Науково-дослідні завдання

1. Теоретичні засади поетики класицизму (неокласицизму).

2. Атрибутивні ознаки класицистичної художньої парадигми.

3. Модифікації європейського класицизму.

4. Репрезентативні мистецькі явища українського класицизму.

5. Перманентна лінія класицизму від давньої пори до сьогодення в українській та світовій літературі.

6. Естетичні принципи французького «Парнасу».

7. Традиції європейського класицизму (неокласицизму) в творчості київських неокласиків.

8. Культурологічний пафос поетичної творчості неокласиків.

9. Європейські естетичні пріоритети неокласиків.

10. Національна самоідентифікація неокласиків.

11. Проблеми автентичності художніх творів і наукових праць репрезентантів «грона п’ятірного».

12. Епістолярна спадщина неокласиків.

13. Неокласики в спогадах сучасників.

14. «Щоденникові записи» М.Драй-Хмари як художньо-документальне джерело інформації про письменника та його епоху.

15. Педагогічна діяльність неокласиків.

16. Неокласики і культурно-мистецьке життя Києва 20-х років.

17. Роль університету св. Володимира у становленні творчих постатей неокласиків.

18. Реалії особистого життя неокласиків: біографічна проекція на текст.

19. Адресати поетичних творів неокласиків.

20. Літературні зацікавлення репрезентантів «грона п’ятірного».

21. Російськомовна творчість неокласиків.

22. М.Зеров і «Книгар».

23. Златопільські роки М.Зерова.

24. Баришівський період життя і творчості М.Зерова.

25. Соловецьке ув’язнення М.Зерова.

26. Тепло романівського дому в біографії М.Рильського.

27. На «білих островах» романтичної юності М.Рильського.

28. Одержавлення таланту М.Рильського.

29. В’язничний період життя М.Рильського

30. М.Рильський у документах НКВС.

31. Особисті й творчі взаємини М.Рильського з неокласичним «гроном».

32. Роль родинного оточення П.Филиповича в його творчому й особистісному становленні.

33. Студентські роки П.Филиповича.

34. Рання творчість П.Филиповича (Зорева).

35. П.Филипович на сторінках періодичних видань 10-х років.

36. Культурно-громадська діяльність П.Филиповича.

37. П.Филипович і фольклор.

38. В’язнична біографія П.Филиповича.

39. Роль колегії Павла Галагана в становленні творчої особистості М.Драй-Хмари.

40. Петербурзький період життя М.Драй-Хмари.

41. М.Драй-Хмара-мовознавець.

42. Колимські «дороги» М.Драй-Хмари.

43. Архангельський епізод драматичної долі О.Бургардта.

44. Обставини баришівського арешту О.Бургардта.

45. Взаємини Юрія Клена та української еміграції (1931-1947 рр.).

46. Юрій Клен і «празька школа».

47. «Спогади про неокласиків» Юрія Клена як художнє полотно і як важливий документ про поета і його епоху.

48. Київські неокласики в сучасній літературно-критичній думці.

49. Видання наукового й творчого доробку неокласиків за кордоном.

50. Видавнича доля спадщини репрезентантів «грона п’ятірного» в Україні.

Творчі роботи

1. «Київські неокласики» – «апостоли і мученики» (М.Наєнко) доби «розстріляного відродження».

2. «О гроно п’ятірне нездоланих співців…» (М.Драй-Хмара): Безсмертність Музи неокласиків.

3. Неокласики – «горді лицарі пера» (О.Лупій).

4. Творчість неокласиків – одне з «цілющих джерел для нас» (І.Дзюба).

5. Сучасне звучання поетичного заклику неокласиків «рельєф культурний рідної землі спізнати» (М.Зеров).

6. «Справжнє верхогір’я» М.Зерова: духовний простір творчості лідера неокласиків.

8. «Безмежні перелоги» П.Филиповича: неохопні ландшафти творчої спадщини письменника й ученого.

9. «Повнодзвонні слова» М.Драй-Хмари: Естетична магія поезії митця.

10. «П’янкий тягар» О.Бургардта (Юрія Клена): перипетії життєвої і творчої долі письменника.

11. «…що минеться зла руїна, / що воскресне Україна…» (М.Зеров): пафос національно-історичної мужності в поезії представників «грона».

12. «Життя минає, не минає міт» (М.Зеров): вічність культури в творчій концепції неокласиків.

13. Творча спадщина М.Зерова – «духовний оазис» (М.Жулинський) українського народу.

14. «М.Рильський – поет любові, краси і волі» (Ю.Лавріненко).

15. «Наближаючись до П.Филиповича, наближаємося до своєї совісті, до історії, до найвищих гуманних ідей» (П.Кононенко).

16. Ю.Клен – «мандрівник, лицар і поет» (Ю.Ковалів).

17. Спадщина М.Драй-Хмари – «дорогоцінний культурний скарб» (О.Ашер).

