12.2. Інформаційне суспільство

Сучасну фазу еволюції техногенної (технологічної, Західної) цивілізації – результат науково-технічної революції, що тривала все ХХ ст. – прийнято називати не тільки «суспільством ризику» (У. Бек, М. Дуглас і А. Вілдавськи), але й «інформаційним суспільством». У тому ж контексті прийнято розглядати і глобалізацію сучасної економіки. Ці назви фіксують три основні та взаємопов'язані ознаки ситуації, яка визначає спосіб життя і перспективи майбутньої історії людства, принаймні, на найближчі десятиліття:

• інформаційний характер сучасних “високих” технологій;

• утворення єдиного інформаційного простору і наднаціональної, тобто такої, що охоплює весь світ, ринкової економічної системи, які приводять до розповсюдження культурних стандартів суспільства масового споживання на весь світ;

• якісні трансформації природи соціального ризику, обумовленого практичною діяльністю людини і розвитком науки та технології, який тепер здатний поставити під питання саме існування або ж збереження самоідентичності людини та існування цивілізації (екзистенційний ризик).

Технологічна революція кінця ХХ ст.. визначає вступ техногенної цивілізації до нової фази свого розвитку, яку можна охарактеризувати як новий тип організації суспільства – інформаційне суспільство, або, як його ще називають, суспільство знання. Однією з основоположних характеристик цього суспільства є його глобальний характер. У процесі його формування поступово стираються межі між країнами і людьми, радикально міняється структура світової економіки, значно динамічнішим і конкурентним стає ринок. Інформація та знання стають одними зі стратегічних ресурсів держави, масштаби використання яких можна порівняти з використанням традиційних ресурсів, а доступ до них – одним з основних чинників соціально-економічного прогресу.

Розвиток, що прискорюється, і розповсюдження інформаційно-телекомунікаційних систем, які пов'язані між собою і перетинають традиційні національні, політичні та економічні кордони, привели до відповідної зміни напряму політичної думки. Суспільно-політичний лексикон за останні роки збагатився такими поняттями, як «електронний уряд», «електронне громадянство», «кіберполітика», «кібердемократія», «комп’ютер-підпорядкована політична комунікація» тощо.

Теорія інформаційного суспільства була сформульована в роботах І. Масуди, Е. Тоффлера, Д. Белла у 1980-х рр. Ці дослідники розглядали інформаційне суспільство як синонім постіндустріальної фази розвитку техногенної цивілізації. При цьому як чиннику, що визначає напрям суспільної трансформації, ще в кінці 1970-х – на початку 1980-х рр. надавалося велике значення «Конвергенції електронно-обчислювальної техніки з технікою засобів зв'язку», тобто фактично ще не винайденому у той час Інтернету. Основними рисами інформаційного суспільства проголошувалися:

• центральне місце в постіндустріальному суспільстві належить теоретичному знанню як основі інновацій;

• створюються нові інтелектуальні технології;

• зростає клас людей, що володіють знанням;

• відбувається перехід від споживання благ до споживання послуг, і в першу чергу інтелектуальних;

• спостерігаються аналогічні зміни в характері праці, збільшується роль жінок у сфері зайнятості;

• наука набуває харизматичного ореолу;

• суспільство ділиться на статуси (а не класи або страти) як політичні одиниці, що формуються на основі горизонтальних (неієрархічних) зв'язків;

• влада належить меритократії, тобто освіченим професіоналам;

• брак благ замінює брак інформації та часу;

• сучасна економіка характеризується як економіка знань.

Виходячи з тенденцій випереджаючого розвитку сектору економіки, пов'язаного з виробництвом, розповсюдженням і передачею інформації, був зроблений висновок про зміну структури економічного виробництва, зі скорочення витрат електронних комунікацій прогнозувалися розвиток нових форм зайнятості й політичної активності, зміни у сфері засобів масової інформації та простору.

