Тема : Правовий статус Національного банку України Завдання 2

Незалежність Національного банку України: правові та організаційні основи

Організаційна незалежність НБУ визначається ст. 2 Закону України «Про Національний банк України», якою Національний банк України визначено центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а, отже, не віднесено до жодної з гілок влади. У зв’язку із цим, наприклад, В. Л. Кротюк визначає НБУ органом держави зі спеціальним статусом, якому делеговано владні повноваження, проте не віднесено до жодної з гілок влади

Незалежність центральних банків оцінюють за п’ятьма факторами:

1) участь держави в капіталі центрального банку в капіталі центрального банку та розподілі прибутку;

2) процедур призначення керівництва банку;

3) ступінь відображення в законодавстві цілей та завдань центрального банку;

4) права держави на втручання в грошово-кредитну політику;

5) правила, що регулюють можливість фінансування державних витрат центральним банком.

В Україні виконання функцій центрального банку покладено на НБУ.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» ст. 3:

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю.

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.

Ст. 4 ЗУ «Про Національний банк України»:

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Відповідно до ст. 99 Конституції України та ст. 6 ЗУ «Про Національний банк України», основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Національному банку властиві характерні ознаки органів виконавчої влади, але при цьому його суттєвою відмінністю виступає те, що він не входить до системи органів, яку очолює Кабінет Міністрів України і не підпорядкований, що і є основним фактором, який забезпечує його незалежність. Але НБУ є підзвітним Президенту та Верховній Раді України.

Верховна Рада України призначеає на посаду та звільненяє з посади Голову Національного банку України за поданням Президента України; призначає та звільненяє половину складу Ради Національного банку України (ст. 85 Конституції).

Відповідно до ст. 106 Конституції, Президент України  призначає половину складу Ради Національного банку України.

Зміст принципу незалежності НБУ розкривається у процесі аналізу інституційного та бюджетного аспектів.

Сутність інституційної незалежності НБУ виявляється у механізмах його відносин із парламентом, урядом та главою держави – Президентом України. Особливості форм цих взаємовідносин закріплені у ЗУ «Про НБУ».

Стаття 51. Підзвітність

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Підзвітність означає:

1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України;

2) призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку;

3) призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;

4) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;

5) надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Особливості взаємовідносин НБУ з КМУ викладено у ст. 52 ЗУ «Про НБУ», яка закріплює такі їх форми:

• Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.

• Національний банк на запит Кабінету Міністрів України надає інформацію щодо монетарних процесів та грошово-кредитного ринку.

• Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу, на монетарні процеси, грошово-кредитний ринок, включаючи щомісячну інформацію про показники доходів, видатків і дефіциту державного та зведеного бюджетів, стан державного боргу та графік платежів за ним.

• Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

• Голова Національного банку або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

• У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

• Національний банк України має право подавати Кабінету Міністрів України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.

Другим важливим аспектом принципу незалежності НБУ є бюджетна незалежність, зміст якої вкл.. кілька елементів: по-перше, це умови та порядок участі центрального банку у фінансування бюджетних видатків, зокрема дефіциту державного бюджету , по-друге, порядок перерахування прибутку НБУ до державного бюджету.

Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про НБУ» Національний банк не має права надавати кредити в національній та іноземній валюті, як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування витрат Державного бюджету України. Національний банк не має права купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності.