2.3 Герої – льотчики, учасники бойових дій (22 червня – 10 серпня) на Чорноморському театрі війни.

Авіація Чорноморського флоту зіграла суттєву роль не тільки в перші дні війни, а й при обороні Криму 1941 року. В історію війни увійшли сторінки життя людей, які захищали Батьківщину та боролися до кінця. Тому я вважаю, що не можна обійти стороною цих героїв. Їх прізвища знає вся країна, Герої Радянського Союзу: штурман авіації Толмачов О. Ф., старший лейтенант Мінаков В. І., помічник командира ВПС ЧФ Токарев М.О., капітан гвардії Коваленко О. О., штурман – двічі Герой Радянського Союзу – Сенько В. В. та інші. Всіх цих людей об’єднує те, що вони були учасниками перших польотів в червні 1941 року на Румунію, а потім захищали Крим [21 с.100].

1.Токарев М. О. – Герой Радянського Союзу. Був нагороджений трьома орденами Леніна, двома орденами Червоного Знамені, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом «Знак Пошани». За проявлену в боях відвагу, за стійкість, мужність, дисципліну та організованість, за героїзм особистого складу, командиру полку Токареву М. О було присвоєно звання Героя Радянського Союзу [23 с.24]. Микола Олександрович часто літав та мав багатий бойовий досвід, був авторитетом для своїх друзів. В мемуарах Азарова згадується один із бойових польотів: “ В цей день Токарев, за даними розвідки, двічі водив своїх льотчиків для нанесення бомбового удару. На другому вильоті наші бомбардувальники були атаковані чотирма Ме-109. В результаті підбили літак Токарева. Пробило бензобак правої площини, вона стала горіти. Токарев не пішов до того часу, поки не були зкинуті бомби в ціль. Виконавши завдання, він вирішив посадити літак. І тільки завдяки великій літній майстерності Токарева, можна було врятувати не тільки екіпаж, а й сам літак. В результаті літак був посаджений успішно ” [2 с.53].

2. Мінаков Василь Іванович - командир ланки 5-го гвардійського Констанцького ордену Вітчизняної війни мінно-торпедного авіаційного полку 2-ї гвардійської Севастопольської мінно-торпедної авіаційної дивізії імені М.О. Токарева Військово-повітряних сил Чорноморського флоту, гвардії старший лейтенант. Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при звільненні Криму від німецько-фашистських загарбників, гвардії старшому лейтенанту Василю Івановичу Мінакову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (№ 3818) [23 с.59]. Всього за роки війни на бойовому рахунку Мінакова В. І. 206 бойових вильотів (у тому числі 71 - вночі), з яких 108 бомбових ударів по морським і сухопутним цілям, 31 на торпедні атаки, 28 на повітряну розвідку, 28 на мінні постановки, 7 на викидання вантажів партизанам, 3 на десантування розвідників, 1 на прикриття кораблів. Найбільш грандіозний успіх - потоплення 10 травня 1944 року біля Кримського узбережжя у складі групи транспорту "Тея" водотоннажністю 2773 тони з 3 500 солдатами ворога на борту. Двічі поранений. У боях Великої Вітчизняної війни з червня 1942 року, коли був зарахований командиром ланки в 36-й мінно-торпедний полк ВПС Чорноморського флоту, брав участь в обороні Кавказу, у визволенні Криму, України, Румунії, Болгарії. До жовтня 1944 року старший лейтенант В.І. Мінаков на літаку Іл-4 здійснив 182 бойових вильоти, в тому числі 71 - вночі. На його бойовому рахунку гармати, танки, залізничні вагони, склади, автомашини і багато живої сили ворога [21 с.61].

3. Олександр Федорович Толмачов. Народився 16 червня 1913 року в родині робітника на станції Основа Північно-Донецької залізниці. У 1920 році став учнем першого класу Основ'янської змішаної залізничної гімназії, яка невдовзі змінила назву на Трудову школу ім. Григорія Петровського. Трудового досвіду набував у фабрично-заводському училищі при залізничному депо на ст. Основа, де потім працював слюсарем по ремонту паровозів. У 1931 році по путівці комсомолу був направлений у Вище Військово-морське училище ім. М.В.Фрунзе у місті Ленінграді. У грудні 1935 року закінчив з відзнакою училище по курсу корабельного штурмана, і в 1936 році продовжив навчання в Єйському військово-морському авіаційному училищі льотчиків [23 с.66].

За відмінне знання своєї справи та професійну майстерність, Толмачова Олександра Федоровича було призначено штурманом авіаполку. У мемуарах В.І.Коваленка — авіаційного штурмана, який знав О.Ф. Толмачова, ще з 1939 року, є спогади про високу професійну майстерність та високий авторитет молодого штурмана серед льотчиків: “...він був невисокого зросту, стрункий, дуже стриманий, надзвичайно серйозний, усього років на п'ять старше за нас, але у той час така різниця нам здавалася вагомою, і ми дивилися на свого "прапорця" (так між собою називали флаг-штурмана), як на старого повітряного вовка... Толмачов і справді в штурманській справі був для нас великим авторитетом. Відмінно бомбив з літака та стріляв з кулемета, доказував усім, як важливе в нічних польотах астроорієнтування, до якого ми відносилися з не- довірою...” [12 с. 215].

