Розділ 1

Стан авіації СРСР та Німеччини перед початком Великої Вітчизняної війни

1941 рік – особливо трагічний рік для Радянського Союзу. Саме в цьому році Радянська авіація зазнала значних втрат, це пов'язано з початком Великої Вітчизняної війни. Історики шукають причини втрат на початку війни в авіації з боку СРСР і мають на це різні погляди. Дослідити роль авіації Чорноморського та Балтійського флоту у подіях червня — вересня 1941 року неможливо без урахування стану авіації в 30- 40 роках, як в Німеччині, так і в СРСР. Після закінчення Першої Світової війни німецький імператорський військово-повітряний флот рішенням Версальської конференції був скасований і Німеччині взагалі заборонялось мати військову авіацію. Одночасно були знищені всі військові літаки Німеччини та прийняті обмеження на розвиток авіапромисловості та цивільної авіації. З приходом Гітлера до влади розпочалось енергійне будування військової авіації. У 1935 році було проголошено створення ВПС Німеччини - люфтваффе. На основі статистичних даних Журавльова [9 с.137] авіапромисловість Німеччини (20 літакобудівельних та 13 моторобудівельних заводів, 190 тис. робітників) отримала великі дотації від держави та за короткий термін змогла створити передові зразки авіаційної техніки, які пройшли апробацію у громадянській війні в Іспанії [9 с.120]. Німецькі конструктори швидко вийняли урок з досвіду повітряних боїв в Іспанії. Вони провели корінну модифікацію літака Me-109В. У 1938 році був випущений та відправлений до Іспанії винищувач Bf-109C. Потім взимку 1938-1939 роках випустили нову модифікацію Bf-109Е з більш потужним двигуном “Даймлер-Бенц” DB-601A потужністю 1100 к.с. Максимальна швидкість була доведена до 570 км/год. Крім того, було посилено і озброєння винищувача. В результаті Bf-109Е став перевершувати І-16 за всіма показниками, а за швидкістю польоту майже на 100 км/год [5 с.138]. Також там набули великого досвіду, багато льотчиків люфтваффе. Вже до 1939 року німецька авіація уявляла собою самостійний рід військ, які складалися з повітряних сил головного командування військової авіації (головним зразком розвідки) та ВПС ВМФ. Влітку 1941 року німецькі війська здійснили похід на Схід. За даними видатного історика з минулої НДР Олафа Гройлера люфтваффе зосередило 945 бомбардувальників усіх типів [29 с.110].

Чисельність німецької авіації на початку війни на Сході

Таблиця 1.

Усього - 1841 літаків
340 пікерувальників та штурмовиків	1036 одномоторних винищувача
120 бомбардувальників дальнього польоту	93 двомоторних винищувача
	252 транспортних та 190 інших літаків

Таким чином, німецька авіація на початок війни з СРСР (22 червня 1941 року), не мала значних проблем з модернізацією. Війну з СРСР вона почала, маючи на 200 бомбардувальників менше, ніж влітку 1940 р. [9 с.43]. Фактично, усі розрахунки командуючих люфтваффе будувалися на швидкому завоюванні володарювання в повітрі після ударів по радянським аеродромам, в сподіванні на досвід льотчиків – бомбардувальників, штурмовиків, винищувачів та бойових якостей їх машин. Бомбардувати великі радянські військові заводи авіація Гітлера не збиралася – це суперечило бойовому духу, який передбачував швидкий рух наземних військ та захоплення виробничих потужностей ворога у недоторканному вигляді. Їх сподівання та оточення покладалися на високу вдачу та професіоналізм екіпажів. В період з 1939 - 1942 року середній наліт по німецькій навчальній льотній програмі, наприклад, у винищувачів був від 240 до 250 годин [13 с.52]. Далеко не всі німецькі льотчики на початок 1941 року, відправлені на Схід, були досвідченими бійцями. В бій мусили відправляти молодих пілотів, які ще не мали бойового досвіду (з дев'яти найкращих асів люфтваффе, складом на осінь 1940 р. тільки три прийняли участь в боях на Сході у червні 1941 р.) [13 с.44]. Союзники Німеччини у 1941 році відправили на Східний фронт близько 1000 літаків, які були різних типів, але значну частину, яких складали морально застарілі машини [9 с. 22]. Рівень підготовки пілотів був різним: від дуже високого (у фінів, частини румун та італійців) до низького (у більшості румун, угорців, словаків) [21 с.34].

