- •Міністерство освіти і науки україни
- •Фізика: механіка. Молекулярна фізика і термодинаміка Лабораторний практикум
- •Передмова
- •Правила складання протоколу лабораторної роботи
- •Правила побудови графіків
- •Правила внутрішнього розпорядку у фізичній лабораторії
- •Інструкція по техніці безпеки й пожежної безпеки в лабораторії механіки й молекулярної фізики
- •I.Загальні положення.
- •II. Основні положення.
- •Похибки вимірювань фізичних величин
- •1. Класифікація вимірювань
- •2. Похибки прямих вимірювань
- •3. Систематична похибка
- •4. Випадкова похибка
- •5. Промахи
- •6. Загальна похибка прямих вимірювань
- •7. Алгоритм обробки результатів прямих вимірювань
- •8. Похибки непрямих вимірювань
- •9. Обробка результатів непрямих вимірювань
- •10. Приклад виведення формули для знаходження похибки непрямих вимірювань
- •Лабораторна робота №1 розрахунок похибок вимірювань
- •2. Порядок виконання роботи
- •3. Обробка результатів вимірювань
- •1 Частина
- •2 Частина
- •Висновки
- •Лабораторна робота №2 вивчення рівноприскореного прямолінійного руху (2 год).
- •1. Теоретична частина Прямолінійний нерівномірний рух.
- •Площа такої трапеції
- •Вільне падіння.
- •2. Експериментальна частина.
- •2. Порядок виконання роботи.
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •2. Експериментальна частина
- •1.Опис експерименту.
- •2. Порядок виконання роботи.
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •Вивчення механічних коливань (2 год)
- •1. Теоретична частина
- •2. Експериментальна частина
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •2. Експериментальна частина
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •Вивчення законів ідеального газа (2 год)
- •1. Теоретична частина
- •2. Експериментальна частина
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •Визначення теплоємностей газів за методом клемана і дезорма (2 год)
- •1. Теоретична частина
- •2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Визначення зміни ентропії при нагріванні й плавленні олова (2год)
- •1. Теоретична частина
- •2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Довідкові таблиці
- •Універсальні фізичні константи
- •Тригонометричні таблищ
- •Густина речовин
- •Границя міцності на розтяг σм і модуль пружності е
- •Теплові властивості речовин тверді тіла
- •Критичні параметри і поправки Ван-дер-Ваальса
4. Випадкова похибка
З досвіду відомо, що багаторазові вимірювання тієї самої величини, проведені найточнішими приладами, дають значення, які дещо відрізняються одне від одного. У такому випадку має місце випадкова похибка, складова загальної похибки, що змінюється довільним чином при повторних вимірюваннях однієї величини.
Поява випадкових похибок зумовлена конструкцією приладу (тертя між деталями і т. п.), зміною зовнішніх умов (коливання температури, вібрації та ін.), а також впливом самого спостерігача. Неможливо позбавитися випадкових похибок, але ми можемо зменшити їх вплив на кінцевий результат, використовуючи методи математичної статистики, які дозволяють визначити, яке зі значень найближче до істинного, та знайти похибку цього значення.
Теорія похибок установлює:
При багатократному вимірюванні однієї і тієї самої величини однакова ймовірність одержання значень як більших за істинне, так і менших, тому найближчим до істинного значення буде середнє арифметичне значення
ряду
окремих вимірювань x1,
x2,
…, xi,
…, xn.
(1)
де п — кількість вимірювань. Значення тим ближче до істинного, чим більшу кількість вимірювань проведено.
2.
Результати окремих вимірювань
відрізняються від
,
цю різницю називають відхиленням
від середнього арифметичного
(2)
Ця різниця наближена до похибки окремого вимірювання і є випадковою величиною. Середнє значення похибки окремого вимірювання характеризує середня квадратична похибка окремого вимірювання
3. Звичайно, серед ∆хi, є значення як більші, так і менші, ніж Sn. Якщо кількість вимірювань достатньо велика, теорія ймовірності дозволяє знайти кількість і частку вимірювань, для яких відхилення будуть менші, ніж Sn (за абсолютною величиною). І виходить, що на кожну тисячу вимірювань 683 вимірювання матимуть відхилення менші, ніж Sn інакше кажучи, імовірність появи таких вимірювань становить 0,683. Оскільки відхилення є випадковою величиною, то для нього справджується залежність: чим більше відхилення, тим рідше воно зустрічається. Так, частка вимірювань з відхиленнями, меншими за 2Sn, становить уже 0,954 від загальної кількості вимірювань. І тільки 3 вимірювання на тисячу матимуть відхилення, що перевищують 3Sn.
