Питання 29: Особливості стилістики європейського «поетичного реалізму» у кіно 1930-х р. (ж.Віго, р.Клер, ж.Ренуар).

Французькій кінематограф 1930-х років. У Франції не було ні державного тоталітаризму, ні серйозного фінансового диктату. Світова економічна криза призвела не до монополізації кіновиробництва, а навпаки – до банкрутства потужних кінокомпаній, тому більшість фільмів випускалося дрібними фірмами. Це дозволяло авторам мати певну творчу свободу та самовираження.

У французькому кіно формується стиль «поетичного реалізму». Активно розвивається мистецтво мізансценування: довгофокусна оптика, довгі плани, стереоскопічна драматургія. У кіно з’являються підкреслена класика французької витонченості.

Кращі французькі фільми 1930 років можна описати як імпресіонізм (вираження миттєвих, мінливих вражень митця), якій пішов на розумний компроміс з вимогами оповіді.

Серед таких фільмів можна відмітити дві картини Жана Віго: «Нуль за поведінку», (1933) «Аталанта», (1934). Стрічки до цього часу надихають режисерів, які мають поетичне ставлення до світу.

До цього переліку слід віднести фільм («Під дахами Парижу», (1930) реж. Рене Клер). Разом з цікавим досвідом співставлення музики та зображення, був вперше творчо осмислений такий важливішій виражальний засіб звукового кінематографу як – тиша.

Використовуються як естетично так і експериментально можливості довгого плану: «Правила гри», (1939) реж. Ж.Ренуар.

В цілому ж, наприкінці 1930 років у французькому кіно простежується зміщення інтересу з зображення (самого по собі) до тематичного змісту картини. Наприклад: історичний фільм «Велика ілюзія», (1937), режисер Жан Ренуар. А також інтерес та дослідження «романтичного песимізму»: «Набережна туманів», (1938) та «День починається», (1939) режисер Марсель Карне.

Питання 30: Творчість а. Куросави. Загальна характеристика.

Дебют в кіно в ролі асистента режисера Кадзіро Ямамото в 1936 році. "Сугата Сансиро" (1943 р.) - перший фільм Куросави, присвячений історії дзюдо.

Тема руху людини до духовного вдосконалення. Єволюція ціє теми в картинах - "Сім самураїв", "Червона борода" (складні взаємостосунки вчителя і учня. Справжня популярність – картина "П'яний янгол" (1948). Еволюцію поглядів на світ головного героя про необхідність творити добро і жити для інших, не розраховуючи на нагороди.

Зміна ставлення до японського кіно після світового тріумфу фільму А.Куросави «Расьомон». Реальність як фальш. Відмова визнати яке-небудь свідоцтво за істинне, відносність і суб'єктивність правди. Сам Куросава так говорив про це: "люди не можуть жити без брехні, що дає їм можливість здаватися краще, ніж вони є насправді... Егоїзм — ось гріх, який людина несе з собою з самого свого народження".

Еволюція традиційних японських жанрів в фільмах Куросави: на зміну стандартному зіставленню любові і боргу (самурайських фільм "кэнгэки") реалістична боротьба за виживання, владу ("Сім самураїв" (1954, "Лев св. Марка" МКФ у Венеції; премія "Оскар"). Радикальна зміна уявлення про екранного самурая: новий ідеал мужності. Значення природи в картинах Куросави. Проливний дощ ("Расьомон") - це потік гніву, але одночасно і потік священної води, що змиває людські гріхи. Сухий вітер, що налетів на місто ("Охоронці"), здається одержимим жаданням вбивства. Спека в середині літа ("Бездомний пес") - важливий драматургічний елемент, алегоричне представлення післявоєнної атмосфери.

Куросава і потужність західної драми. Вперше в японському кінематографі синтез різних мистецтв національного і західного театру, літератури, живопису. Виразніше за все - шекспірівські екранізації, де в зоровому ряді присутня техніка класичного японського театру, а загальна структура оповідання зберігає типово західну логіку конфліктів. Фільми по Шекспіру ("Трон в крові", 1957; "Ран", 1985), екранізації Горького ("На дні", 1957), Достоєвського ("Ідіот", 1951), В.К. Арсеньева ("Дерсу Узала", 1976), Э. МакБейна ("Рай і пекло", 1963). Обовязковий перенос дії до Японії.

70-80-е роки — складний період в творчості Куросави (не більше одного фільму в п'ять років). Три останні роботи 90-х гг.— "Сни", "Серпнева рапсодія" і "Ще рано" —погляд на світ очима навченого досвідом старика.

Куросава - режисер - поєднання стародавньої традиції з новими сучасними віяннями., сплав великих образотворчих традицій німого кіно, знахідок кращих сучасних фільмів, прийомів, характерних для Золотого століття Голлівуду. Однаково добре володіння і динамічним монтажем, і традиційними японськими довгими планами, і граціозно мобільною камерою. 1989р. - почесний "Оскара" за внесок в кіномистецтво.