Пристрій і устаткування притулків

Приміщення притулків підрозділяються на основні і допоміжні. До основних приміщень відносяться: приміщення для укриваних (відсіки), пункти управління, медпункти. До допоміжних відносяться: фільтровентиляційні приміщення, санвузли, захищені дизельні електростанції (ДЕС), електрощитова, приміщення для зберігання продовольства, станція перекачування, балонна, тамбур-шлюз, тамбури.

Приміщення, призначене для розміщення укриваних, розраховується на певну кількість людей. На одну людину передбачається не менше 1,5 м³ внутрішнього об'єму (не враховується об'єм приміщення для ДЕС, тамбурів і розширювальних камер). Приміщення великої площі розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік, кожен обладнався двох- або триярусними нарами : при висоті приміщення від 2,15 до 2,9 м - двохярусними, а при висоті приміщення 2,9 і більше триярусними нарами. На одного укриваного повинно доводитися площі підлоги 0,5 м при двох'ярусному і 0,4 м² при триярусному розташуванні нар..

На першому ярусі роблять місця для сидіння розміром 0,45x0,45 м², висота лав першого ярусу має бути 0,45 м. На другому і третьому ярусах роблять місця для лежання 0,55x1,8 м. Висота нар другого ярусу 1,4 м і третього ярусу 2,15 від підлоги. Відстань від верхнього ярусу до перекриття або конструкцій, що виступають, має бути не менше 0,75 м.

Кількість місць для лежання повинна складати 20% місткості приміщення при двох'ярусному і 30% при триярусному розташуванні нар. Приміщення для пункту управління підприємства передбачається в одному з притулків з найбільшою працюючою зміною не менше 600 чоловік. На менших підприємствах замість пункту управління належить обладнати телефонну і радіотрансляційну точки для зв'язку з місцевим відділом ГОЧС.

Число працюючих на пункті управління - до 10 чоловік, з нормою площі підлоги 2 м² на одного працюючого.

У притулках слід передбачати медичний пункт площею 9 м² при числі укриваних 900-1200 чоловік (на кожні 100 укриваних понад 1200 чоловік його площа збільшується на 1 м). У захисних спорудах передбачається на кожні 500 укриваних один санітарний пост площею 2 м², але не менш одного на споруду (незалежно від наявності медичного пункту).

Входи і аварійні виходи

Один з вирішальних чинників захисту - час заповнення притулку по сигналу "Повітряна тривога". Щоб максимально скоротити цей час, передбачається не менше двох входів. При їх проектуванні враховують необхідність захисту отворів від ПФ і ОМП і пропуску розрахункового числа людей в мінімальний час.

Для захисту від дії ударної хвилі у входах встановлюють міцні металеві захисно-герметичні двері. Конструкцію входу розраховують на навантаження, що перевищує в 1,5-2 рази нормативну для перекриттів. Це не випадково, оскільки входи - найвразливіше місце в захисній споруді: ударна хвиля, проникаючи через сходові клітини, коридори і іншим шляхом внаслідок багатократного відображення і ущільнення може різко збільшити надмірний тиск. Є також тупикові входи з отворами(отворами) перед тамбурами із захисними і захисно-герметичними дверима для скидання надмірного тиску ударної хвилі.

Захист від проникаючої радіації і радіоактивного зараження забезпечується облаштуванням одного-двух поворотів на 90°, що значно послабляє радіацію.

Раціональна конструкція входів і зручне їх розташування на шляхах підходу укриваних людей дозволяють швидко заповнити притулок. Проте обстановка, що склалася, може змусити закрити споруду до того, як до нього увійде розрахункове число людей.

Для забезпечення безперервного заповнення притулку і одночасного захисту від проникнення ударної хвилі встановлюють входи спеціальної конструкції з одно- і двокамерними тамбурами-шлюзами. Чергуючи послідовне заповнення і розвантаження тамбурів, можна майже безперервно заповнювати притулок, не порушуючи його захисту.

До входу в притулок зазвичай веде сходовий спуск або майданчик (пандус) похилої. Ширина сходових маршів і коридорів, має бути в 1,5 разу більше ширини дверного отвору. Щоб запобігти завалу зовнішніх дверей, перекриття перед входом (передтамбур) посилюється на навантаження від обвалення вищерозміщених елементів будівлі.

У тамбурі встановлюють двоє дверей: захисно-герметичну і герметичну, які відкриваються назовні. Розміри тамбурів визначають з таким розрахунком, щоб при відкритих дверях пропускна спроможність входів не знижувалася. У притулках старої будови при установці плоских металевих полотен що перекривають дверний отвір шириною 0,8 м мінімальні розміри тамбура 2-2,5 м². У нових притулках площу камери тамбура-шлюзу при ширині дверного полотна 0,8 м складає 8 м², а при ширині 1,2-10 м². У тамбурах можуть стояти також дерев'яні або гратчасті металеві двері для природного провітрювання замкнутої споруди.

Кількість входів і ширину отворів встановлюють залежно від місткості притулку, його розташування і інших чинників, що впливають на час заповнення. Найбільш поширені двері на отвір 0,8x1,8 і 1,2x2 м. Дверний отвір шириною 0,8 м в середньому розрахований на 200 чол., а шириною 1,2 м на 300 чол.

Для притулків великої місткості на головних входах отвори влаштовують ширші: розміром до 3,0x2,4 м. Це пов'язано, передусім, із зручністю експлуатації в мирний час. Наприклад, для притулків, використовуваних під гаражі-стоянки, склади, ширина проїзду для машин має бути не менше 2,2 м.

Перекриваються такі отвори спеціальними воротами.

Від дії ударної хвилі будівля може зруйнуватися, внаслідок чого виявляться заваленими входи в притулку, розташовані на сходовій клітині. Характер завалу залежить від надмірного тиску ударної хвилі. Встановлено, що при надмірному тиску у фронті ударної хвилі 0,5 МПа зона завалу складе близько половини висоти будівлі. Зі збільшенням тиску розліт уламків будівлі збільшуватиметься, створюючи суцільні завали вулиць і проїздів. При цьому висота завалу зменшуватиметься.

Для того, щоб вийти (евакуюватися) із заваленої споруди, влаштовують аварійний вихід у вигляді заглибленої галереї, що закінчується шахтою з оголовком.

Для вбудованих притулків важливою частиною є аварійний вихід, який влаштовується у вигляді тунеля, що виводить на не завалювану територію і закінчується вертикальною шахтою з оголовком. Вихід з притулку в тунель обладнався захисно-герметичними і герметичними віконницями, що встановлюються, відповідно, із зовнішньою і внутрішньою сторін стіни. Оголовки аварійних виходів віддаляються від навколишніх будівель на відстань, що становить не менше половини висоти будівлі плюс 3 м (0,5Н+3 м). У стінах оголовка заввишки 1,2 м влаштовуються отвори, які обладналися жалюзійними гратами, що відкриваються всередину. При висоті оголовка менше 1,2 м влаштовується металеві грати, що відкриваються вниз.

У притулках, що окремо стоять, допускається один з входів, розміщених поза зоною завалів, проектувати як аварійний вхід.

Усі притулки позначаються спеціальними знаками, розмір яких 0,5 х 0,6 м. Розташовуються на видному місці біля входу і на зовнішніх дверях. Маршрути руху до притулку позначаються покажчиками. Знаки і покажчики окрашивают-ся у білий колір, написи робляться чорною фарбою. На знаку вказується номер притулку, кому належить, у кого ключі (посада, місце роботи, телефон).