До 1938 року німецька військова авіація мала на озброєнні літак Ме-109В, Вf-109Е, який показав над радянським винищувачем перевагу у повітряних боях Іспанії, як по швидкості польоту, так і дальності стрільби і калібру стрілкової зброї. Готуючись до нападу на СРСР, керівництво гітлерівської Німеччини прагнуло мати вигідне військово-стратегічне положення причорноморських держав, в першу чергу Румунії і Болгарії, оскільки цей район уявляв собою вигідний плацдарм для ведення бойових дій на південному крилі майбутнього радянсько-німецького фронту, який дозволяв встановити контроль на басейном Дунаю. Оволодіння ж румунськими нафтовими родовищами могло значною мірою поповнити запаси нафти в Німеччині. Чимало важливе значення мали також румунські та болгарські порти і військово-морські бази, які розташовувалися в безпосередній близькості до радянського узбережжя. Німецько-фашистське керівництво здійснювало великі роботи по підготовці театру військових дій. На території Румунії і Болгарії прокладалися нові залізничні колії, розширювалася мережа аеродромів і посадкових майданчиків, велося посилене будівництво військових об'єктів. Приймалися термінові заходи по зміцненню оборони морського узбережжя кордонів Румунії та Радянським Союзом. Загальне керівництво всіма цими роботами здійснювали німецькі військові фахівці. До літа 1941 року на кордонах з Радянським Союзом по західних берегах річок Прут і Дунай (на території Румунії) були зосереджені війська 11-ї німецької і 3-ї та 4-ї румунських армій. Перед ними було поставлено завдання: спочатку атакувати радянські війська, щоб забезпечити ударному угрупованню групи армій "Південь", оволодінням районом Києва та переправами через Дніпро. Потім, по мірі розвитку загального наступу, почати бойові дії і вийти на причорноморський напрямок. Вже в ході війни, в додатку до директиви №34 від 12 серпня 1941 року, групі армій "Південь" ставилося завдання: "Оволодіти Кримом, який, будучи авіабазою ворога, представляє собою велику загрозу румунським нафтовим районам". Використовуючи Румунію і Болгарію в якості союзників по агресії, німецько-фашистське командування розгорнуло підготовку і їх флотів. Особлива увага приділялася румунському флоту, який до початку війни складався з 4 ескадрених міноносців, 3 міноносців, 3 канонерських човнів, 3 торпедних катерів, підводних човнів, 2 мінних загороджувачів, 10 катерів-тральщиків і допоміжних суден. Ці сили базувалися на головній базі міст Констанца і Сулін [9 с.10]. Болгарія досить сильного флоту на Чорному морі не мала. Вона мала: 4 старі міноносці, 2 сторожові кораблі, 2 мінні загороджувачі 5 сторожових торпедних катери. Всі ці сили (переважно румунські) планувалося використовувати для дій проти радянського Чорноморського флоту. Щоб позбавити радянський Чорноморський флот місць базування та забезпечити тили південного крила армій, Гітлер зажадав знищення радянських військово-морських баз. "...Для Німеччини вирішальне значення має... якнайшвидша ліквідація російських військово-морських баз на узбережжі Чорного моря..." [3 с.15]. Захоплення військово-морських баз і портів дало б можливість фашистській Німеччині згодом використовувати їх для безперебійного постачання і харчування південного крила своїх військ (використовувала ресурси країн-сателітів). А тепер подивимося, що уявляла собою радянська організація та авіація на червень 1941 року. У відповідності зі стратегічним та оперативно-тактичним планом повітряні війська були призначені та поділені на військову, армійську та фронтову авіацію. Військова авіація складалася з окремих ескадрилій. На озброєнні ескадрилій знаходилися легкі літаки для розвідки, зв'язку та коригування артилерійського вогню. Армійська авіація включала авіаполки, об’єднані в окремі змішані авіаційні з’єднання. Фронтова авіація (у складі військових округів) мала частину та з’єднання багатьох видів авіації та діяла у відповідності з планами округу (фронту). У листопаді 1940 року окремо виділилась авіація Головного командування, або далека бомбардувальна авіація (ДБА). Вона призначувалася для проведення самостійних повітряних операцій з нанесенням бомбових ударів по об’єктам в глибокому тилу ворога та складалася з авіаційних корпусів і окремих дивізій. З усіх варіантів є найбільш поширена версія, що на початку війни у складі ВПС РККА знаходилося приблизно 17500 бойових літаків усіх типів.

Таблиця 2.

Усьго літаків - 17500 літаків
Штурмова авіаця	Винищувальна авіація
362 І-15 біс І-153	3552 І-16 2898 І-153 748 І-15 1309 МіГ-3 399 Як-1 322 ЛаГГ-3

На західному кордоні СРСР знаходилося, за даними дослідників, від 9261 до 9917 бойових літаків, з них, на Одеському воєнному окрузі (15 авіаполків) – 950. Далека бомбардувальна авіація нараховувала 1346 літаків, а ВПС Балтійського, Чорноморського, Північного флотів – 1383 літака [3 с.16]. При оцінці військової підготовки радянських ВПС, необхідно враховувати, що до 1940 року більшість авіачастин було укомплектовано добре підготовленим льотним складом [13 с.102]. Не тільки окремі пілоти, штурмани, стрілки, які встигли отримати бойовий досвід в Іспанії, на Халхін - Голе, у Фінляндії, але і частина в цілому мала достатньо високий рівень підготовки, але про тактику льотчиків люфтваффе, їх манери вести бої в СРСР майже нічого не знали [2 с.56].

Військово-повітряні сили флоту налічували:

Таблиця 3.

Усьго - 625 літаків

1) 315 винищувачів 2) 107 бомбардувальників 3) 36 торпедоносців 4) 167 розвідників

Берегова оборона флоту складалася з окремих сухопутних частин і підрозділів, а також берегової артилерії, яка мала 26 батарей. Підводячи підсумки стану авіації ворогуючих сторін СРСР та Німеччини напередодні війни, можна стверджувати:

- що кількість літаків, які мали на озброєнні повітряні сили СРСР були більшими, ніж у Німеччини, але з урахуванням літаків, які з різних причин (ремонт, довгострокове зберігання, технічне обслуговування та ін.) не могли прийняти участь у бойових діях, отже СРСР мали - 1750 військових літаків, а Німеччина - 3460;

- що льотчики, як Німеччини, так і СРСР мали достатньо високий рівень підготовки. Радянські льотчики отримали бойовий досвід в Іспанії, Фінляндії та Халхін — Голе, а німецькі пілоти були достатньо підготовлені, за рахунок навчального курсу [13 с.44];

- що керівництво Гітлерівської Німеччини, готуючись до нападу на СРСР, використало повітряні сили Румунії та Болгарії;

- що напередодні початку війни військові радянські літаки І-16 та СБ значно поступалися німецьким літакам у швидкості та бомбовому навантаженні. Аналіз підсумків застосування військової авіації у повітряних боях в Іспанії полягає в тому, що літаки Радянського Союзу суттєво поступалися новій німецькій військовій техніці.