Бiологiчнi конференцiї, диспути, лекторії

Бiологiчнi конференцiї, диспути, лекторії близькi до бiологiчних вечорiв, але мають багато вiдмiнного.

Вiд вечора конференцiя вiдрiзняється бiльш повним i глибшим розкриттям теми. Головна увага зосереджується тут на навчальнiй, науковiй сторонi питання. Художня частина або зовсiм вiдсутня, або складається з невеликої програми, яка органiчно вливається в тему.

Конференції сприяють виробленню в учнiв навичок самостiйної працi з лiтературними джерелами, матерiалами спостережень i дослiдiв, умiння вiдбирати i використовувати під час виступiв необхiднi описи, цифрові та графiчнi матерiали тощо.

Конференції пророходять переважно у формi читання доповiдей, наукових рефератiв.

Проведення конференцiї з бiологiї ставить перед її органiзаторами ряд вимог:

1. Щоб підвищити інтерес слухачiв i привернути їх увагу, треба всi доповiдi iлюструвати, супроводжуючи їх демонструванням дослiдiв, фрагментів діафільмів.

2. Необхiдно якомога бiльше урiзноманiтнити методи роботи учасникiв ковференцiї, надавати ковференцiї форму наукового симпозiуму чи наради спецiалiстів, чергувати доповiді з виступами опонентiв, знайти можливiсть для широкого залучення слухачiв до активної участi в роботi конференцiї.

3. Доповiдi й виступи ведучого мають бути образними, емоцiйними.

Етапи органiзації конференції подiбнi до етапiв органiзації вечорiв. До проведення конференції варто випустити сценнівку, журнал, де б мiстились матерiали, що коротко висвiтлювали б її проблематику.

Серед конферецiй розрiзняють такi:

- читацькi ;

- теоретичнi (науковi);

- краєзнавчi конференції;

- профорiєнтацiйнi;

- заочнi подорожi;

- заочнi експедицiї та iн.

Методика пiдготовки й проведення конференцiї може бути рiзною, залежно вiд теми й мети конференцiї.

Пiдготовку до ковференцiї розпочинають з проведення органiзацiйних зборiв майбутнiх її учасникiв, де затверджують тему конференції, розподiляють конкретнi обов’язки.

Доцiльно, щоб над кожною доповiддю працювала група з кiлькох чоловiк: один готує доповiдь; другий пiдбирає лiтературу для виставки та iлюстрацiї з журналiв, фото для доповiдi; третiй добирає й демонструє під час конференції вiдео- i дiафiльми тощо.

Зал для конференції слiд прикрасити плакатами, малюнками, портретами учених.

Конференцiя повинна мати свiй орган друку - стiнну газету.

Корисно пiдготувати виставку науково-популярної лiтератури на тему конференції, з якою учнi можуть ознайомитися перед початком конферецiї чи в перервi мiж вiддiленнями. Пiсля закiнчення ковференції виставку доцiльно перенести в бiблiотеку чи в бiологiчний кабiнет.

Успiх конференцiї багато залежатиме i вiд ведучого, його ерудиції, доброзичливостi, контакту з читачами. Ведучий - це не просто ковферансьє, який оголошує доповiдi. Своїми короткими вистувами перед кожною доповiддю вiн об’єднує їх в єдине цiле i зосереджує увагу слухачiв на найважливiших моментах. Вступне слово ведучого має пiдготувати читачiв до виступiв, викликати бажання висловлювати свої думки i враження про твори.

Активнi виступи учасникiв, рiвень iнтересу всiх присутнiх головний показник якостi проведеної конференції.

Учнi виступають з короткими повiдомленнями, може виникнути дискусiя, де важливо умiти вислухати, зрозумiти співрозмовника, спокiйно, зi знанням справи вiдстоювати свою точку зору, переконати в правотi слухачiв, умiти передати свої звання.

Основний елемент конференції - доповiдi й повiдомлення учнiв. Вони можуть супроводжуватися демонстрацiйним експериментом. Iнодi корисно на ту саму тему заслухати доповiдь, спiвдоповiдь i вiдгуки опонентiв. Завдання вчителя - пiдiбрати такий матерiал, який би стимулював дискусiю. Кожна доповiдь попередньо повинна бути переглянута вчителем або тими особами, що допомагать у пiдготовцi i проведеннi конференцiї (батьки, науковцi, випускники школи - студенти вузiв вiдповідних спецiальностей). Тут важливо звернути увагу не тiльки на науковiсть змiсту, а й на доступнiсть для слухачiв, обсяг i логiку побудови. Частину доповiдей можна оформити у виглядi стендiв, щоб перед початком або в перервi конференції з ними можна було уважно ознайомитися. Корисно провести конкурс стендових доповiдей.

Дуже важливо, щоб пiд час роботи конференцiї пiдтримувався зворотний зв’язок мiж її учасниками та доповiдачами. Один iз шляхiв розв’язання цього важливого завдання - тематична вiкторина.

