Догляд за хворими з кашлем.

Пацієнту слід надати зруч­ного положення (сидячи або напівсидячи), при якому змен­шується кашел. Хворих тепло вкривають, щоб запобігти переохолодженню організму. Забезпечують доступ свіжого повітря у палату. При сухому надсадному кашлі дають тепле питво, зокрема гаря­че молоко з натрію гідрокарбонатом (1/ 4 чайної ложки на склянку) або напо­ловину з підігрітим боржомом. У дома­шніх умовах проводять найпростіші ін­галяції - над відвареною картоплею, ментоловим розчином (2 таблетки валідолу на 1 л окропу). Полегшення може настати внаслідок використання медичних банок, гірчичників.

За призначенням лікаря застосовують при сухому кашлю протикашльові засоби (лібексин, бромгексин).

Якщо кашель вологий, то необхідно контролювати кількість виділеного мок­ротиння. Хворому слід пояснити, що його заковтування може призвес­ти до інфікування органів травлення. Треба пам'ятати, що у мокротинні містяться збудники захворю­вань. В разі випльовування харкотин­ня на підлогу чи на землю воно виси­хає, розпилюється, піднімається в по­вітря, і знову надходить в легені оточуючих людей.

Пацієнту видають індивідуальну плювальницю, попередньо наливши в неї дезінфекційний розчин. В стаціонарі плюваль­ниці щовечора змінюють і проводять дезінфекцію використаних. Пацієнта на­вчають "кашльовій дисципліні", тобто вміння стримувати кашель при безпо­середньому контакті з іншими людь­ми- за столом, при розмові.

Вимірювання кількості мокротиння і вивчення його властивостей мають ді­агностичне значення. Це допомагає роз­пізнати характер захворювання, своєчасно

діагностувати можливі ускладнення. Для вимірювання кількості харкотиння використовують градуйовану посудину з кришкою, на дно якої наливають дезінфекційний розчгзин.

Поява у пацієнта болю в грудній клітці, підсилення кашлю з виділенням мокротиння "повним ротом" свідчать про прорив абсцесу в брон. У разі утрудненого відходження мокротиння необхідно допомагати пацієнту знайти положення, при якому воно виділяється найбільш вільно: дренажне положення слід проводити 2-3 рази на день по 20-30 хв. Медсестра, допомігши пацієнту знайти відповідне дренажне положення, надалі стежить, щоб пацієнт регулярно проводив цю процедуру самостійно. При появі у мокротинні домішок крові у вигляді прожилок або згустків треба заборонити пацієнту ходити, перевести його у напівсидяче положення в ліжку, повідомити про це лікаря.

Кровохаркання

Кровохаркання - це виділення крові або харкотиння з кров'ю з дихальних шляхів при кашлі. Виділення крові мо­же бути незначним, у вигляді прожилок. Значне ж виді­лення крові спостерігається при легеневій кровотечі. Вна­слідок цього створюється загроза життю хворого, смерть якого може настати протягом кількох хвилин.

Існує ціла низка причин виникнення кровохаркання. Це можуть бути бронхіт, бронхоектатична хвороба, абсцес, рак і туберкульоз легенів, пневмонія, стеноз мітрального отвору, тромбоз легеневої артерії, первинна легенева гі­пертензія, набряк, травма легенів тощо.

Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлункової. Кров, яка виділяється при кашлі, змішана з харкотинням, яскраво-червоного кольору, піниста. Кров при шлунковій кровотечі виділяється з блювотинням, вона подібна до кавової гущі, має кислу реакцію. В ній трап­ляються рештки їжі.

Невід­кладна допомога при кровохарканні.

Слід надати підви­щеного положення. Щоб кров не потрапила в бронхи, пацієнта повертають на уражений бік, його заспокоюють, за­бороняють

розмовляти, бо це може підсилити кровотечу. На ділянку грудної клітки прикладають міхур з льодом, дають ковтати невеликі (діаметром 0,5-1 см) грудки льо­ду. Це викликає рефлекторну спазму, судин і зменшує на­повнення легенів кровью. При значній кровотечі на верхні та нижні кінцівки накладають джгути на 1-2 год. Негайно викликають лікаря.

При кровохарканні і легеневій кровотечі категорично забороняється застосовувати банки, гірчичники, фізіотера певтичні методи лікування.