Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ММФ_лаборат.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

4. Випадкова похибка

З досвіду відомо, що багаторазові вимірювання тієї самої вели­чини, проведені найточнішими приладами, дають значення, які де­що відрізняються одне від одного. У такому випадку має місце ви­падкова похибка, складова загальної похибки, що змінюється до­вільним чином при повторних вимірюваннях однієї величини.

Поява випадкових похибок зумовлена конструкцією приладу (тер­тя між деталями і т. п.), зміною зовнішніх умов (коливання темпера­тури, вібрації та ін.), а також впливом самого спостерігача. Немож­ливо позбавитися випадкових похибок, але ми можемо зменшити їх вплив на кінцевий результат, використовуючи методи математичної статистики, які дозволяють визначити, яке зі значень найближче до істинного, та знайти похибку цього значення.

Теорія похибок установлює:

  1. При багатократному вимірюванні однієї і тієї самої величини однакова ймовірність одержання значень як більших за істинне, так і менших, тому найближчим до істинного значення буде середнє арифметичне значення ряду окремих вимірювань x1, x2, …, xi, …, xn.

(1)

де п — кількість вимірювань. Значення тим ближче до істинного, чим більшу кількість ви­мірювань проведено.

2. Результати окремих вимірювань відрізняються від , цю різ­ницю називають відхиленням від середнього арифметичного

(2)

Ця різниця наближена до похибки окремого вимірювання і є випад­ковою величиною. Середнє значення похибки окремого вимірювання характеризує середня квадратична похибка окремого вимірювання

3. Звичайно, серед ∆хi, є значення як більші, так і менші, ніж Sn. Якщо кількість вимірювань достатньо велика, теорія ймовірності дозволяє знайти кількість і частку вимірювань, для яких відхилення будуть менші, ніж Sn (за абсолютною величиною). І виходить, що на кожну тисячу вимірювань 683 вимірювання матимуть відхилення менші, ніж Sn інакше кажучи, імовірність появи таких вимірювань становить 0,683. Оскільки відхилення є випадковою величиною, то для нього справджується залежність: чим більше відхилення, тим рідше воно зустрічається. Так, частка вимірювань з відхиленнями, меншими за 2Sn, становить уже 0,954 від загальної кількості вимі­рювань. І тільки 3 вимірювання на тисячу матимуть відхилення, що перевищують 3Sn.

Таким чином, точність вимірювання характеризує не тільки ве­личина похибки, а також імовірність того, що окремі відхилення не перевищують цієї похибки, і істинне значення X шуканої величини міститься в діапазоні від хi - Sn до хi + Sn або хi - Sn <Х< хi + Sn.

Цей діапазон називають довірчим інтервалом, а ймовірність по­трапляння в нього вимірюваних значень має назву довірча ймовір­ність, або надійність, і позначається Р.

Від вибору довірчої ймовірності залежить ширина довірчого ін­тервалу, а величина довірчої ймовірності визначається метою вимі­рювання. Історично склалося так, що в різних галузях використовують різні значення довірчої ймовірності, що дорівнюють 0,5; 0,8; 0,9; 0,95; 0,99. Наприклад, при розрахунках артилерійської стрільби використовують так звану серединну похибку, коли Р = 0,5, і 50 % можливих відхилень менші за цю похибку, а 50 % більші. А найвища довірча ймовірність Р = 0,99 використовується тільки при вказаних похибках первинного та робочого еталонів. У більшості практичних випадків цілком достатньою є величина Р = 0,95, при якій допуска­ється, що тільки 5 % випадків виходять за межі довірчого інтервалу. Додаткова зручність такої Р ще й у тому, що в цьому випадку довір­чий інтервал визначається подвоєною середньою квадратичною по­хибкою 2Sn і істинне значення вимірюваної величини X міститься в межах хi - 2Sn <Х< хi + 2Sn.

Підкреслимо, що Sn характеризує похибку окремого вимірюван­ня. Не менш важливо знати похибку, з якою визначене середнє (найбільш вірогідне) значення величини .

4. У теорії похибок доводиться, що середня квадратична похибка середнього арифметичного

(3)

Легко помітити, що середня квадратична похибка середнього арифметичного менша за середню квадратичну похибку окремого результату в кількість разів, що дорівнює кореню квадратному від кількості вимірювань , звідки випливає висновок: якщо необхідно зменшити похибку результату серії вимірювань у 2 рази, кі­лькість вимірювань потрібно збільшити у 4 рази, для зменшення по­хибки у 3 рази кількість вимірювань збільшують у 9 разів і т. д.

Ця залежність є виразом закону збільшення точності зі зростан­ням кількості вимірювань. Але він справджується тільки тоді, коли випадкова похибка набагато більша за систематичну і повністю ви­значає загальну похибку серії вимірювань.

Для справджуються ті самі міркування про довірчу ймовір­ність, що й для , тому довірчий інтервал можна подати також у ви­гляді .

Усі ці висновки правильні тільки при дуже великій кількості ви­мірювань, на практиці ж ця кількість рідко перевищує 10, частіше всього це 3—5 вимірювань. Довірча ймовірність за такої кількості вимірювань буде дуже невеликою, тому її потрібно штучно збіль­шувати, розширюючи довірчий інтервал.

5. Зв'язок між кількістю вимірювань, довірчою ймовірністю і шириною довірчого інтервалу встановив у 1908 році англійський математик Госет. Він опублікував свої праці під псевдонімом Стьюдент. А коефіцієнтом Стьюдента назвали коефіцієнт tC , на який по­трібно помножити середню квадратичну похибку середнього ариф­метичного, щоб дістати величину довірчого інтервалу при бажаній довірчій імовірності. Коефіцієнт Стьюдента tC залежить від кілько­сті вимірювань n та довірчої ймовірності Р, його знаходять у відпо­відній таблиці.

ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА СТЬЮДЕНТА tC.

n

Довірча ймовірність Р

0,90

0,95

0,99

3

2,92

4,30

9,92

4

2,35

3,18

5,84

5

2,13

2,78

4,60

6

2,02

2,57

4,03

7

1,94

2,45

3,71

8

1,89

2,36

3,50

9

1,86

2,31

3,36

10

1,83

2,26

3,25

Результат серії вимірювань записують у вигляді