Щоб конференцiя не затягнулась, треба заздалегiдь спланувати всi її етапи в часi й перевiрити на репетицiї.

Дещо вiдрiзняються вiд конференцiї диспут - це ведення наукової суперечки, вiльний i всебiчний обмiн думками. Вони сприяють вихованню високих почуттiв та iнтелектуальному розвитку школярiв, а також удосконаленню їх розмовної мови, логiчного мислення та змiцненню особистих переконань.

Часто диспути виникають пiд час урокiв або учнiвських об’єднань, але через дефiцит часу його варто не припинити, а перенести на позаурочний час.

Диспут може бути органiзованим iз вступною розповiддю чи без неї, заздалегiдь пiдготовленим чи виникнути випадково. Проводить його хтось iз учнiв, вчитель чи спецiалiст, запрошений учасниками. Предметом диспуту можуть бути прочитанi книги, фiльми, статтi, телепередачi, якi стосуються тих проблем, якi хвилюють школярiв чи, навпаки, недооцiнюються.

Цю форму занять можна застосовувати тiльки тодi, коли учнi вже мають деякий досвiд i володiють певною сумою знань, якщо вони компетентнi в питаннях, якi розглядаються (саме тому диспути влаштовують здебiльшого для старшокласникiв).

Так само, як i перед конференцiєю чи тематичним вечором, напередоднi диспуту (за 15-20 днiв) вивiшують барвисте оголошення, влаштовують виставку друкованих матерiалiв, якi можуть бути використанi учнями пiд час пiдготовки.

Диспуту присвячують шкiльнi радiопередачi й спецiальний номер стiнгазети чи бюлетень.

Враховуючи те, що диспути є однією з найскладнiших форм позакласної теоретичної роботи з бiології, треба допомагати учням у доборi лiтератури, у складаннi планiв виступу.

Диспути краще, нiж будь-який iнший вид позакласної роботи, допомагають кожному учасниковi - любителю бiології - викладати в процесi суперечки правильнi судження та висновки, обгрунтовувати твердження, доводити правильнiсть своїх поглядiв та змiцнювати власнi переконання.

В основi диспуту лежить полемiка, яка пропонує варiативне чи альтернативне вирiшення питання. Пiд час диспуту вчитель повинен навчити учнiв вести дiлову суперечку, аргументувати свою думку, перековувати. Сила переконання виступаючого певною мiрою залежатиме не тiльки вiд ступеня аргументації доводiв чи обгрунтування тез, а й вiд його умiння говорити чiтко й послiдовно, образно й лаконiчно.

Спираючись на проблемне питання, учнi мають побудувати свою теорiю, видiлити сильнi й слабкi сторони в теорiї противника. Диспут повинен шукати iстину, а не переходити в площину доведення своєї думки.

Не варто виносити на диспут давно вирiшенi питання (робити iнсценiвку диспуту), краще обрати тему, яка справдi цiкавить учнiв, або, навпаки, ту, якiй вони належним чином не придiляють уваги (наприклад, “Чи є необхiдною фiзкультура?”, “Клонування: за i проти”, “Чи загрожує нам екологiчна катастрофа?” та iншi).

Добре, якщо учасники диспуту будуть дотримуватися вироблених ними самими своєрiдних правил. Наприклад, таких: “Головне пiд час диспуту - аргументи, логiка, докази. Сперечайся чесно й щиро, не спотворюй думок i слiв товаришiв. Вмiй вiдстоювати свiй погляд, не забуваючи право iнших на незгоду з ним. Задавай питання, якi прямо стосуються теми й попередньо продуманi. Уважно вислуховуй співрозмовника, не намагайся в його мовi знаходити щiлину, в яку “просунути” свою точку зору. Висловлюй свої думки, май мужнiсть визнати, що супротивник має рацiю. Диспут - не самоцiль, а засiб з’ясування iстини”.

Пам’ятка учаснику диспуту може бути складена в жартiвливiй формi: “Не бiйся виступати першим. Якщо у тебе є, про що розвовiсти людству, нехай воно швидше про це дiзнається. Обстрiлюючи своїх супротивникiв, не ховайся за пам’ятники великих людей. Пiдбираючи розумнi цитати для виступу, потурбуйся про те, щоб твої власнi думки не виглядали їх блiдою тiнню”.

На завершення диспуту пiдбиваються пiдсумки, утверджується головна iдея, обгрунтовуються аргументи. Варто докладно спинитися на тому, що цiнного й корисного дав диспут його учасникам.

Навряд чи є необхiднiсть iз позицiй педагога оцiнювати виступи, вказувати на допущенi помилки, критикувати невдалi судження.

У деяких школах використовують i таку форму роботи, як злiт. Це збiр учнiв, якi займаються певним видом позаурочної дiяльностi: юних натуралiстiв, екологiв, членiв голубого чи зеленого патруля, туристiв-краєзнавцiв та iн. На зльотi школярi розповiдають про свою роботу, обмiнюються кращим досвiдом, демонструюгь досягнення.