18. «Прокинеться сонце, розступляться тіні…» (М.Зеров): віра неокласиків у світле майбуття народу.

19. «Душе моя! Тікай на корабель, / Пливи туди, де серед білих скель / Струнка, мої промінь, чиста Навсікая…» (М.Зеров): Проблема духовного очищення й самовдосконалення людини в творчості неокласиків.

20. «Чи скоро пролісок прокинеться…» (М.Зеров): пророчі візії неокласиків.

21. «Все, що було недавно молоде, / Вже обтинають невблаганні леза…» (М.Зеров): трагедія народу в умовах кривавих вакханалій тоталітаризму.

22. Віра неокласиків у «співучі й погожі дні» (П.Филипович).

23. «Ми надто різьбимо скупі слова, / Прихильники мистецтва рівноваги» (М.Зеров): поезія неокласиків як «трунок для гурманів» (В.Базилевський).

24. «Ні, ні, на вороних уже не грати: / я в кам’янім, у кам’янім мішку» (М.Драй-Хмара): трагізм особистої й творчої долі неокласиків.

25. «Бути луною, будить луну, – /долі своєї я не кляну» (М.Драй-Хмара): свідомий вибір неокласиками хресного шляху.

26. «Люблю слова, що повнодзвонні, / як мед, пахучі та п’янкі» (М.Драй-Хмара): мова неокласиків як «вібрація душі» (В.Базилевський).

27. «Я зорі сестрами нарік, / а місяць – побратим у мене» (М.Драй-Хмара): магія природи в поезії неокласиків.

28. «Єдина воля володіє світом» (П.Филипович): філософські проблеми буття в творчості «грона п’ятірного».

29. «Став чоловік над чорною ріллею, / Як небо, гордий, сильний, як земля…» (П.Филипович): «антропологічна мета» (Й.Бродський) поезії неокласиків.

30. «Я – робітник в майстерні власних слів» (П.Филипович): Проблема поета і поезії в творчості неокласиків.

31. «Ой, зійдуть квітки, / Ой, росте печаль / На землі» (П.Филипович): кассандрівське передчуття неокласиками всенародної трагедії.

32. «Ясне сонце, всевладна надіє, / Хай настане життя золоте!» (П.Филипович): прозирання неокласиків у світлу перспективу України.

33. «А гострозоре, мужнє покоління / Уже росте на молодій землі» (П.Филипович): віра неокласиків у самозростання нації.

34. «Я чую тільки голос милий, / Я бачу світ, бо в світі – ти» (П.Филипович): мотив любові як осяяння душі в ліриці неокласиків.

35. «Тужлива мрія за людиною» (С.Єфремов) – сучасний «нерв» поезії неокласиків.

36. «Я славлю злотокосу осінь…» (М.Драй-Хмара): віталістичний погляд на світ у творчості неокласиків.

37. «А ти, поете, всю красу з’єднавши, / Різьби карбовані рядки» (Ю.Клен): краса поетичного слова неокласиків.

38. «А, може, все в житті – повторний біг, / І прагнений кінець лиш є початком» (Ю.Клен): філософська глибина неокласичного слова.

39. Лицарське служіння високій любові в «канцон урочистій осанні» (Ю.Клен) неокласиків.

40. «Ми йдем… ми ростемо… ми будем» (Ю.Клен): оптимістичні акорди художньої історіософії «грона п’ятірного».

41. «Над ними, Господи, в небесній тверді / Простри свої долоні милосерді!» (Ю.Клен): поетичний реквієм жертвам тоталітаризму.

42. «І, може, іншого шляху немає, / Щоб з хаосу душі створити світ» (Ю.Клен): сковородинівська ідеї гармонії людини й світу в творчості неокласиків.

43. «Не люблять кайданів ні слова, ні ідеї» (М.Рильський): проблема творчої свободи письменника в художній концепції «грона п’ятірного».

44. «Спинись над ясною душею, / І ревний суд вчини над нею, / І осуди, і не прости…» (М.Рильський): Роздуми над «корозією таланту» (М.Коцюбинська) митців в умовах тоталітаризму.

45. «…зате в житті ні разу / Неправді не служив!» (М.Рильський): Правда як основа духовної субстанції «грона п’ятірного».

46. «Неси в щільник свій мозок, кров і плоть…» (М.Рильський): Ідея служіння митця народові в поетичній концепції неокласиків.

47. «Тобі одній, намріяна царівно, / Тобі одній дзвенять мої пісні…» (М.Рильський): Незбагненність кохання в любовній ліриці неокласиків.

48. «У неї є душа могуча, / Порив є в неї» (М.Рильський): Одухотворені картини природи в пейзажній ліриці неокласиків.

49. «Заглиблений у книг нових і давніх стоси, / Він слухав голоси з низин і з-понад хмар» (М.Рильський): Постаті національної культури в творчості неокласиків.

50. «Нехай не знає втоми та рука, / що добре зерно в добру землю сіє» (М.Рильський): Гуманістичний пафос поезії неокласиків.