Характеристика медичних засобів індивідуального захисту

Медичні засоби індивідуального захисту - медичні препарати, матеріальні і спеціальні засоби, призначені для використання в надзвичайно ситуаціях з метою попередження поразки або зниження ефекту дії вражаючих чинників і профілактики ускладнень. До медичних засобів захисту відносяться: радіозахисні, знеболюючі протибактерійні препарати, медичні рецептури від ОР (СДОР) і перев'язувальні засоби. До радіозахисних препаратів відносяться:

- радіопротектори;

- комплексони;

- адаптогени;

- адсорбенти;

- антигеморагічні засоби і стимулятори кровотворення;

- стимулятори центральної нервової системи.

1.Радиопротекторы - профілактичні лікарські засоби, що знижують ступінь променевого ураження. Вони можуть бути одно речовиною або комбінацією декількох лікарських препаратів. У деяких радіопротекторів міра ефективності(чинник зменшення дози) дорівнює 1,2-2.

2.Комплексоны - препарати, прискорюючі виведення радіоактивних речовин з організму (ЕДТА, гетацин-кальций, унитиол).

В якості комплексонов застосовують, солі органічних кислот (лимонною, молочною, оцтовою), а також унитиол, який прискорює виведення з організму радіоактивних ізотопів урану, полонія.

3.Адаптогены - препарати, що підвищують загальну опірність організму до різних несприятливих чинників, у тому числі і до радіації. До них відносяться: елеутерокок, женьшень, китайський лимонник, дибазол.

4.Адсорбенти - речовини, здатні захоплював, на свою поверхню радіоактивні та ін. шкідливі речовини і разом з ними вони виводяться з організму. В якості адсорбентів можуть застосовуватися активоване вугілля, адсобар, вакцин та ін.

5.Антигеморагічні засоби і стимулятори кровотворення застосовуються тільки при наданні лікарської допомоги і лікуванні в стаціонарах. До антигеморагічних засобів відносяться желатину, серотонін, вживані у вигляді розчинів.

До стимуляторів кровотворення - лейкоиетин, лейкоген, пентоксил, що випускаються в пігулках.

6.Стимуляторы центральної нервової системи застосовуються для надання лікарської допомоги і лікування уражених. До них відносяться: индопан в пігулках по 0,005-0,1 г і бемегрид у вигляді 5%% розчину для внутрішньовенного введення.

Захист від бактерійних (біологічних) засобів поразки складається з двох напрямів: загальної екстреної (антибиотикопрофилактика) і спеціальної екстреної профілактики інфекційних захворювань.

Спеціальна екстрена профілактика передбачає імунізацію населення (проведення щеплень) бактерійними препаратами (вакцини, анатоксини), використання препаратів, що чинять етіотропну дію на збудника певної виявленої інфекції

При неможливості завчасної імунізації населення і не встановленому виді збудника проводиться загальна екстрена профілактика антибіотиками широкого спектру дії з оральним шляхом введення (тетрациклін, доксициклин, рифампицин, сульфатен). При переході від загальної екстреної профілактики до спеціальної повинна дотримуватися спадкоємність в термінах призначення і дозах препаратів.

Антибіотики широкого спектру дії можуть з успіхом застосовуватися і для профілактики розвитку раневої інфекції при великих опіках, пораненнях м'яких тканин з метою вимушеного відстрочення проведення необхідних оперативних втручань. Для боротьби з раневою інфекцією також широко використовуються ассептические пов'язки.

Медичні засоби захисту від ОР, СДОР представлені антидотами (протиотрутами) - препаратами, фізіологічними, що являються, антогонистами отрут. По механізму і виборчій дії, антидоти бувають дегоксилирующего і радіаційної дії, специфічні і неспецифічні.

Нині не існує антидотів від усіх ОР і СДОР. Антидоти випускаються для парентерального і перорального застосування. До них відносяться: афин, атропін, будаксим, тарен - проти ФОВ амилнитрит (пропилнитрит), антиціан хромосмон, тіосульфат натрію - антидоти синільної кислоти та ін., ціаністих сполук; унитиол - антидот для миш'як - СДОР, що містять.

Для спеціальної обробки при попаданні ОР (СДОР) на одяг і шкірні покриви використовуються хімічні рецептури, їх нейтралізуючі. Ефективність вказаних заходів залежить від термінів початку їх проведення після зараження.