниці на шляху другого променя розміщують таку саму скляну пластинку Р,.

Р ис. а Рис. б

Залежно від різниці ходів обох променів поле зору труби буде світлим або темним. Очевидно, коли б ми змістили дзеркало S2 на відстань λ/4, то piзниця ходів обох променів зменшилася б на λ/2, а фон поля зору помінявся на протилежний. Для точнішої оцінки зміщень дзеркала S2 нерухоме дзеркало S] дещо нахиляють до падаючих про­менів, завдяки чому хід променів до різних точок цього дзеркала буде різним; piзнi й piзницi ходів відповідних променів, відбитих від дзеркал S1 i S2. Тому в полі зору трубки замість однорідного фону буде си­стема паралельних світлих i темних інтерференційних смуг. Тепер будь-яке зміщення дзеркала S2 зумовлюватиме в полі зору труби переміщення смуг; його можна виміряти з великою точністю, а за ним знайти зміщення дзеркала S2. Таким способом вперше порівняли міжнародний еталон метра з довжиною хвилі червоної спектральної лінії кадмію. У 1960 р. метр було визначено через довжину хвилі оранжевої лінії випромшювання криптону 86 у вакуумі а саме: 1 м = = 1650763,73λ0

Для вимірювання коефіцієнта заломлення зразок з досл1джуваної речовини розміщують на шляху променів до дзеркала S2. Якщо тов-щина зразка l, а показник заломлення п, то внесения його дасть додаткову різницю ходів променів

д е n0 — показник заломлення повітря.

Якщо ця різниця ходів Δl’ = kλ, то вся інтерференщйна картина зміститься на k смуг. Знайшовши за спостереженнями в полі зору труби k та знаючи товщину зразка l , можна з великою точністю визначити (п — п0): (1) Так, зокрема, вимірюютъ коефіцієнт заломлення газів, що мало відрізняється від одиниці.

Білет №4

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]