2.11. Вилов цьоголіток і посадка на зимівлю

Восени необхідно підготовити зимувальні стави для посадки риби на зимовий період. Така підготовка проводиться у вересні. Зимувальні стави очищають від рослинності, ґрунт ложа також очищують і дезінфікують. Воду напускають за 15 днів до пересаджування в стави риби і перевіряють стан гідроспоруд. Воду пе-ревіряють на якість, для чого роблять гідрохімічний аналіз.

Виловлених з вирощувальних ставів цьоголіток бажано сортувати за ваговими групами: перша — 20—30 г, друга — 10—20 г, третя — до 10 г, розсаджують їх в окремі зимувальні стави. Важливо перевірити коефіцієнт вгодованості риб, який повинен бути не нижче 2,7—2,9.

При сортуванні риби треба виявити хворих або травмованих і посадити окремо. Перед посадкою риби у зимівник цьоголіток слід пропустити через профілактичні сольові або аміачні ванни. Якщо при вилові риби було виявлено ектопаразитарне захворювання (іхтіободоз, іхтіофтіроз, аргульоз, лернеоз, синергазальоз та інші), то цьоголіток обробляють розчином калію марганцевокислого (10 г/м3) протягом 30—40 хв або 5%-ним розчином кухонної солі протягом 5 хв. Після завантаження зимівників цьоголіток обробляють органічними барвниками.

Норма посадки цьоголіток у зимівники в умовах України — 450—550 тис. шт на 1 га водойми.

За відсутності у господарствах спеціальних зимувальних ставків для зимівлі риби можна використовувати вирощувальні стаки, глибина яких повинна бути не менше 1,5 м на 10—15 % площі ставу, а незамерзаючий шар води — не менше 1,2 м.

При посадці на зимівлю цьоголіток перевіряють на вгодова-ність. Це робиться таким способом: відбирається 50—100 екз. цьоголіток, зважують і виміряють довжину тіла кожного екземпляра та визначають коефіцієнт вгодованості за формулою:

Уп = (МхV)/І3,

Де

Уп — коефіцієнт вгодованості;

М — маса риби, г;

V — довжина тіла риби від рота до кінця лускатого покриття (без хвоста).

Нормативний вихід річняків коропа і рослиноїдних риб із зи-мувальних ставків залежно від зони ставкового рибництва стано-вить від 70 до 85 %.

Посадивши рибу в зимівник, треба до утворення льодового покриву регулярно наглядати за її станом і проводити раз на тиждень дослідження води на кисень та інші компоненти, а після льодоставу через кожні три дні досліджувати воду. Необхідно, щоб кисню було не менше 3,5—4 мг/л, вуглекислоти — не більше 10 мг/л, реакція води має бути нейтральною або слабко лужною (рН 7—8,5). Важливо, щоб у воду не надходили такі речовини як закисне залізо, солі важких металів тощо.

Для контролю за станом зимівлі риби слід прорубати кілька ополонок (розміром 1x1,5—2 м). Протягом зими ополонки очищають, а на ніч і під час снігопаду вкривають матами з очерету або з соломи. Слідкують також за водообміном.

Бажано, щоб рибу у зимувальних ставах не турбувати, щоб вона менше рухалася, а, отже, менше витрачала енергії.

3. Розведення і вирощування рослиноїдних риб штучним (заводським) способом

У зв'язку з тим, що рослиноїдні риби не можуть у наших умовах розмножуватися природним способом, вчені Інституту рибного господарства України та Інституту зоології і паразитології Академії наук Туркменської РСР у 1961 році вперше одержали потомство цих риб штучним способом.

Основні технологічні процеси з вирощування рослиноїдних риб можуть здійснюватись у ставах, плавучих садках па водоймах-охолоджувачах електростанцій, а також безпосередньо у цих водоймах.

Виробничий процес розпочинається з вирощування плідників. Для цього використовують літні маточні і ремонтні стави з глибинами 1,5—2 м площею 3—5 га. Екологічні умови такі ж, як і для коропа.

Годівлю риби проводять кормами, які характерні для цих риб, тобто білого амура годують зеленою рослинністю із розрахунку 30—50 кг на 1 кг приросту.

Для білого товстолобика необхідні фітопланктон і детрит, для строкатого — зоопланктон, фітопланктон і детрит, яких необхідно забезпечити. Тому у стави вносять мінеральні добрива, щоб концентрація азоту була до 2 мг/л, а фосфору — 0,5 мг/л. Можна також вносити органічні добрива.

