- •Поняття банківської системи держави
- •2.Функції банківської системи як самостійної банківської структури
- •3.Специфічні риси, які характерні для банківської системи
- •4.Започаткування банківської справи у Європі.
- •5.Поява банківської діяльності в Україні. Реформа 1861 року
- •6.Проблеми банківської системи України під час Першої світової війни.
- •7.Розвиток банківської системи україни в радянський період
- •9. Шляхи створення центральних банків. Виникнення перших центральних банків.
- •10. Основні функції центральних банків
- •11. Створення та організація банківської системи України
- •12. Функції та операції нбу
- •13. Кризові ситуації з якими зіткнулась Україна за роки незалежності. Оцінка дій нбу під час фінансових та економічних криз.
- •14. Основні принципи побудови нбу
- •15. Характеристика банківської системи України
- •16. Сутність грошово кредитної (монетарної) політики нбу
- •17.Цілі грошово кредитної політики
- •18. Характеристика основних інструментів грошово кредитної політики нбу
- •19. Поняття фінансових посередників
- •20. Місце банківської системи у економічній системі країни
- •22. Послуги які має право надавати банк згідно зу «про банки і банк д.»
- •24. Основні принципи діял. Комерц банків. Види комерц. Б.
- •25. Порядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його діяльності
- •27. Формування доходів банку
- •28. Фін. Витрат банку. Розрах. Прибутку банку
- •Розрахунок показників прибутковості банку
- •29. Основи організації грошових розрахунків
- •30. Порядок оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків
- •31. Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика
- •32. Порядок відкриття рахунків у банках
- •33. Міжбанківські кориспонденські відносини
- •34. Організація готівкових грошових розрахунків
- •35. Склад та характеристика ресурсів комерційного банку
- •36. Поняття власного капіталу банку
- •37. Формування власного капіталу банку
- •38. Характеристика залученого капіталу комерційного банку
- •39. Порядок та умови здійснення депозитних операцій комерційного банку
- •40. Розрахунок простих та складних відсотків
- •41.Управління ресурсами комерційного банку
- •42. Банківський кредит
- •43. Класифікація банківських кредитів
- •44. Умови та порядок укладення кредитної угоди
- •45. Захист від кредитного ризику
- •46. Нарахування відсотків за кредитами
- •47. Формування резерву
- •48. Методи кредитування клієнтів банку
- •49. Форми позичкового рахунку
- •50. Кредити, пов'язані з вексельним обігом
- •51 Кредити під заставу цінних паперів
- •52 Іпотечне кредитування
- •53Лізингове кредитування
- •54 Сільськогосподарський кредит
- •55Споживчий кредит
- •56Консорціумний кредит
- •57 Бáнківські інвест́иції
- •58 Інвестиції
- •59 Довгострокове кредитування інвестиційних проектів
- •60. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів
- •61. Емісійні операції комерційних банків
- •63. Управління портфелем цінних паперів банку
- •64. Посередницькі операції комерційних банків на фондовому ринку.
- •65. Поняття зовнішньоекономічного контракту.
- •66 Валютне котирування
- •67 Міжнародні розрахунки
- •69 Посередницькі операції ком банків з іноз валютою
- •70 Поняття іноз валюти і вал. Операцій
- •71. Валютна позиція банку
- •72. Касові та строкові валютні операції
- •74. Декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу банку
- •75. Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів та чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:
- •76. Аналіз дюрації
- •77. Стратегії управління валютним ризиком банку
- •78. Сутність фін аналізу
- •79. Аналіз фін стану банку
- •80. Аналіз фін результату діяльності
- •82. Нормативи регулювання
75. Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів та чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:
GAP(t) = FA(t) – FL(t), (1.1)
де GAP(t) — величина гепу (у грошовому вираженні) в періоді t;
FA(t) — активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;
FL(t) — пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.
Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов’язання (FA(t) > FL(t)), або від’ємним, якщо чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (FA(t) < FL(t)).
Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов’язання рівні між собою, означає нульовий геп. За нульового гепу маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик — мінімальним. Проте одержати підвищений прибуток завдяки сприятливій зміні відсоткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо.
І додатний, і від’ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.
Для визначення співвідношення чутливих активів і зобов’язань банку використовують коефіцієнт гепу — FGAP(t), який обчислюється як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань:
. (1.2)
Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, то це означає, що геп додатний, коли менший — геп від’ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, то геп нульовий.
Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (додатний або від’ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.
Правило управління гепом:
якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;
якщо геп від’ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зменшуватиметься, а з їх зниженням — збільшуватиметься.
Це означає, що для банку не так вже й важливо, як змінюються відсоткові ставки на ринку. Головне — щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який забезпечить підвищення прибутку, тобто був додатним за підвищення ставок і від’ємним — за їх зниження.
76. Аналіз дюрації
З метою зниження відсоткового ризику банкам необхідно реструктурувати пасиви для продовження строків зобов'язань. Для цього застосовується теорія імунізації портфеля банку та методи її практичної реалізації, які дають змогу сформувати структуру балансу банку за певними принципами та правилами.
Методика портфельної імунізації передбачає забезпечення зниження чутливості фінансових інструментів до впливу відсоткового ризику. Для вимірюванні такої чутливості застосовується середньозважений строк погашення фінансового інструменту - дюрація.
Середньозважений строк погашення (дюрація) - це міра приведеної вартості окремого фінансового інструменту, що показує середню тривалість періоду, протягом якого всі потоки доходів за цим фінансовим інструментом надходять до інвестора.
Дюрація є показником, який характеризує довгострокові фінансові інструменти, а тому використовується для аналізу боргових цінних паперів із тривалими термінами обігу.
Отже, дюрація - це період, протягом якого банк може повернути кошти, витрачені на придбання цінного папера. Дюрацію слід відрізняти від номінального строку обігу фінансового інструменту, який показує тривалість періоду від виникнення зобов'язання до його повного погашення.
Ідеальною моделлю імунізації балансу можна вважати фіксацію відсоткових ставок за всіма операціями банку протягом планового горизонту, коли зміна ринкових ставок не потягне за собою зміни вартості ні активних, ні пасивних статей балансу.
Головне завдання в процесі імунізації банківського балансу полягає в підборі такої комбінації активів і пасивів, яка забезпечить нечутливість балансу в цілому до змін ринкових ставок. При цьому окремі статті балансу залишаються чутливими до зміни параметрів ринку, але результати переоцінки активів та зобов'язань взаємно погашаються.
Якщо банку не вдалося досягти імунізації балансу, то коливання ринкових ставок впливатимуть на вартість його активів та зобов'язань (монетарні статті мають переоцінюватися у зв'язку зі зміною ринкових цін), то можна реалізувати стратегію управління дюрацією. При цьому банк має потенційну можливість отримання підвищених прибутків, хоч і наражається на відсотковий ризик.
Отже, що більшою є різниця між дюрацією активів та дюрацією зобов'язань банку, то чутливішою до коливань відсоткових ставок на ринку буде величина власного капіталу банку.
