- •1.1Рух в центрально-симетричному полі. Закони Кеплера.
- •2.1. Стаціонарний рух ідеальної рідини. Рівняння Бернуллі. Ламінарна і турбулентна течії.
- •2.2. Магнетики. Магнітне поле у магнетиках. Пара- і діамагнетики. Феромагнетизм
- •2.3. Подвійне променезаломлення. Штучне подвійне променезаломлення та його застосування.
- •3.1Предмет і завдання фізики. Чотири типи взаємодії та їх порівняльна характеристика.
- •3.3. Принцип суперпозиції. Інтерференція світла. Когерентність. Експериментальне вивчення інтерференції світла. Інтерференційні прилади та їх застосування.
- •4.1.Особливе місце фізики серед інших наук і її зв’язок з виробництвом і технікою.
- •4.2. Основи мкт газів. Газові закони.
- •4.3. Люмінесценція та її застосування.
- •Рівняння руху системи матеріальних точок. Закони збереження. Роботи Ціолковсько.
- •Броунівський рух. Середнє квадратичне відхилення броунівської частини.
- •5.3. Спонтанне та вимушене випромінювання. Основні закони випромінювання. Формула Планка.
- •6.1. Перехід із рідкого в газоподібний стан. Критичний стан, критична температура.
- •6.2. Поляризація світла. Поляризація при заломленні і відбиванні сиітла на межі діелектрика. Лінійна, еліптична і колова поляризація.
- •6.3. Прискорювачі заряджених частинок. Циклотрон, бетатрон, лінійні прискорювачі.
- •7.1. Власні і вимушені коливання з одним ступенем вільності. Резонанс. Розповсюдження коливань у суцільному середовищі.
- •7.3. Елементарні частинки: протони, нейтрони, позитрони, гіперони, античастинки та інші їх основні характеристики. Поняття про кварки і глюони. Кваркова структура адронів.
- •8.1. Коливання і хвилі. Гармонічні коливання. Математичний і фізичний маятники.
- •8.2. Кипіння і конденсація рідин. Кристалізація і плавлення.
- •8.3. Потенціальна яма. Тунельний ефект. Квазікласичне наближення для одномірного руху.
- •9.1. Релятивістська механіка вільної частинки. Принцип найменшої дії. Функція Лагранжа. Енергія та імпульс.
- •9.2. Закон розподілу Больцмана. Барометрична формула.
- •9.3. Поляризаційні пристрої. Пластинки в четвертину хвилі і в півхвилі. Компенсатори. Обертання площини поляризації. Поляризаційні пристрої
- •Лінійна, еліптична і колова поляризації пластинка в чверть хвилі і півхвилі
- •Компенсатори
- •Обертання площини поляризації
- •Принцип Гюйгінса-Френеля
- •Дифракція Френеля
- •Дифракція френеля від круглого отвору.
- •Екзаменаційний білет № 15
- •15.1.Статистичний метод у фізиці. Функції розподілу. Статистичне середнє. Мікроканонічний розподіл.
- •15.2.Дисперсія світла.Нормальна і аномальна дисперсія, методи її спостереження.Електронна теорія дисперсії.
- •15.3.Енергія зв’язку частинок у ядрі . Дефект маси ядра. Ядерні сили та їх основні властивості. Ізотопи та методи їх розділення.
- •Екзаменаційний білет № 14
- •14.2. Виникнення квантової теорії світла. Фотоефект. З-ни теплового випромінювання.
- •14.3.Радіоактивність. З-они радіоакт розпаду. Методи і прилади для спостер елементарних частинок.
- •Екзаменаційний білет № 13
- •13.1.Закон збереження кількості руху. Закон збереження і перетворення енергії в механіці в нерелятивістській і релятивіській.
- •13.2. Спонтанне и вимушене випромінювання. Коефіцієнт Ейнштейна. Механізми процесів у оптично квантових генераторів і підсилювачах.
- •Екзаменаційний білет № 16
- •16,1.Загальні властивості рідин. Поверхневий натяг рідин. Змочування. Капілярність.
- •16,2. Електромагнітна індукція. Закони індукції. Правило Ленца.
- •16,3. Електронні оболонки атома. Магнітний і механічний моменти електрона. Квантові числа. Принцип Паулі. Періодична система елементів Менделєєва.
- •Екзаменаційний білет № 17
- •17,1 Розподіли молекул за швидкостями (розподіл Максвела) Експериментальна перевірка розподілу молекул за швидкостями.
- •17,2.Електропровідність металів та напівпровідників. Основи електронної теорії провідності металів. Власні і домішкові напівпровідники.
- •17.2(Продовж)Електропровідність напівпровідників. Основи електронної теорії металів,н/п, діелектриків.
- •17,3.Дослід Франка і Герца по визначенню потенціалу збудження атомів. Спектри атома водню, та його пояснення.
- •Екзаменаційний білет № 18
- •18,1 Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса. Зрідження газів.