За період утримання плідників здійснюють контроль за вміс-том кисню і температурою води. При погіршенні газового режиму проводять аерацію води або посилюють проточність. Береться загальний гідрохімічний аналіз, визначається вміст біогенів (азоту і фосфору). Визначається природна кормова база (фіто-і зоопланктон).

Вирощування племінного матеріалу проводиться в полікультурі, тобто всі три види рослиноїдних риб вирощуються разом.

Рибопродуктивність ставів при вирощуванні цьоголіток при-ймається 800 кг/га, у т. ч. за рахунок білого товстолобика — 400 кг/га, строкатого — 300 кг/га і білого амура — 100 кг/га. Вихід цьоголіток від підрощених мальків планується 70 %, маса цьо-голіток відповідно 40, 80 і 80 г.

При вирощуванні дволіток рибопродуктивність приймається 600 кг/га (відповідно 300, 200 і 100 кг/га), триліток — 500 кг/га (200, 150 і 100 кг/га). Вихід дволіток планується 90 %, інших віко¬вих груп — 100 %, середня маса дволіток 850, 1350 і 1350 г; триліток — 2,3 і 3 кг/екз.; чотириліток — 3,5 і 5 кг; п'ятиліток — 4,7 і 7 кг.

Весною профілактично проводять антипаразитарну обробку риби. Кожної весни і осені її бонітують, визначають ріст, масу, індекси і т. д. При цьому вибраковуються хворі і травмовані особини, а також ті, що відстають у рості, та гібриди товстолобиків.

Зимують у звичайних зимівниках. Щільність посадки цьоголі-ток становить 200—300 тис. екз./га, ремонтного молодняку — 10—20т/га.

Влітку саджають у стави із розрахунку білого товстолобика — 200 екз./га, строкатого товстолобика — 80 екз./га, білого амура — 20 екз./га.

Середній приріст за літо білого товстолобика має становити не менше 1 кг, строкатого товстолобика і білого амура— 1,0— 1,5 кг/екз.

Посадку у зимівники здійснюють у жовтні—листопаді в кількості не більше 100 екз./га.

Після розвантаження зимівників, яке проводиться напередодні настання переднерестових температур води (+ 18—20°С), плідників бажано посадити в спеціальні стави площею 0,2—0,3 га. Тут забезпечується постійний водообмін, кисню має бути не менше 5 мг/л. Плідників білого амура після температури + 12—13°С слід підгодовувати зеленою рослинністю або лялечками тутового шовкопряда із розрахунку 3 % від маси риби.

При дозріванні плідників відбирають самців і самок за озна-кою шлюбного вбрання — жорсткістю на внутрішній поверхні грудних плавців.

При розвантаженні зимівників плідників сортують за видами, за статтю і ступенем готовності до нересту.

Самок ділять на три групи: І група — кращі, найбільш підго-товлені риби, яких використовують у першу чергу, II група — менш підготовлені, III група — самки, що не відрізняються від самців.

Самців ділять на дві групи: І група — самці, що легко віддають «молочко», мають добре виявлене «шлюбне вбрання», II група — самці, що виділяють мало «молочка» або зовсім не виділяють. Це резерв, який відправляють у літньо-маточні стави.

Самок і самців І групи після бонітування використовують у нерестовій кампанії, решту розсаджують окремо за статтю у ставки для переднерестового утримання. Готовність самок до нересту періодично перевіряють (не рідше одного разу на тиждень). Плідників виловлюють спеціальними рукавами. Для зважування плідників використовують невеликі глибокі носилки (люльки).

Нерестову кампанію треба проводити у стислі строки — не більш як за 30 днів. Як правило, роботу починають з білим амуром і білим товстолобиком, а днів через 10—15 — із строкатим товстолобиком. Ці строки, звичайно, умовні, все залежить від кліматичних умов. Тому перевірку плідників усіх видів проводять одночасно.

Одержання зрілих статевих продуктів рослиноїдних риб в умовах України здійснюється тільки за допомогою гіпофізарних ін'єкцій, які стимулюють дозрівання статевих продуктів. Перший раз самиці вводять невелику дозу гормону, що становить 1/8—1/10 частку загальної дози. Через 12—24 години робиться друге, вирішальне ін'єктування, вводиться намічена доза гормону. Доза гормону становить 3—6 мг на 1 кг маси самки. Необхідну кількість гіпофізу визначають шляхом множення певної дози сухої речовини гіпофізу на масу самки. Наприклад, самкам масою 5 кг при дозі гіпофізу на 1 кг маси 3 мг необхідно при вирішальному ін'єктуванні ввести 3 мг х 5 = 15 мг гіпофізу. Для попереднього ін'єктування такій самиці треба ввести 2 мг гіпофізу.

