2.4. Рибопродуктивнiсть ставiв I заходи по її пiдвищенню.

РИБОПРОДУКТИВНІСТЬ СТАВІВ

Найважливішим показником є приріст риби на одиницю водної площі. Такий щорічний приріст за рахунок тільки природних кормів називають природною рибопродуктивністю, а за рахунок природних кормів і методів інтенсифікації — загальною рибопродуктивністю.

Природна рибопродуктивність — поняття умовне. Вона не є строго постійною величиною і змінюється залежно від стану ставу, кількості та якості води, грунтовокліматичних умов, породи, віку й фізіологічного стану риби, яку вирощують, щільності посадки. Перехід від монокультури коропа до полікультури коропа й рослиноїдних риб вимагає перегляду величин природної рибопродуктивності в бік збільшення. При рибницьких розрахунках приймають середню величину природної рибопродуктивності, визначену в рибницько-біологічних нормативах, або середню багаторічну для конкретного господарства.

Для визначення загальної рибопродуктивності сумарний приріст усіх вирощених риб ділять на площу ставу. Загальну рибопродуктивність розкладають на складові частини для правильного планування витрати кормів, добрив, вселення додаткових риб, проведення робіт по меліорації та для оцінки економічної ефективності цих заходів.

ІНТЕНСИФІКАЦІЙНІ ЗАХОДИ У СТАВОВОМУ РИБНИЦТВІ

Інтенсифікація передбачає оптимальну концентрацію ресурсів на одиниці ставової площі для одержання максимальної кількості риби високої якості при достатній рентабельності—віробництва. При цьому досягають найбільш ефектившоговикористання ставових площ. Дослідження Н. М. Харитонової (1984) на різних категоріях ставів і в різних грунтово-кліматичних зонах України показали, щодо значальним фактором інтенсифікації є щільність посадки риби на одиницю площі. Протене слід розглядати щільність посадки як самоціль. Прийнята щільність посадки повинна забезпечити максимальну рибопродуктивність і стандартну масу рибоопосадкового матеріалу або товарної риби.

Методи інтенсифікації базуються на механізми, які ви-значають відносини риби і навколишнього середовща, її абіотичних, біотичних та антропогених факторах. При цьому вирішального значення набувають адаптаційні можливості культивованих риб протягом усього онтогенезу при вираженій астатичності ряду екологічних параметрів.

У зв'язку з цим інтенсифікаційні заходи спрямовуються на оптимізацію навколишнього середовища. При цьому особ-ливу увагу приділяють стимуляції розвитку гідробіонтів, які є природним кормом певних видів риб.

Методи інтенсифікації опираються на специфіку міжви

дових і внутрівидових взаємовідносин риб, зокрема харчо

вих. Це положення є вирішальним при встановленні щіль

ності посадок, визначенні кількісних і якісних параметрів

раціону, співвідношення окремих видів риб у складі полі-

ікультури.

Іншими словами, юптимізація інтенсифікаїнйних заходів можлива на фоні глибокого знання процесів, які визначають утворення продукції у штучному іхтіоценші з обмеженою кількістю видів.

МЕЛІОРАЦІЯ

Рибницькі стави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природними процесами й активною дією людини з метою підвищєішя, рябопродуктивності. Поєднання природних процесів господарської діяльності. У ставах призводить до замулювання і заболочуваная. При цьому змінюються фізико-хімічні параметри води й погіршується санітарний стан. Ці негативні фактори, на фоні адаптивного характеру росту риб, призводять до зниження темпів росту, відставання у розвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу. Наслідком ітакого становища є зниження природної рибопродуктивноеті та різке обмеження здійснення інтенсифікаційних заходів.

Меліорація — це система заходів, орієнтована на докорінне поліпшення ставу і прилеглої території для оптимізації середовища мешкання риби.іВсю різноманітність меліоративних заходів можна поділити на дві групи: докорінні, що забезпечують глибокі зміни режиму водойми, дія яких зберігається протягом ряду років, і поточні, що діють нетривалий період.

Типовим докорінним заходом є реконструкція ставового фонду. При щьотиу проводять агротехнічні заходи, використовують оптимальні конструкції гідроспоруд, впроваджують комплексну механізацію технологічних процесів.

Е к о л о г і ч н а меліорація. Тенденція зростання . щільностей посадок від монокультури до полікультури корона та рослиноїдних риб зумовила необхідність збільшення глибини ставів від 1,2—1,3 до 2—3 м. За даними Н. М. Харитонової (1984), для полісся глибина ставів повинна бути не меншою 1,4—1,5 м, Лісостепу— 1,5—1,8, Степу— 1,8— 2,0 м.

Сучасне рибництво, вирішальною тенденцією якого є зро-стання щільності посадок, значною мірою лімітоване об'ємом води. При цьому співвідношення маси води і маси риби виступає як визначальний технологічний фактор. Якість води визначається здатністю до очищення і кількістю розчиненого в ній кисню.Зниження вмісту кисню і втрата здатності води до самоочищення виключають можливість інтенсифікації виробництва риби.

Гідрохімічний режим ставу значною мірою впливає на 1 екологічні параметри, що дає можливість регулюванням водообміну оптимізувати ряд фізико-хімічних показників, які визначають умови вирощування риби. При ущільнених посадках риби доцільно забезпечувати водобмін у літній період на рівні 20—25 діб. При появі ознак заморних явищ водообмін збільшують.

Стійкого ефекту досягають при механічній аерації води, для чого можуть бути використані різні конструкції— від елементарних столиків до нагнітальних аераторів.