Питання 31: Творчість л.Бунюеля та сюрреалістична течія у європейському кіно.

Французькій Авангард прийнято ділити на два періоди – ранній («перший», до 1924) і пізній («другий», починаючи з 1924). Для раннього періоду характерні експерименти, зазвичай звані імпресіоністськими. Вже по цьому терміну можна зрозуміти і відмінності пошуків французьких кінематографістів і німецьких, і їх схожість. Німецький експресіонізм орієнтований на вираз (express) внутрішніх переживань людини. Французький імпресіонізм орієнтований на враження (impress), що надається зовнішнім світом на людину, що, навпаки, означає особлива увага до реальності, що знаходиться перед камерою.

Ключовою фігурою раннього Авангарду є критик, режисер і теоретик кіно Луї Деллюк. У його роботах було введено в ужиток поняття фотогенії, що розглядається як родова властивість кінозображення. Поняття вельми туманне, але яке слід розуміти як вимогу граничної візуальної виразності зафіксованих на екрані об'єктів. І хоча у фільмах самого Деллюка, так само як і в картинах інших кіноімпресіоністів є елементи, цілком відповідні цьому опису, все ж таки перший Авангард слід визнати, швидше, часом пошуків, ніж відкриттів.

У пізньому Авангарді зазвичай виділяють три основні напрями: знову ж таки імпресіонізм, сюрреалізм і «чисте кіно».

Вплив сюрреалізму на культуру 20 ст. Сновидіння завжди займали помітне місце в кінематографі, зустрічаючись вже у фільмах 1900-х. Проте, найбільш гучний напрям у французькому Авангарді, що проголосив своєю метою пряме відтворення логіки і атмосфери сновидіння на екрані, представлений у французькому німому кіно, по суті справи, єдиним фільмом – «Андалузький пес» (1928) Луіса Бунюеля, сценарій якого написаний в співавторстві з відомим художником-сюрреалістом Сальвадором Дали. У цій картині за допомогою стандартного кінематографічного інструментарію того часу шикується абсолютно немислима з погляду як здорового глузду, так і логіки кінорозповіді, конструкція, що підкоряється законам звільненої від контролю розуму підсвідомості.

До сюрреалізму іноді також зараховують фільм «Раковина і священик» (1927) Ж. Дюлак, який є частково сюрреалістським за сюжетом, але імпресіоністським за методом. Близько до цього напряму примикає і американський художник, що працював в Парижі, і фотограф Мен Рей, що зняв чотири фільми (найпомітніший з них «Повернення до розуму (1923) переважно в техніці "рейограмм", (назва є контамінацією «рентгенограми» і прізвища режисера Ray, причому рентгенівське випромінювання англійською X-ray), коли об'єкти кладуться прямо на плівку і покадрово знімаються без кінокамери. Проте художнє коріння його робіт сходить не до сюрреалізму, а до дадаїзму, і він не намагається відтворити на екрані роботу несвідомого, а експериментуючи з формою, розкриває нові можливості кіномови (також по суті психологічні).

Бунюель народився 1900 р. в арагонському місті Каланда (провінція Теруель). У 1907–1915 роках вчився в ієзуїтському коледжі в Сарагосез 1917 роки – в Мадридському Університеті, де подружився з Сальвадором Далі і Федерико Гарсіа Лоркою.

У 1924–1927 роках в Парижі брав участь в русі «Авангард», працював асистентом режисера Ж. Епштейна.

В 1929 році знімає свій перший – програмний для сюреалістичного напрямку в кіно – фільм “Андалузький пес” (за участі, як сценариста і водночас одного з персонажів) сюрреаліста Сальвадора Далі.

Фільм свідомо було побудовано як серію екстравагантних образів, ірраціональних по суті і таких, що за висловленням самого Бунюеля, “що не піддаються ніякому раціональному, психологічному чи культурному поясненню”. Характер образносты фільму як сновидіння зближував його з поетикою сюрреалізму, що перетворив безсвдоме в основну сферу художнього дослідження. Саме така логіка декларована вже у пролозі фільму, де хмарина, що перетинає місяць на небі, метафоризується з лезом, що розрізає око – настрашніший кадр за вся історію кіно.

На Міждународному кинофестивалі в Венеції (1969) Бунюелю присуджене звання «майстра кіно».

Питання 32: Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва ХХ ст. Творчість Уолта Діснея. Українська школа анімації.

Анімація – від слова “аніма” (“душа”), тобто - “одушевлення”. Перші мальовані фільми ведуть початок від ілюстрації, карикатури і комікса.

