Питання 27: Українське поетичне кіно 60-80-х років. Творчість с. Параджанова, ю.Іллєнка, л.Осики, і Миколайчика

Українське поетичне кіно 60-70-х років. Оновлення поетики в середині 60-х років.

Пошуки духовних цінностей і народне світосприйняття. Фільми О.Довженка – друге народження. Торжество поезії – українські поети – шістдесятники. Етичні ідеали. Поєднання достовірності з поетичною умовністю. Природа і язичницькі міфи. Диктатура зображальності.

Творчість С.Параджанова. Навчання у І.Савченка. Дебют у великому кіно: «Андрієш». Пошуки власної поетики. Інтерес до етнографічного матеріалу. «Тіні забутих предків»: ренесанс поетичного стилю. Доля фільму. Знімальна группа. Колір і звукове тло. «Київські фрески»: нереалізований проект. Фільми Параджанова, поставлені за межами України.

Творчість Ю. Іллєнка, Л.Осики, І.Миколайчука, А.Войтецького. «Криниця для спраглих» Ю.Іллєнка: поетичний експресіонізм. «Вечір на Івана Купала» та «Білий птах з чорною ознакою» - симфонія пластики. Соціальний досвід у формі притчі. Творчий почерк Іллєнка – режисера. Стилістика «Комісарів» М.Мащенка. «З нудьги» А.Войтецького: побутова драма в глобальному вимірі.

«Камінний хрест» Л. Осики: фреска про смерть і віру. «Захар Беркут» - магія «карпатської теми». Кіновідкриття творчості Василя Стефаника. Особливості режисерського почерку Л. Осики.

Новий спалах поезії в кіно 1970-х років. Дебют Миколайчука – режисера. У пошуках втраченої індивідуальності. “Вавілон ХХ” – спроба реабілітації українського поетичного кіно.

Доля поетичного кіно у 70-80-ті. Творчість Леоніда Осики ( «Тревожный месяц вересень»), Юрія Іллєнко («Білий птах з чорною ознакою», «Лісова пісня. Мавка», «Легенда про княгіню Ольгу») та Івана Миколайчука («Така піздня, така тепла осінь»).

Питання 28: Творчість О.Довженка в контексті української культури.

О.Довженко в контексті української культури кінця ХІХ- поч. ХХ століття. Прихід в кіно в другій половині 1920-х років. «Вася-реформатор», «Ягідка кохання» (ексцентрична комедія. Автор сценарію і режисер – Довженко, оператори – Данило Демуцький, Йосип Рона, художник-постановник – І. Суворов) та «Сумка дипкур’єра» (автори сценарію – Мойсей Зац, Борис Шаранський, О. Довженко, Юрій Яновський, оператор – Микола Козловський, художник-постановник – Георгій Байзенгерц.) – перші роботи в кіно. «Звенигора» (1928) як синтезований кіноміф. Драма взаємостосунків людини та природи. Поєднання історії, казки, хроніки Громадянської війни, епосу, лірики та сатири. «Арсенал» (1929) і поетика німецького експресіонізму. Поетична побудова, незвичні метафори, романтична героїка в поєднанні з сатиричним гротеском і політичною публіцистикою.

Фільми Довженка як лірико-епічні твори, що будуються за допомогою зображальних засобів. Емоційне навантаження титрів. Живописні картини-кадри. Значення композиції та освітлення. «Земля» (1930) – семантика землеробського міфу та поетика ліричного епосу. Перемога споконвічного в суперечці між старим та новим. Філософській твір, що ґрунтується на традиціях українського мистецтва та культури.

Звукові картини «Іван» (автор сценарію і режисер – О. Довженко, оператори – Данило Демуцький, Юрій Екельчик, Михайло Глидер, художник-постановник – Юрій Хомаза, композитори – Ігор Белза, Юлій Мейтус, Борис Лятошинський, звукорежисер – Олександр Бабій.), «Аероград» (автор сценарію і режисер – О. Довженко, оператори – Едуард Тиссе, Михайло Гиндин, Н. Смирнов, художники-постановники – Олексій Уткін, Віктор Пантелєєв, композитор – Дмитро Кабалевский, текст пісень – Віктор Гусєв, звукорежисер – Микола Тимарцев.), «Щорс» (1939) – державницька ідеологія засобами модерного кінописьма. Спроба примірити авторський ідеал з офіційною доктриною: зникнення гармонії та цільності. (Історико-героїчна драма. Режисери – Довженко і Юлія Солнцева, автор сценарію – Довженко, оператор – Юрій Екельчик, художник-постановник – Мориц Уманський, композитор – Дмитро Кабалєвский, текст пісень – Андрій Малишко, звукорежисер – Микола Тимарцев, монтаж – О. Скрипник.)

Розробка художніх засобів кінопубліцистики в документальних картинах воєнного періода: «Битва за нашу радянську Україну» та «Перемога на правоббережній Україні..» Драматична доля твору О.Довженка «України в огні» (1943) та подальших режисерських задумів. Літературна діяльність – «Тарас Бульба», «Відкриття Антарктиди», «Зачарована Десна» та інші.

Повоєнна творчість. Педагогічна діяльність. Цензорське перетворення поетичної картини «Жизнь в цвету» в канонічний історико-біографічний опус «Мічурін» (1949). Закриття картини «Прощавай, Америко!». «Поэма про море» - остання робота майстра, де ідеал та реальність відторгають один одного.