Восени 1940 року, закінчивши курси вдосконалення командуючого складом, на цей час вже майор гвардії, штурман 5-го гвардійського торпедного авіаполку 1-ої мінно-торпедної авіадивізії ВПС Чорноморського флоту, Толмачов О.Ф. отримав звання флаг-штурмана. Своє перше бойове хрещення майор Толмачов О.Ф. отримав при нанесенні удару по військово-морській базі Констанца 23 червня 1943 року [12 с. 51].

До березня 1943 року О.Ф. Толмачов здійснив 106 бойових польотів, у тому числі і бомбардування об'єктів ворога — Бухарест, Плоешті, Чорноводський міст, знищував кораблі на Чорному морі, мінував порти Дунаю, підірвав арсенал в Галаце, обороняв Одесу, Севастополь, Кавказ. В 1943 році командування призначило Толмачова О.Ф. головним штурманом ВПС Чорноморського флоту [2 с.51].

В мемуарній літературі про роль авіації при обороні Криму в 1941 році збереглися спогади про професійні якості штурмана морської авіації Толмачова О.Ф., який у тяжких погодних умовах здійснював чітке бомбардування по наміченим цілям ворога. Досвід Толмачова О.Ф. отримав назву “Толмачовські бомбардування” і вивчався штурманами під час війни, а також і після [12 с.100].

Функції штурмана полягають в урахуванні усіх нюансів польоту: швидкості, напряму та сили вітру та орієнтирів. На протязі усього польоту штурман постійно виконує розрахунки для точного пересування літака за маршрутом. При підході до цілі, він повинен правильно розрахувати координати цілі. А безпомилково зробити це, знаходячись на території, захопленій ворогом, в тяжких погодних умовах, коли земля вкрита хмарами або нічним мороком та коли знаходишся під артилерійським обстрілом і за тобою полюють ворожі винищувачі, може далеко не кожний. Не таємниця, що багато екіпажів при бомбардуванні не вражали цілі, внаслідок невміння зібратися і точно виконати захід на бомбардування в гарячих бойових діях.

Але штурман Толмачов О.Ф. при бомбардуванні Бухаресту, Констанці, порту Тульча показав високі результати [22 с.175].

На початку липня 1941 року літаки Чорноморського флоту СРСР отримали завдання: здійснити знищення військових заводів Бухаресту. В столиці Румунії не чекали радянських літаків, які наважилися вночі зробити політ у глибокий тил ворога. Зенітна артилерія не відразу відреагувала на радянські літаки. Толмачов О.Ф. вирішив використати напівавтоматичний приціл, який дозволяв точніше вразити ціль. Він спустився на висоту 500 м, облетів німецькі літаки та зкинув бомби точно в ціль. Операція пройшла успішно. Засоби ППО Румунії з запізненням відповіли на наліт. Прожектори були неефективними і зенітки били на осліп [9 с.164].

Через деякий час, Толмачов, дізнався про результати цих бомбових ударів по Бухаресту: знищено корпуси військових підприємств – заводів і фабрик, розбиті державно – адміністративні будинки. Стамбульський кореспондент англійської газети Таймс писав: «Інтенсивні дії радянської авіації змусили румунський уряд перевести свою столицю з Бухаресту в Сінаю» [9 с.165]. В цих бойових операціях Толмачов О.Ф. застосовував свою професійну майстерність та свій досвід — «Толмачовські бомбардування».

За мужність і відвагу, проявлену в боях на Одеському, Кримському, Ростовському напрямках, Президіум Верховної Ради СРСР присвоїв 24 липня 1943 року гвардії майору Толмачову Олександру Федоровичу звання Героя Радянського Союзу (Указ 24 липня 1943 року) [23 с.202].

Після війни О.Ф.Толмачов продовжував службу в Військово-морській авіації. У 1952 році закінчив Військово-морську академію ім. К.Є. Ворошилова. З 1959 року, після демобілізації, водив судна по річці Москва, працював інженером-конструктором в авіаційній промисловості.

Помер О.Ф.Толмачов у 1989 року. Похований у Москві. Пам'ять Героя Радянського Союзу Толмачова О.Ф. вшановано в ремонтно-паровозному цеху депо на ст. Основа міста Харкова, де він працював з 1929-1931 рр. У 2012 році 9 травня на будинку Харківської Загальноосвітньої школи № 41 було встановлено меморіальну дошку Герою Радянського Союзу Толмачову Олександру Федоровичу.

Розділ 3.

Бомбові удари морської авіації Балтійського флоту