Таким чином, точність вимірювання характеризує не тільки величина похибки, а також імовірність того, що окремі відхилення не перевищують цієї похибки, і істинне значення X шуканої величини міститься в діапазоні від хi - Sn до хi + Sn або хi - Sn <Х< хi + Sn.
Цей діапазон називають довірчим інтервалом, а ймовірність потрапляння в нього вимірюваних значень має назву довірча ймовірність, або надійність, і позначається Р.
Від вибору довірчої ймовірності залежить ширина довірчого інтервалу, а величина довірчої ймовірності визначається метою вимірювання. Історично склалося так, що в різних галузях використовують різні значення довірчої ймовірності, що дорівнюють 0,5; 0,8; 0,9; 0,95; 0,99. Наприклад, при розрахунках артилерійської стрільби використовують так звану серединну похибку, коли Р = 0,5, і 50 % можливих відхилень менші за цю похибку, а 50 % більші. А найвища довірча ймовірність Р = 0,99 використовується тільки при вказаних похибках первинного та робочого еталонів. У більшості практичних випадків цілком достатньою є величина Р = 0,95, при якій допускається, що тільки 5 % випадків виходять за межі довірчого інтервалу. Додаткова зручність такої Р ще й у тому, що в цьому випадку довірчий інтервал визначається подвоєною середньою квадратичною похибкою 2Sn і істинне значення вимірюваної величини X міститься в межах хi - 2Sn <Х< хi + 2Sn.
Підкреслимо, що Sn характеризує похибку окремого вимірювання. Не менш важливо знати похибку, з якою визначене середнє (найбільш вірогідне) значення величини .
4. У теорії похибок доводиться, що середня квадратична похибка середнього арифметичного
(3)
Легко
помітити, що середня квадратична похибка
середнього
арифметичного
менша за середню квадратичну похибку
окремого результату
в кількість разів, що дорівнює кореню
квадратному від кількості
вимірювань
,
звідки
випливає висновок: якщо необхідно
зменшити похибку результату серії
вимірювань у 2
рази,
кількість вимірювань потрібно
збільшити у 4 рази, для зменшення похибки
у 3 рази кількість вимірювань збільшують
у 9 разів і т. д.
Ця залежність є виразом закону збільшення точності зі зростанням кількості вимірювань. Але він справджується тільки тоді, коли випадкова похибка набагато більша за систематичну і повністю визначає загальну похибку серії вимірювань.
Для
справджуються
ті самі міркування про довірчу
ймовірність,
що й для
,
тому довірчий інтервал можна подати
також у вигляді
.
Усі ці висновки правильні тільки при дуже великій кількості вимірювань, на практиці ж ця кількість рідко перевищує 10, частіше всього це 3—5 вимірювань. Довірча ймовірність за такої кількості вимірювань буде дуже невеликою, тому її потрібно штучно збільшувати, розширюючи довірчий інтервал.
5. Зв'язок між кількістю вимірювань, довірчою ймовірністю і шириною довірчого інтервалу встановив у 1908 році англійський математик Госет. Він опублікував свої праці під псевдонімом Стьюдент. А коефіцієнтом Стьюдента назвали коефіцієнт tC , на який потрібно помножити середню квадратичну похибку середнього арифметичного, щоб дістати величину довірчого інтервалу при бажаній довірчій імовірності. Коефіцієнт Стьюдента tC залежить від кількості вимірювань n та довірчої ймовірності Р, його знаходять у відповідній таблиці.
ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА СТЬЮДЕНТА tC.
n
|
Довірча ймовірність Р |
||
0,90 |
0,95 |
0,99 |
|
3 |
2,92 |
4,30 |
9,92 |
4 |
2,35 |
3,18 |
5,84 |
5 |
2,13 |
2,78 |
4,60 |
6 |
2,02 |
2,57 |
4,03 |
7 |
1,94 |
2,45 |
3,71 |
8 |
1,89 |
2,36 |
3,50 |
9 |
1,86 |
2,31 |
3,36 |
10 |
1,83 |
2,26 |
3,25 |
Результат серії вимірювань записують у вигляді
