Основні поняття та терміни

Власність; економіка; економічна культура; «економічна» людина; економічний лібералізм; соціальний лібералізм; технологічний детермінізм; філософія власності; філософія грошей.

Література: [15; 24; 61; 62; 72; 137; 185].

9. Філософія моралі

9.1. Концептуальні підходи до вивчення моралі.

9.2. Основні категорії моралі.

9.3. Етичні вчення та їх генеза.

9.4. Мораль і моральність як форми суспільної свідомості.

9.1. Концептуальні підходи до вивчення моралі

Мораль (від лат. moralis – те, що стосується моралі) – моральні погляди і почуття, життєві орієнтації та принципи, цілі та мотиви вчинків і відносин, які регулюють дії людини в суспільстві, мораль визначає зміст і межі категорій добра і зла, а отже, справедливості та несправедливості, гуманізму, милосердя та жорстокості, честі та безчестя і т. д. [159, c. 441].

Філософія моралі (етика) – це область знання, в якості предмета вивчення якої виступає мораль, точніше нормативно-описова етика чи моральність. Інша назва філософії моралі – критична етика, оскільки вона включає в себе філософську рефлексію (відображення в свідомості) моралі.

Філософія моралі має вигляд практичної філософії (на відміну від емпіричних досліджень моралі), що означає конкретність і практичну спрямованість моральної дії, знання про моральні чесноти заради реалізації їх у життя. Оскільки мораль є предметом вивчення філософської науки – етики, то й розглядати ці два поняття необхідно разом.

Поняття «мораль», як і поняття «етика», з'явилося в процесі філософського міркування для узагальнення певних сторін людського життя, які можна визначити поняттями «добро» і «зло», «правильне» і «неправильне», «чеснота» і «порок».

В історії філософської думки існує кілька різних методологічних концепцій моралі залежно від джерела моралі (тобто походження і природи), морального ідеалу (якісної визначеності нормативної програми етики як науки про мораль) і принципу реалізації моральних норм.

За гіпотетичним субстанціональним фундаментом – причинами виникнення й розвитку моралі (джерелом моралі) – виділяють:

1. Натуралістичну концепцію: мораль – це результат розвитку природних (біологічних) закономірностей.

2. Соціологічну концепцію: мораль – це елемент громадської організації, різновид соціальної дисципліни (соціальна дисципліна – необхідна умова реалізації людиною її прав).

3. Антропологічну концепцію: мораль – це невід'ємна якість людини, укладена в самій природі людини

За пропонованим моральним ідеалом (основною моральною цінністю) виділяють:

1. Гедонічну концепцію: найвища цінність для людини – задоволення, отже всі дії спрямовані на реалізацію потреби в отриманні задоволень.

2. Прагматичну концепцію: тільки те володіє моральною цінністю, що служить визначеною метою.

3. Гуманістичну концепцію: людина – найвища моральна цінність, мета кожної людини – сприяти благу іншої (альтруїзм).

За основним теоретичним принципом, який лежить в основі реалізації моральних норм, розрізняють:

1. Етику чеснот (Аристотель): предметом етики є щастя, засобом досягнення якого виступає позитивна моральна властивість характеру людини, обумовлена її волею та вчинками (чесноти).

2. Етику обов`язку (І. Кант): моральні норми становлять «об'єктивний примус до вчинку», тобто примус діяти всупереч емпіричним впливам, заснованим на досвіді доцільності.

3. Утилітаристську етику (Бентам): етично виправданим і обґрунтованим є вчинок, що максимально збільшує насолоду (або щастя, у Бентама це синонімічні поняття). Саме такі вчинки автор концепції вважав моральними і такими, що виступають критерієм людських дій.

4. Етику відповідальності (Ханс Йонас): користь від певних дій суб’єкта буде максимальною при мінімальному нанесенні або відсутність шкоди для майбутніх поколінь людства.