7. Підгодівля мальків

Підгодівлю мальків у нерестових ставках бажано проводити до 10 днів різними сумішками. Найбільш ефективні стартові корми. Частка тваринних білків у цих сумішках повинна бути для коропа близько 40—50 %, рослинних (соєве борошно) — 20 %. Кормовий коефіцієнт сумішок становить 2—3 одиниці, а витрати їх на 1 млн личинок 20—40 кг. За день витрати цих кормів можуть становити 1.0—1,5 кг на 100 тис. шт. молоді.

Можна також підгодовувати мальків пилевидними фракціями комбікормів ВБС або К-100, вносити природній живий корм: дафнії, коловертки, інфузорії тощо.

Вносять також бовтанку із коров'ячого кізяка — 2 кг на 10 м2, змішаного з 6 л води, а також добриво — суперфосфат - 30 кг/га.

8. Вилов риби

Після 10 днів (буває і раніше) мальків виловлюють із нересто-вих ставків і пересаджують у малькові та вирощувальні ставки, де вони ростуть до необхідної наважки. Так, період підрощування у малькових ставках продовжується 30—40 днів. Мальки повинні мати не менше 2—3 до 5 г/екз., потім їх пересаджують у вирощувальні ставки , де вони ростуть до осені, досягаючи 100 г/екз. (метод Дубіша). Якщо мальків пересаджують із нерестових ставків у вирощувальні, то до осені вони повинні мати приріст не менше 25—30 г/екз. Розрахунки посадки мальків у вирощувальні стави ведуться із розрахунку на природні корми за формулою:

Ч' А = (ГхПхЮ0)/(ВхР),

де

Г— площа ставу, га;

П— природна рибопродуктивність, кг/га;

В — маса цьоголіток восени, г;

Р — вихід риби осінню, %.

Вилов риби ведеться різними способами: марлевими тягулями, рамками, сачками та шляхом випуску води із ставка через донний водоспуск і рибоуловлювач, встановлений за водоспуском.

Облік виловлених мальків ведеться також різними способами, марлевими ложками або стаканчиками, окомірно та за допомо-гою спеціальних приладів.

2.9. Догляд за мальками

Догляд за мальками, посадженими у ставки для вирощування цьоголіток, полягає в організації годівлі риби, спостереженні за газовим режимом та якістю води, охороні ставу від браконьєрського лову тощо. Важливе місце займає рибоводно-меліоративна робота. Ставки, які заростають грубою надводною рослинністю (очерет, рогіз тощо), викошують різними способами, а м'яку ро-слинність (рдести, ряска тощо) видаляють із ставка приблизно на 75—80 %. Найбільш оптимальна температура води для росту риби влітку + 23—26°С, кількість кисню — 5—7 мг/л. Проточність води в межах 1—2 л/с на 1 га водойми.

Годівля мальків ведеться різними кормами. Найбільш широко використовується різний комбікорм. Норма згодовування кормів залежить від умов середовища, кількості посадженої риби та росту її, що видно із розрахунків.

2.10. Удобрення вирощувальних ставів

Для збільшення природної кормової бази у стави вносять мінеральні та органічні добрива. Кількість добрив залежить від наявності у водоймі органогенних елементів, особливо фосфору та азоту. Тому необхідно протягом вегетаційного періоду провести аналіз води на наявність цих та інших елементів і вносити відповідну кількість добрив, керуючись нормами азоту не більше 2 мг/л, фосфору — 0,5 мг/л.

Враховуючи, що у вирощувальні стави необхідно вносити азотні добрива протягом вегетаційного періоду не менше 8—9 разів, загальна потреба в аміачній селітрі буде 4,8—5,6 ц/га. Добрива вносять з другої половини травня до серпня.

З азотних добрив використовують сірчанокислий амоній (сульфат амонію), який містить 20,5—21 % азоту. Аміачна селітра містить 35 % азоту у нітратній та азотній формах наполовину. Сечовина (карбамід) містить 46 % азоту, аміачна вода — 20 % азоту.