Самцям, які мають великий обхват тіла, дозу гіпофізу треба збільшити на 10—20%. Одночасно з вирішальним ін'єктуванням самицям робиться одноразове ін'єктування самцям. Доза становить приблизно половину від вирішальної дози самицям.

Треба зазначити, що визначення оптимальної дози є дуже відповідальною справою і набувається рибоводом у процесі тривалої роботи.

Замість гіпофізів риб можна використовувати препарат — хоріонічний гонадотропін (хг). Доза його 500 м.о. відповідає 1 мг сухої речовини гіпофізу.

Готують суспензію гіпофізу в фарфоровій ступці. Заздалегід зважені гіпофізи ретельно розтирають товкачем, потім додають декілька крапель фізіологічного розчину (6,5 г чистої кухонної солі на 1 л дистильованої води).

У шприц типу «Рекорд» місткістю 10 і 20 мл з набором тонких голок довжиною 4—6 см набирають необхідну кількість фізіологічного розчину (із розрахунку 1—2 мл на одну рибу) і поступово додають до розтертих гіпофізів, поки не утвориться однорідна суспензія.Ін'єктування краще проводити в спеціальних носилках на високих ніжках, після чого випускають рибу у воду.

Ін'єктування слід виконувати так, щоб одержання статевих продуктів припадало на світловий час доби.

Після дозрівання рибу виловлюють рукавами, обережно і ретельно витирають від води і слизу, злегка натискають і масажують черевце. Відціджують ікру в сухий емальований таз, який перед початком роботи зважують.

Необхідно, щоб ікра повільно стікала по стінці тазу, а не падала сильним струменем. Від кожної самки ікру бажано відціджувати в окремий посуд.

Важливо своєчасно відціджувати ікру, тому що вона втрачає якість через 20—30 хвилин. Облік ікри визначається зважуванням. В 1 кг незаплідненої ікри білого амура міститься 700—1000 тис. ікринок, строкатого товстолобика — 550—800 тис. ікринок, білого товстолобика — 800—1200 тис. ікринок. Робоча плодючість самок коливається від 10—20 тис. до 2 млн. ікринок і залежить від розмірів, віку риби і ступеня її підготовки до нерестової кампанії.

Відхід плідників після проведення інкубаційної кампанії для білого амура береться за 10 %, білого товстолобика — 30 %, строкатого товстолобика — 20 %. Після одержання ікри самок пересаджують у літні маточні стави.

Сперму від самців одержують за 30 хв.— 1 годину перед одержанням ікри або безпосередньо після одержання ікри. Відбирають сперму в скляний посуд (бюкси, пробірки, пеніцилінові флакони) від кожного самця окремо. Першу порцію слід викидати. Важливо, щоб у сперму не потрапляли екскременти, слиз, луска.

Для зберігання сперми користуються термосом з широкою горловиною. На дно його кладуть лід, який накривають марлею, складеною у кілька шарів. Живучість сперматозоїдів зберігається протягом кількох годин. При цьому важливу роль відіграє якість сперми, яку визначають окомірно та мікроскопічно. Сперма доброї якості має вигляд згущеного молока, середньої якості — схожа на цільне молоко, а низької якості — розбавленого молока. Остання містить малоактивні сперматозоїди з низькою запліднювальною здатністю.

За допомогою мікроскопа якість сперми визначається спостереженням за активністю рухів сперматозоїдів. Якщо активні — вважається найкращою. Використовувати сперму тільки з коливальними рухами не рекомендується.Осіменіння ікри роблять сухим способом. Для осіменіння 1 кг ікри досить 2—3 мл сперми, яку обережно рівномірно розподіляють по ікрі пером птаха. Після цього в тази доливають чисту ставкову воду, щоб вона покрила верхню ікру і обережно перемішують. Через 1—2 хв. доливають свіжу воду, перемішують декілька разів, поки ікра знезаклеїться і почне розбухати. Після цього ікру розкладують в інкубаційні апарати, характеристика яких подається нижче .