Яку частку (більшу чи меншу) складають бюджетні кошти, що виділяються неурядовим організаціям, порівняно із допомогою закордонних держав?

Однозначно, - це кошти, які надаються міжнародними організаціями. Держава знову виділила у цьому році 1 млн. гривен, який має розподілитися між тими організаціями, які активно залучають допомогу з-за кордону, оздоровлюють наших дітей, працюють з інвалідами. Громадська організація, маючи кошти, чи відповідний фонд, може швидко, а при потребі і негайно зреагувати в певній ситуації, коли, наприклад, людині потрібна невідкладна операція і це потребує без зволікань виділення коштів. Адже державна бюрократична машина настільки складна, що дехто може і не дочекатися необхідної допомоги... Позитивним є і те, що у громадській організації рішення приймається колегіальне.

Національні пріоритети на шляху подолання наслідків катастрофи на чаес?

Найболючіший і найзначущіший - це соціальний напрямок. Люди переселені із своїх нажитих місць - це стресова ситуація, особливо для людей старшого віку, молоді легше переносять такі зміни. Необхідно, щоб чорнобильці постійно відчували підтримку держави: право на вступ дітей до ВУЗу без іспитів, пільги у сплаті комунальних послуг, можливості для оздоровлення тощо. Але коли урядом приймається рішення, що певні пільги не будуть сплачуватися чи через рік-два будуть ліквідовані взагалі, людина відчуває себе незахищеною, покинутою. До таких рішень треба підходити виважено - насамперед мають бути створені належні соціальні умови, щоб людина могла себе забезпечити і ті доплати вже не матимуть такого важливого, навіть катастрофічного значення. Лицю після цього, на думку членів Комітету, можна переглядати Чорнобильське законодавство в сенсі соціального захисту населення в бік його зменшення.

Другий напрямок - це питання, пов'язані із зоною відчуження. Там працює велика кількість людей, внаслідок чого кількість інвалідів-чорнобильців зростає. Але залишити напризволяще зону не можна, тому-що там є близько восьмисот могильників і за ними необхідно доглядати, треба доглядати і за лісом. Окрім цього зона - це унікальний науковий полігон, де можна вивчати вплив радіації на довкілля, біоресурси. В зоні відчуження об'єкт "Укриття", який нерозривно пов'язаний із самою станцюю. Є підрозділ, який охороняє зону - ніщо без його відома і дозволу не може бути вивезене із зони - це врегульовано законодавче з метою забезпечення радіаційної безпеки.

Значною є проблема з людьми, які проживають на радіоактивне забрудненій території - це у Київській, Житомирській, Рівненській областях, кількість яких сягає до 3,5 млн., з них понад 1 млн. 200 тисяч дітей.

Спостерігається цікава річ - чорнобильців помирає більше, ніж іншого населення України, незважаючи на вжиті державою заходи щодо їхнього соціального захисту. Проте, кількість чорнобильців-інвалідів збільшується, хоча, за логікою, їх число мало б зменшуватися. Це якраз і пов'язане з людьми, які проживають на радіоактивне забруднених територіях. Процес збільшення кількості людей, що користуються пільгами, достатньо не вивчений виконавчою владою. Можливо, бажання потрапити під захист чорнобильських законів, отримати згідно із ними пільги спонукають людей до негідних вчинків, як от: майбутня мама, яка має народити дитя, але вже виселена із зони, повертається туди, народжує там дитину, на яку поширюються всі задекларовані державою пільги... Такі речі потребують постійної уваги органів виконавчої влади. Позиція членів Комітету, зокрема В. Яценка, який особливо піклується про захист чорнобильців, є така, що категорично заперечує штучне збільшення кількості потерпілих. А моя позиція була такою від самого початку - ми маємо захищати лише потерпілих, в іншому випадку держава не зможе належним чином захищати справді потерпілих, дітей. Аналогія із поняттям "Учасник бойових дій" - цих людей можна зараз перелічити на пальцях, але на практиці їх кількість з роками зростає, бо поняття, хто підпадає під цю категорію, значно розширили - і це безконечно. Втрачається сам смисл захисту...

Отже, проживання на радіоактивне забруднених територіях і дозволяє цю кількість примножувати. Тому фінансові можливості для тих, хто дійсно постраждав і потребує допомоги, зменшуються, зменшуються… Це є проблема і для виконавчої і для законодавчої гілок влад.