- •18,2 Вектори напруженості і зміщення електричного поля. Теорема Остроградського-Гауса.
- •18,3. Стаціонарні стани. Рівняння Шредінгера для стаціонарних станів.
- •19(1). Циклічні процеси. Теореми Карно. Ккд циклу Карно.
- •19(3). Тотожність однакових частинок. Симетричні та антисиметричні стани. Частинки Бозе та частинки Фермі. Хвильові функції сист.Однакових частинок.
- •20(1)Стаціонарні і нестаціонарні явища переносу в газах. Дифузія. Внутрішне тертя. Теплопровідність.
- •21(2). Рівняння Максвела. Електромагнітні хвилі, хвильове рівняння. Енергія електромагнітних хвиль. Вектор Умова-Пойтінга.
- •Теорія збурень вироджених рівнів
- •[Ред.] Залежне від часу збурення
- •22.1. Ефективний переріз, довжина вільного пробігу та число зіткнень молекул.
- •22.2. Закон взаємодії струмів. Дія магнітного поля на провідник з струмом. Сила Лоренца.
- •22.3. Будова атома. Дослід Резерфорда з розсіювання α-частинок. Спектральні закономірності випромінювання світла атомами. Теорія Бора.
- •23.1. Теплоємність. Елементи квантової теорії теплоємностей газів і твердих тіл.
- •23.2. Контактна різниця потенціалів. Термоелектричні явища та їх практичне використання.
- •23.3. Основні ядерні реакції. Розщеплення ядер зарядженими частинками та нейтронами. Ядерний фотоефект. Поділ ядер. Штучна радіоактивність та її використання в різних галузях науки і техніки.
- •24.2. Електромагнітна індукція, закон індукції. Взаємоіндукція і самоіндукція. Магнітна енергія струму.
- •24.3. Основні експериментальні факти, що привели до створення квантової механіки. Фізичний зміст хвильової функції. Умова нормування хвильової функції. Статистична інтерпретація квантової механіки.
- •27.1.Умови,необхідні для польотів на великій висоті. Перша і друга космічні швидкості.
- •27.2 Заломлення і відбивання світла на плоскій границі
- •Повне відбивання
- •27.3.Умови одночасної вимірюваності величин. Співвідношення невизначеностей
- •26.1.Звук.Висота звуку. Сила і гучність звуку.
- •Висота і тембр звуку
- •Інфра- та ультразвуки
- •26.2. Закон ома для змінного струму. Потужність змінного струму.
- •Трансформатор
- •26.3.Рух частинок в полі з центральною симетрією.
- •Атом водню
- •25.1.Фазовий перехід 1-го та 2-го роду. Залежність температури фазового переходу 1- го роду від тиску. Рівняння клапейрона-клаузіуса.
- •25.2 Надпровідність. Надпровідники першого та другого роду. Ефект мейснера. Практичне використання надпровідників.
- •25.3. Перетворення лоренца. Власний час. Додавання швидкостей.
- •28.1 Тверде тіло. Кристалічні гратки. Механічні властивості твердих тіл
- •28.2 Іонізація молекул і рекомбінація іонів у газах. Самостійний і несамостійний розряд
- •28.3 Будова атомного ядра. Енергія зв’язку частинок у ядрі. ”Дефект” маси.
- •30.3 Радіоактивність. Закони радіоактивного розпаду
- •1.1. Рух в центрально-симетричному полі. Закони Кеплера.
- •1.2. Поглинання світла. Закони Бугера і Бугера-Ламберта-Бера.
3.3. Принцип суперпозиції. Інтерференція світла. Когерентність. Експериментальне вивчення інтерференції світла. Інтерференційні прилади та їх застосування.
Принцип суперпозиції – коли в однорідному середовищі однаково пошир ряд хвиль, які описуються скалярними (φ1,φ2,φ3)і векторними (А1 А2 А3) потенціалами то результуюча хвиля відповідає сумам потенціалів φ і А складових хвиль потенціал котрої φ=Σφi A=ΣAi При цьому кожна хвиля поширюється в певному середовищі незал. від інших. Згідно принц суперпозиції результуючі векторні параметри складової хвилі = векторній сумі відповідних параметрів складових хвиль. Принц супер-ції стосується як акустичних так і ЕМ-них хвиль, але він справедливий доти, доки шв хвилі незал від їх інтенсивності,, доки середовище залишається „лінійним”.
Окремим випадком суперпозиції хвиль є їх інтерференція. Інтерференція – накладання когерентних хвиль при якому вони стабільно підсилються або послаблюються. Інтерферувати можуть тільки когерентні хвилі, тобто хвилі які задовільняють умові: мають однакову частоту, стабільну різницю фаз. Інтерференція світла може здійснюватися: 1. метод Юнга, 2. метод Френеля (з біпризмою і дзеркалами), 3. метод кілець Нютона. Метод Юнга по шляху сфер хвиль, яка йде від точкового джерела в однорід середовище встановлене екран Е1 з 2-х отворами А і Б а за ними екран Е2 для розгяду інтерференційної картини.
.Щоб дістати стійку інтерференційну картину (чергування максимумів і мінімумів освітленості), потрібні хвилі, які мають одинакові довжини і сталу різницю фаз у будь-якій точці простору. Такі хвилі назив когерентними.
Когерентні
світлові хвилі добувають, поділяючи за
допомогою якого-небудь пристрою хвилю,
що йде від одного джерела світла на дві.
Якщо ці хвилі пройдуть різні шляхи, а
потім знову будуть зведені і накладені
одна на одну, то вони прийдуть у точку
зустрічі з якоюсь певною різницею фаз
Δφ. Ця різниця фаз пов’язана з різницею
ходу Δ=l2-l1
двох
інтерферуючих променів наступною
формулою:
,
де λ- довжина світлової хвилі.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ЗДІЙСНЕННЯ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ СВІТЛА:
Інтерференція в тонких плівках. Райдужні кольори тонких плівок на поверхні води, похритій тонким шаром нафти або гacy, на поверхні мильної плівки. на мильній бульбашці i т. д. пояснюються явищем інтерференції в тонких плівкax. Різниця ходу променів в тонких плівках виникас внаслідок проходження свілом різних оптичних шляхів (наприклад, на мал. показані два промені 1" i 2', які потрапляють в око спостеpiгача). Когерентність хвиль, відбитих від зовншньої i внутрішньої поверхонь плівки, забезпечується тим, що цi хвилі є частинами того самого світлового пучка.
Кільця Ньютона. Кільцями Ньютона називається інтерференційна картина, яка утворюється в найпростішому випадку на опукло-плоскій лінзі, яка дотикається в точці О з плоскопаралельною пластиною . Промінь 1, двічі проходячи повітряний пpoмiжок, інтерферує з променем 2, який виникае при вщбиванні від опуклої поверхні лінзи на межі скло – повітря. Інтерференційна картина має вигляд світлих і темних концентричних кілець, оскільки всі точки кільця з радіусом r мають одинакову різницю ходу і дадуть або підсилення або послаблення світла.
До 3.3
ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНІ ПРИЛАДИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ:Прилади, в яких явище інтерференції використовується для визначення довжини світлової хвилі, показника заломлення речовини, точних вимірювань довжини, для контролю якості обробки поверхні тощо, називають інтерферометрами. Опишемо деякі з них.
Інтерферометр Майкельсона. Паралельний пучок світла від джерела падає під кутом 45° на скляну пластинку Р, задня поверхня пластинки покрита напівпрозорим шаром срібла. Цей шар розділяє промінь на дві частини: перший — відбитий промінь — спрямовується на плоске дзеркало S1, а другий проходить через шар срібла i попадає на плоске дзеркало S2. Вщбиваючись від дзеркал, обидва промені збігаються, інтерферують i проходять у зорову трубу Т. Оскільки перший промiнь до накладання з другим проходить товщу пластинки Р тричі, а другий промінь — один раз, то для компенсації йієї різниці на шляху другого променя розміщують таку саму скляну пластинку Р,.
Р
ис.
а
Рис.
б
Залежно від різниці ходів обох променів поле зору труби буде світлим або темним. Очевидно, коли б ми змістили дзеркало S2 на відстань λ/4, то piзниця ходів обох променів зменшилася б на λ/2, а фон поля зору помінявся на протилежний. Для точнішої оцінки зміщень дзеркала S2 нерухоме дзеркало S] дещо нахиляють до падаючих променів, завдяки чому хід променів до різних точок цього дзеркала буде різним; piзнi й piзницi ходів відповідних променів, відбитих від дзеркал S1 i S2. Тому в полі зору трубки замість однорідного фону буде система паралельних світлих i темних інтерференційних смуг. Тепер будь-яке зміщення дзеркала S2 зумовлюватиме в полі зору труби переміщення смуг; його можна виміряти з великою точністю, а за ним знайти зміщення дзеркала S2. Таким способом вперше порівняли міжнародний еталон метра з довжиною хвилі червоної спектральної лінії кадмію. У 1960 р. метр було визначено через довжину хвилі оранжевої лінії випромшювання криптону 86 у вакуумі а саме: 1 м = = 1650763,73λ0
Для вимірювання коефіцієнта заломлення зразок з досл1джуваної речовини розміщують на шляху променів до дзеркала S2. Якщо тов-щина зразка l, а показник заломлення п, то внесения його дасть додаткову різницю ходів променів
д
е
n0
— показник заломлення повітря.
Якщо
ця різниця
ходів
Δl’
= kλ,
то
вся інтерференщйна
картина зміститься
на k
смуг.
Знайшовши за спостереженнями в полі
зору труби k
та
знаючи товщину зразка
l
, можна з великою точністю
визначити (п
— п0):
(1)
Так,
зокрема, вимірюютъ
коефіцієнт
заломлення газів,
що мало відрізняється
від
одиниці.
Білет №4