З давніх часів, починаючи з китайського театру тіней і до чарівного ліхтаря 17 в., робилися спроби "оживити" зображення. У 19 ст. було доведено, що зображення залишається на сітківці ока ще долі секунди після того, як око перестало сприймати сам об'єкт. Вперше це було продемонстровано в 1828 р. французом Полом Роже, який винайшов таматроп. Суть пристрою проста: це диск, по діаметру якого проходить струна. На одній стороні диска намальована клітка, на іншій - птах. Якщо диск обертати, то здаватиметься, що птах знаходиться в клітці.

Наблизитися до реальної анімації дозволили ще два винаходи. Одним з них був придуманий в 1826 р. Джозефом Плато фенакістоскоп - кругла картка з прорізами по краю. Спостерігач тримав картку, що оберталася, перед очима і дивився на послідовність малюнків. В результаті створювалася иллюзія рухомого об'єкту. Аналогічний метод був застосований в зоотропе (1830-і роки) британського годинникаря У.Г.Хорнера - барабані з послідовністю мальованих зображень. Барабан обертався, і створювалося враження, що фігурки рухаються. У 1860 р. Пьер Дівіньє вставив смужку з малюнками в бочкоподібний циліндр з прорізами, що обертається на стрижні. При обертанні малюнки усередині барабана чарівним чином оживали. Цікаво, що така дитяча іграшка з набором стрічок з малюнками продавалася у нас в Росії два десятки років назад.

Українська школа анімації. Становлення української анімаційної школи. 1920-30-ті роки – В.Левандовський та техніка плоскої маріонетки. Мальована анімація Є.Горбача та С. Гуєцького в середині 1930-х років: «Мурзилка в Аврицы», «Тук-тук та його приятель жук». Роботи І.Лазарчука та розвиток напрямку, що пов'язаний з традиціями української зображальної культури та народного гумору. .

Виникнення творчого об’єднання анімації на «Київнаучфільмі» на початку 1960-х років. Фільм «Пригоди Перця». Традиції української живописної культури та народного гумору в роботах українських аніматорів. Епічність фільмів Н. Васіленко «Маруся Богуславка», «Сказання про Ігорів похід». Яскравість та оригінальність стилістики народної живописної мови в картині І.Гурвіч «Як дружини чоловіків продавали».

Творчість В.Дахна. Серіал В.Дахна про пригоди козаків як «народно-епічний» гумористичний цикл. Анімаційні серіали Д.Черкаського. «Пригоди капітана Врунгеля», «Острів скарбів», «Доктор Айболіт» - традиції та новаторство.

Творчість А.Грачової – поєднання ліризму, лаконічності та ніжності. Фільми «Ведмедик та той, що живе в річці», «Як їжачок та ведмедик зустрічали Новий рік», «Тигреня у чайнику». Фільми Е.Сивоконя «Обережно - нерви», «Людина та слово», «Усе засипав сніг». Українська анімація сьогодні.

У 1906 р. Дж.С.Блектон зробив перший в США мультиплікаційний фільм "Гумористичні фази смішних мордочок", де був застосований принцип "один кадр – один малюнок". Фільм робився дуже просто: Блекстон малював на дошці крейдою смішні пики, стирав їх і малював нові - з невеликими змінами. У 1911 р. під його керівництвом мультиплікатор Уїнзор Маккей створив фільм "Маленький Німо". Вважають, що як мистецтво мультиплікація утвердилась після фільму Маккея "Динозавр Герті" (1914 р.).

На початку двадцятих років минулого століття популярність мульфильмов дещо впала. Проте саме цей період фактично став початком мультиплікації в її сучасному варіанті. Мультиплікацією вирішив зайнятися Уолт Дісней, який почав кар'єру, проводячи рекламні мультики в Канзас-Сіті (США). У 1923 р. він узяв у борг 500 дол. і приїхав до Голлівуду, де влаштував в гаражі імпровізовану студію. Миша, що жила в кутку цієї халупки стала прототипом Мікки Мауса.

Уолт Дісней – мабуть, найзнаменитіша людина в історії світової мультиплікації. Він був режисером і художником мальованих фільмів. Він розробив технологію виробництва мультфільмів, яка так і називається «діснеївскою». Йому належить перший звуковий мультфільм – «Пароплавчик Вили» (1928), перший музичний – «Танець скелетів» (1929) і перший мальований повнометражний мультфільм – «Белосніжка і сім гномів» (1938). Історію мультиплікації почали ділити на періоди «до і після» Діснея.