Передумовами створення інформаційних технологій і, як наслідок, виникнення інформаційного суспільства були декілька революційних технологічних інновацій у сфері зберігання, переробки та розповсюдження інформації. Вже виникнення мови спричинило істотні зміни змісту свідомості. Зокрема, необхідність зберігання й передачі інформації, істотної для виживання родоплемінної групи, сприяло дбайливому ставленню до людей похилого віку – хранителів накопичених знань і навичок. Оскільки кожна з наступних інновацій спричиняла кардинальні перетворення міжособових відносин і комунікацій, тобто була сполученою з перебудовою соціальної, економічної та політичної організації, трансформаціями духовної культури та менталітету, їх можна назвати технологічними революціями. До них відносяться:

• Перша хвиля соціально-культурних перетворень, що обумовлена винаходом писемності, яка підвищила надійність і різко прискорила процес передачі інформації як «по вертикалі» – від покоління до покоління, так і «по горизонталі» ‑ між людьми, що живуть одночасно.

• Друга технологічна революція (середина XVI ст.), викликана винаходом книгодрукування, яке радикально змінило суспільство, культуру, організацію виробничої, політичної та всіх іншихвидів діяльності.

• Третя технологічна революція (кінець XIX ст.), що мала своєю причиною радикальні вдосконалення засобів комунікації – винахід телеграфу, телефону, радіо, телебачення, що дозволяють оперативно передавати і накопичувати інформацію потенційно необмеженого об'єму.

• Четверта (70-ті рр. XX ст.), пов'язана з винаходом мікропроцесорної технології і, як наслідок, персонального комп'ютера, комп'ютерних мереж різного рівня складності, зокрема глобального – Інтернету, системи зберігання й обробки даних тощо. Технологічну основу цього склали перехід від механічних і електричних засобів кодування інформації до електронних (інформатика); мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин (нанотехнології); створення програмно-керованих пристроїв і процесів (кібернетика).

Нарешті, одночасно з комп'ютерною революцією й у зв'язку з нею почалася біотехнологічна революція, пов'язана з розробкою технологічних схем перетворення генетичної інформації живих організмів, включаючи саму людину (генні та репродуктивні технології), а також розробкою різних способів раціоналістичного впливу на процеси сприйняття і мислення – нейрофармакологія, психогенетика та генетична терапія, психолінгвістичне (психосоматичне) програмування, комп'ютерні симулятори та чіпи і т. д.). На основі останніх створюються технології управління й маніпулювання свідомістю, що ставлять за мету вплив на поведінку не тільки окремих індивідів, але й соціальних спільнот. Подібні розробки знаходять широке розповсюдження в технологіях керування, модифікації і контролю поведінки споживачів (реклама), виборців і учасників політичного процесу (політичні технології), представників різних соціальних спільнот (соціальні технології).

Отже, інформаційні технології, крім власне програмного комп'ютерного забезпечення, включають генетичну інженерію та біоінформатику, психосоматичне програмування та інші способи управління свідомістю тощо. Об'єктами інформаційних технологій є так звані складні нерівноважні системи, що самовідтворюються. Такі системи, до яких відносяться живі організми, суспільство, культура, ментальність, а зараз і технічні системи, несуть інформаційну програму власного «поширеного відтворення».

Звідси випливає найважливіший висновок і для теорії пізнання, і для теорії культури. Кожен із нас все меншою мірою оперує інформацією, що отримується в результаті безпосередньої взаємодії з фізичним світом, і у все більшому ступеню має справу з інформацією, що отримується в результаті спілкування з іншими людьми.

Інтелектуально-інформаційні ресурси стають для виробництва й економічної діяльності не менш важливими, принаймні, ніж ресурси матеріальні та енергетичні. Сучасна економічна система перетворюється на економіку знань.

Для еволюції свідомості наслідки виявляються ще значнішими. Свідомість (індивідуальна та колективна) інтегрується в своєрідну інформаційну хмару, що з'єднує і роз’єднує свідомість з реальністю. Ця вторинна, отримана від інших осіб інформація, у результаті стає інструментом формування й маніпулювання свідомістю (психо-соматичного програмування). Нас все менше переконують за допомогою логічних аргументів, нам всі більшою мірою вселяють певні поведінкові стереотипи. На цьому ґрунтуються соціальні – політичні та рекламні – технології.

На іншому полюсі функціональних і причинних зв'язків культурогенеза з іншими формами еволюційного процесу виникають генні технології, призначення яких – подолання дисгармонії біологічної еволюції та соціально-екологічних умов існування людини.