1.1. Технічна характеристика літаків срср та Німеччини

Радянське керівництво знало про те, що авіація, якою забезпечені повітряні сили країни, поступається по ряду технічних характеристик, кращим літакам союзникам Німеччини. Тому вже з другої половини 30-х років почалися проводитися роботи по модернізації літаків. Особливо треба дослідити стан роботи по вдосконаленню літака дальнього бомбардувальника ДБ-3, який згодом став попередником найбільш відомого літака Іл-4 (конструктор С.В. Іллюшин). За роки Великої Вітчизняної війни, Іл-4 був основним в авіації Військово-Морського флоту, саме на ньому літав на бойові завдання Толмачов О. Ф., Герой Радянського Союзу. Літак був прийнятий на озброєння у 1937 році, а близько до 1940 року конструкторський колектив С.В. Іллюшина значно покращив льотно-технічні дані літака. Кабіна штурмана стала гострішою з великою поверхньою скління, було встановлено крупнокаліберний кулемет. Але головне нововведення, яке спростило технології виготовлення літака, дало можливість порівняно швидко освоїти серійне виробництво нового варіанта машини. Швидкість літака дорівнювала 445 км/год, стеля була висотою до 9400 м, дальність польоту змінювалась від бойового вантажу: від 3500 км до 4000 км [5 с. 255].

У своїй монографії "Ил-4. Так было" І.Родіонов вказує завдання, які були поставлені перед конструкторами. В ній говорилося:

«Завдання будуть такими:

1. Отримати в 1939-40 рр. на практичних бойових одномісних літаках максимальну швидкість 600-650 км/год на висоті 6000-7000м. 2. На літаках типу швидкісних бомбардувальників 550-600 км/год на висотах 8000-9000 м. На літаках типу дальніх бомбардувальників - 500-550 км/год.

3. Дальність цих машин повинна бути відповідно 600-1000-2000 км, а з перевантаженням - 1000-2000-3000 км...

4. В окремих спеціальних експериментальних зразках усі зазначені показники повинні бути значно перевищені, так, наприклад, максимальна швидкість повинна бути 700-800 км/год, практична стеля - 15000-16000 м, дальність-20000[26.с.49]. Багаточисленні доробки, яким постійно піддавався ДБ-3, не могли наблизити його до необхідного рівня. Щоб відповідати велінням часу, в цілому бомбардувальник мав потребу глибокої і всебічної модернізації, причому змінити вимагалося не тільки льотні дані літака. Таким чином, у 1938 році Радянський уряд переймався новою програмою з модернізації літака ДБ-3. Незважаючи на всі зусилля, на рахунок доробки літака, радянський літак СБ і ДБ-3 поступався за значною кількістю параметрів німецькому літаку Ju-88. (Додаток 1)

19 грудня начальник ВПС Філін, в доповіді, присвяченій німецьким літакам, зробив висновок: "Експлуатація Ю-88 і До-215 набагато зручніше у порівнянні з РБ і ДБ-3" [6 с.27]. Ось які цифри прозвучали в його виступі:

Таблиця 4.

	Знімання кока гвинта	Зняття двигуна	Встановлення двигуна	Зняття гвинта	Заправка бензином
Ju-88 ДБ-3	5 с 15 хв	1,5 год 4 год	3 год 12 год	3 хв 1 год	25 хв 45 хв

Звичайно, ДБ-3ф був не найкращим літаком, але в цьому плані він навряд чи був гірше інших радянських літаків того періоду. До того ж, в машину постійно вносилися зміни, спрямовані на покращення саме експлуатаційних якостей. Так що, війну цей бомбардувальник зустрів цілком у боєздатному стані.

Аналізуючи технічну характеристику літаків, можна сказати, що у цілому, у червні ВПС мали над своїм ворогом кількісну перевагу в авіації, причому, навіть на направленнях головного удару, перевага залишалася за радянською армією. Добудовувалися літаки, які дійсно були радянською перевагою. І завдяки їм авіація змогла зробити свої перші успішні бойові удари.

- Льотчики люфтваффе були добре підготовлені на початок війни за рахунок навчальної програми (наліт — 240-250 год) та військового досвіду в Іспанії у протистоянні радянської авіації, військові літаки Німеччини також мали достатньо добрі технічні характеристики, у порівнянні з радянськими літаками.

- Дуже велике значення для Німеччини мало використання румунських та болгарських портів і військово — морських баз, які розташовувалися в безпосередній близькості до радянського узбережжя.

- Радянська авіація переважала за кількістю літаків, а німецька - за модернізацією, яка у свою чергу мала менше літаків і була підготовлена більш досконально. Але радянські конструктори робили все можливе, щоб наблизитися до необхідного рівня.