Передмова

Лабораторний практикум допомагає студентам засвоїти фізичні поняття та закони, глибше зрозуміти явища природи та їх закономірність, сприяючи цим розвитку та формуванню діалектико-матеріалістичного світогляду.

Фізичний практикум вчить, як треба проводити вимірювання та поводитися з фізичними приладами, тобто ознайомлює студентів з методикою вимірювання фізичних величин та з елементами фізичного експерименту.

Для успішного проведення лабораторної роботи студент повинен спочатку підготуватися до неї. Треба уважно ознайомитись за посібником із змістом завдання. Якщо теорія питання висвітлена не в достатній мірі, то слід звернутися до загального курсу фізики, де докладно розглядається це питання.

Кожне лабораторне завдання студент повинен виконувати одноосібно; і тільки тоді, коли в цьому є потреба (бракує апаратури) або це зручно, можна залучати двох студентів до виконання одного завдання.

Звіт про виконану роботу студент оформляє прото­колом, форму і обсяг якого визначає викладач. В про­токолі повинно бути відображене посилання на теоре­тичні положення, послідовність обчислень при розв'язу­ванні завдань і чітко виконані графіки, схеми та зарисовки. В кінці протоколу формулюються висновки і пропозиції.

Кожну виконану і оформлену роботу студент здає викладачеві для перевірки, а потім у зазначений графіком строк шляхом бесіди захищає її як у теоретич­ній, так і в практичній частині.

Викладач веде облік робіт, виконаних кожним сту­дентом і оформлених протоколом. При необхідності, призначає повторну бесіду або дає додаткове завдання по роботі в формі задач, що стосуються даної теми.

Лабораторний практикум з механіки та молекулярної фізики розроблений згідно діючої програми для студентів нефізичних спеціальностей педагогічного університету. Деякі з лабораторних робіт можуть бути видані до виконання на заняттях із самостійної роботи.

Правила складання протоколу лабораторної роботи

Для протоколу слід використовувати подвійні аркуші паперу із зошиту або папір формату А4. Титульна сторінка оформляється наступним чином: вказується номер лабораторної роботи, її назва, виконавець (прізвище та ініціали), номер групи.

До протоколу входять:

• мета роботи;

• завдання;

• прилади та обладнання;

• схема установки та метод вимірювання (коротко, з робочими формулами);

• таблиці вимірювань та обчислень;

• обробка результатів вимірювань з обчисленням похибок та побудовою графіків;

• запис результатів вимірювань з наведенням значень похибок;

• висновки.

У висновках слід оцінити отримані результати з погляду виконання завдання роботи, дати оцінку точності вимірювань і вказати на можливі причини похибок.

Правила побудови графіків

При побудові графіків по осі абсцис (горизонтальна вісь) відкладають незалежну змінну, по осі ординат (вертикальна вісь) – залежну змінну. Наприклад, для побудови шляху від часу S=f(t) по осі абсцис відкладають час, а по осі ординат – шліх. Осі розмічають відповідно до вибраного масштабу. Він має бути таким, щоб графік був наочним і за ним легко визначились числові значення величин. На перетині координатних осей може міститися нуль або, в разі необхідності, інше число.

Експериментальні точки на графіках мають бути добре помітними. Криві, як правило, мають форму плавної лінії. Її проводять поблизу експериментальних точок так, щоб ці точки були розміщені досить рівномірно по обидві боки від кривої.