Кількість добрив можна визначити також, користуючись формулою:

У ш (V х (Кн - Кф ) х 100) (Р% х 1000),

де

V— об'єм води, м3;

Кн — необхідна концентрація біогенних речовин у воді, мг/л;

Кф — фактична концентрація біогенних речовин у воді, мг/л;

Р% — вміст речовин у добриві, %;

100, 1000 — коефіцієнти.

При внесенні мінеральних добрив слід врахувати кислотність води (рН). Якщо буде використовуватись сірчанокислий амоній, то необхідно, щоб став був з лужним середовищем (рН>7). Якщо рН менше 7, то добриво змішують з меленим вапном, мертелем, крейдою із розрахунку 1,6:1 (сухого добрива). Аміачну селітру бажано перед внесенням змішувати з вапном.

Калійні добрива вносять у стави, розташовані на піщаних , підзолистих, легких суглинкових, торф'яних та заболочених ґрунтах. На глинистих та чорноземних ґрунтах це добриво не ефективне.

Вносять у стави калій хлористий, який містить 52—56 % калію, калій сірчанокислий — 45—50 % калію, сильвініт — 13—20 % чистого калію, каїніт з вмістом до 20,5 % хлористого калію. Добрий результат дає внесення деревного попелу, який нейтралізує кислотність середовища.

Норма внесення калію 20—100 кг/га залежно від потреби. Калійні добрива вносять по воді.

Кальцієві добрива необхідні для нейтралізації кислотності ґрунту і води. Вони посилюють процеси мінералізації органічних речовин, а також знешкоджують бактерії, сприяють переходу нерозчинних солей фосфору і калію в розчинні. Ці добрива вносять у ґрунт і по воді. Із кальцієвих добрив використовують доломіти, мертелі, дефекати, вапнякові туфи, негашене і гашене вапно. Норма внесення вапна у стави з кислим ґрунтом 4—5 ц/га, на торф'яниках — 6—8, на дуже кислих ґрунтах — до 10 ц/га, а в стави, розташовані на суглинках, глинах, пісках без мулу, — 2—4 ц/га, з чорноземами на заболочених ділянках — до 4 ц/га.

Для дезінфекції ставів вносять до 25 ц/га вапна. Норма вапна залежить від вмісту кальцію. Так, у негашеному вапні його 100 %, у гашеному — 70 %.

Органічні добрива — перепрілий гній великої рогатої худоби, кінський, овечий, пташиний послід, гноївку, компости, зелене добриво з водяної рослинності вносять у стави по осушеному дну і заорюють на глибину до 5 см. Гній вносять також по урізу води, розкладаючи його невеликими купками. Доза внесення цих добрив залежить від ґрунтів ложа ставу. Якщо ґрунти піщані, супіщані та глинисті, — вносять по 10—12 т/га гною, з мулистим дном — 6—10 т/га, на родючих ґрунтах — по 3—6 т/га.

При внесенні органічних добрив слід враховувати рівень кис-ню з тим, щоб концентрація його була не нижче 3 мг/л.

Компости із різної рослинності при добавці суперфосфату, попелу, вапна використовують для внесення у стави із розрахунку 5—6 т/га при відповідній підготовці. Компост придатний для внесення через 3—8 місяців або через 1—2 роки.

Зелені добрива застосовують у вирощувальних ставах. Весною мілководдя засівають вико-вівсяною сумішкою, конюшиною та іншими культурами. За 10—15 днів до посадки мальків стави заливають водою. Зелена маса гниє і створює умови для розвитку живих організмів, які служать їжею для риби. Стави, які виведені на літування, засівають різними культурами, які потім заорюють. Для добрив використовують різну рослинність, яку пров'я-люють і вносять у стави. Норма рослинності для бідних ставків на 1 га до 6 т за сезон, для багатих ставів — 3—4 т/га. При поганому кисневому режимі норму зменшують до 0,5—1 т/га. Добрива вносять по окремих ділянках, щоб удобрювана площа становила 5—6 % загальної. Вносить добрива у вигляді снопів діаметром 25—35 см. Через 15—20 днів внесення добрив повторюють. Якщо у ставах ведеться годівля риби, то органічні добрива не вносять.