Блювання

Блювання - це рефлекторний акт, який обумовлений збудженням блювотного центру і супроводжується мимовільним викиданням вмісту шлунка через стравохід, рот, іноді носові ходи.

Блювання може бути центрального походження. Вона виникає при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пухлини мозку, гіпертонічна хвороба, струс мозку тощо). Периферичне блювання може бути наслідком захворюванням травного каналу, подразнення кореня язика та м'якого під- небіння.

Характерною ознакою периферичного блювання є те, що воно настає після нудоти, слюнотечі, у блювотних масах наявні залишки кислим запахом.

Максимально полегшують стан хворого: його зручно саджають, закривають груди і коліна рушником чи (краще) клейончатим фартухом, нижній кінець якого звішується в таз або відро. Якщо у хворого є зубні протези, їх виймають. Медичний працівник підтримує хворого за плечі, дещо нахиляючи його вперед. Якщо хворий ослаблений йому не можна сидіти, необхідно надати йому положення, при якому полегшується блювання: повернути голову хворого так, щоб вона була трохи нижче від тулуба, і піднести до кута рота великий лоток з того боку, на якому хворий лежить. Щоб запобігти потраплянню блювотних мас на подушку та білизну, під­кладають рушник, складений у декілька разів, або прости­радло. Під час блювання медична сестра повинна весь час перебувати біля хворого.

Після блювання хворому дають прополоскати рот теп­лою водою і протирають йому губи, кути рота. Ослабленим хворим щоразу після блювання протирають ротову порож­нину ватою, змоченою водою або якимось дезинфікуючим розчином (2 % борної кислоти, 2 % розчин гідрокарбонату натрію, 0,01 % розчин калію перманганату). Якщо потрібно направити блювотні маси на аналіз до лабораторії, їх зби­рають у сухий скляний посуд зі щільною

кришкою, на якому зазначають прізвище хворого, дату збирання матеріалу, назву дослідження.

Якщо у хворого під час блювання виникають запаморо­чення, непритомність, йому дають понюхати нашатирного спирту. Для припинення хворому пропонують вжити м'ятні краплі, холодну, підкислену лимонною кислотою, воду, 0,5 % розчин новокаїну, ковтати шматочки льоду.

Треба пам'ятати, що найбільш загрозливим ускладнен­ням блювання є аспірація шлункового вмісту, що може при­звести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії.

Метеоризм

Хворі відчувають здуття, розпирання живота. Причини метеоризму: посилене газоутворення в кишках, яке обумов­лене споживанням з їжею рослинної клітковини (горох, бо­би, капуста тощо), яка легко вступає у процеси; порушення рухової функції кишок внаслідок падіння тонусу їхніх сті­нок та непрохідності; зниження всмоктування газів стін­ками кишок при їх нормальному утворенні; аерофагія - надмірне ковтання повітря з наступним надходженням його в шлунок та кишки; може настати істеричний метео­ризм внаслідок складних нервових механізмів.

Хворим з метеоризмом призначають дієту з обмеженою кількістю вуглеводів та кис­лих напоїв. Забороняють вживати свіжий хліб, свіжі борошняні вироби, солодощі (мед, цукерки), пиво, квас, обмежують горох, боби, ква­солю, капусту, картоплю; з лікувальних засобів призна­чають активоване вугілля, або карболен (по 0,5-1 г 3-4 рази на день), вітрогін­ні (ромашку, кріп).

Якщо ці заходи не допо­могли або їх призначати про­типоказано, застосовують га­зовідвідні трубки.

Закреп

Закреп- це тривала (понад 48 год) затримка калу в кишках.

Розрізняють органічний закреп (пов'язаний з механічною перепоною - звуження кишки пухлиною, рубцями, спай­ками) та функціональний (при вживанні легкозасвоюваної їжі, недостатньому руховому режимі, слабкості черевного преса, захворюваннях печінки, жовчного міхура, статевих органів тощо).

Треба пам'ятати, що закреп може бути причиною погір­шення стану хворого, наприклад, при серцево-судинних зах­ворюваннях. У разі накопичення калу в кишках може ви­никнути важкий спазм вінцевих судин, значне підвищення артеріального тиску.

Якщо стан хворого дозволяє, йому рекомендують біль­ше рухатися, обов'язково робити ранкову гімнастику, ма­саж живота за годинниковою стрілкою, слідкувати за сис­тематичними випорожненнями в один і той же час (так ви­робляється щоденний рефлекс на випорожнення кишок). Призначають послаблюючу дієту, яка включає значну кіль­кість клітковини (капусту, буряки, чорнослив, банани), а також кефір одноденний, тобто ті харчові продукти, які по­силюють перистальтику кишок. Випорожнити кишки мож­на за допомогою клізми.

Спостереження та догляд за пацієнтом з захворюваннях органів сечової системи

Головними ознаками захворювань нирок і сечовивідних шляхів є: - біль; - розлад сечовипускання; - зміна кількості та якості виділеної сечі.

Біль, пов'язаний із захворюванням нирок або сечоводів, локалізується в ділянці попереку і іррадіює в ділянку статевих орерганів, внутрішню поверхню стегон.

При захворюваннях сечового міхура біль локалізується внизу живота, за лобком та в ділянці крижів.

Біль у сечівнику виникає при його запаленні, носить ріжучий характер і посилюється при сечовипусканні.

Найчастішим та яскравим проявом ряду захворюнииь нирок і сечоводів є ниркова колька - синдром, який характеризуєтьсч раптовим пе переймоподібним болем у ділянці попереку з іррадіацією вниз по ходу сечовода, в пах, зовнішні статеві органи, стегно, що обумовлено проходженням каменя по сечоводу.

Невідкладна допомога при нирковій кольці полягає у забезпеченні хворим повного фізичного та психічного спокою. Їм призначають теплові процедури (гаряча грілка на поперек, гаряча ванна з водою температури 40°С). Вони забезпечують розслаблення сечовода, який спастично скорочується біля каменя, що знаходиться в його просвіті.

Треба пам'ятати, що гаряча ванна протипоказана хворим старечого і похилого віку, а також з серцево-судинною недостатністю.