Спостереження та догляд за хворими з нетриманням сечі

Нетримання сечі може виникнути при ушкодженні або порушенні тонуса сфінктера сечового міхура, вадах розвит­ку сечового міхура та сечівника, при захворюваннях цент­ральної нервової системи, а також у виснажених хворих.

Сеча, яка накопичується в сечовому міхурі, час від часу витікає мимовільно, іноді у вигляді крапель, а іноді у знач­ній кількості, причому хворі не в змозі регулювати акт сечовипускання.

До хворих з нетриманням сечі треба ставитися особли­во уважно, бо в них дуже швидко можуть утворитися про­лежні. У хворих, які прикуті до ліжка, слід використовувати гумові підкладні судна, сечоприймачі, які регулярно спо­рожнювати. Декілька разів на день хворого підмивають і насухо витирають йому промежину, часто перемінюють по­стільну та натільну білизну. Хворі, які самостійно ходять, повинні застосовувати сечоприймачі - гумові або поліети­ленові резервуари, які за допомогою стрічки прикріплюють до тулуба. Їх періодично спорожнюють, ретельно миють і знову прикріплюють. Щоб у палаті, де перебувають такі хворі, не було запаху сечі,

сечоприймачі ретельно миють та дезинфікують; палату часто провітрюють, регулярно здій­снюють вологе прибирання, часто перемінюють постільну і а

натільну білизну. Для таких хворих завжди має бути запасний комплект білизни.

Спостереження та догляд за хворими із затримкою сечовиділення

Затримка сечі (ішурія) полягає в неспроможності пацієнта до самостійно помочитися. Головною метою долікарської допомоги хворим з затримкою сечі має бути спорожнення сечового міхура.

Залежно від причини, яка викликала гостру затримку сечі, застосовують ті чи інші заходи її усунення.

Якщо дані анамнезу, вік хворого дають підставу для припущення, що причиною затримки сечі є аденома простати, невідкладну допомогу слід розпочинати з уведення в сечовий міхур гумового катетера, краще зі звуженим і дзьобоподібним кінцем (катетер Тіманна).

При різкому переповненні сечового міхура (накопичення в ньому понад 1 л сечі) його спорожнюють поступово, щоб запобігти швидкій зміні тиску в його порожнині, що може призвести до різкого наповнення кров'ю розширених та склеротично змінених вен сечового міхура, їхнього розриву та

кровотечі. Спорожнення сечового міхура в такому разі проводять окремими порціями (по 300-400 мл), в проміж­ках перетискуючи катетер на 2-3 хв.

Якщо після катетеризації виникла кровотеча з сечів­ника, для її зупинки рекомендується ввести в нього товстий гумовий катетер (№ 22) і залишити його там на декілька годин. Якщо це не допомагає, накладають тиснучу пов'язку на промежину (тугий валик з вати та марлі), міхур з льо­дом на цю ділянку.

Якщо тонкий катетер вводиться важко, то після спорож­нення сечового міхура його краще не виймати, тому що наступна катетеризація може не дати ефекту.

Постійний катетер прикріплюють до статевого члена лей­копластирем або товстою шовковою ниткою. Перед цим статевий член обгортають марлею, зверху її обв'язують нит­кою, яку фіксують на катетері.

Якщо затримка сечі виникла у післяродовий або після­операційний період, при порушенні нервової регуляції функції сечового міхура внаслідок захворювань або ушкод­ження нервової системи, для спорожнення сечового міхура треба спробувати застосувати один із наступних заходів.

1. На ділянку сечового міхура або промежину хворого кладуть грілку.

2. Перемінюють положення хворого, якщо дозволяє його стан, що може викликати рефлекс на сечовипускання.

3. Іноді сечовипускання можна рефлекторно викликати подразненням слуху хворого звуком води, яка ллється.

4. У чоловіків сечовипускання можна викликати, якщо опустити статевий член у теплу воду, а в жінок рефлекс такого ж характеру часто виникає при вливанні 100 мл теп­лої води в пряму кишку.

Якщо анамнез (гостра затримка сечовипускання після приступу ниркової

кольки) вказує на закупорку сечівника каменем, можна застосувати гарячу ванну з метою розслаб­лення спазму сечівника біля каменя.