1.2. Контрольні питання для перевірки знань теми.

1. Що таке інвестиції?

2. У чім полягає економічна сутність інвестицій?

3. Під впливом яких факторів перебуває попит та інвестиції?

4. Класифікація інвестицій за різними ознаками.

5. Сутність, мета і завдання інвестиційного менеджменту.

6. Основні поняття інвестиційної діяльності.

7. Які види майнових та інтелектуальних цінностей можна вкладати в об’єкти підприємницької діяльності.

Тема 2. Управління інвестиційною діяльністю.

В темі “Управління інвестиційною діяльністю” вивчаються такі питання:

• державні важелі інвестиційної діяльності;

• грошово – кредитна політика держави та Ії вплив на інвестиційні умови;

• інструменти грошово – кредитного регулювання;

• вибір інвестиційної стратегії, визначення інвестиційної привабливості окремих сфер діяльності;

• показники фінансового оцінювання підприємства;

• джерела фінансування інвестицій;

• критерії формування інвестиційного портфелю.

Методичні вказівки

У розпорядженні держави є важелі як прямої дії у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об’єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного середовища за рахунок бюджетної та грошово – кредитної політики.

Бюджетні важелі – це встановлена державою система податків, що практично визначають систему перерозподілу доходів підприємств і громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування прибуткової частини бюджету та забезпечення у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків. Витрати бюджету є важливим засобом формування сукупного попиту, а через нього – стимулювання інвестицій взагалі.

Грошово –кредитна політика держави впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг і роботу банківської системи, яка, по суті, репродукує збільшення коштів в економічній системі. Вирізняють такі основні інструменти грошово – кредитного регулювання:

• норми страхових резервів, які зобов’язані мати комерційні банки й тим самим відволікати певну частку своїх коштів від активного використання для кредитування і інвестування;

• облікова ставка Національного банку, за якою він продає кредитні ресурси комерційним банкам, збільшуючи або зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;

• операції з державними цінними паперами на відкритому ринку.

Ринкова економіка розвивається циклічно: період швидкого зростання й інтенсивного інвестування змінюються економічними кризами, падінням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Мета державного регулювання – вирівнювати такі циклічні тенденції, гальмуючи надлишкову інвестиційну активність у період піднесення та стимулюючи інвестиції перед спадами виробництва.

Інвестиційна стратегія завжди пов’язана з поточним станом підприємства, його діючою технікою, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово – господарською діяльністю. Стратегія дає відповіді на основі питання, що завжди стоять перед дирекцією підприємства:

1. Продовжувати чи коригувати здійснювану діяльність?

2. Якщо коригувати, то в яких напрямках?

3. В яких обсягах продовжувати чи коригувати діяльність?

4. Які це дасть результати через рік, два, три?

5. Які кошти для такого розвитку потрібні та де їх джерела?

Інвестиційною стратегією вважається система вибраних довгострокових цілей і засобів їх досягнення, що реалізуються в інвестиційній діяльності підприємства.

Доцільність інвестиційної стратегії визначається такими критеріями:

• узгодженість з фінансовими ресурсами, які можуть бути спрямовані на інвестиції;

• ефективність, тобто узгодженість результатів і реальних витрат на їх досягнення;

• визначеність за термінами досягнення встановленої мети;

• оптимальність поєднання очікуваного досягнення потрібної прибутковості та можливих ризиків і невизначеності майбутнього періоду;

• узгодженість запланованих інвестицій із загальноекономічними умовами зовнішнього для підприємства середовища.

Визначаючи інвестиційну привабливість окремої сфери діяльності, потрібно враховувати комплекс факторів, що становлять зовнішні умови інвестиційного проекту:

• важливість галузі – значення продукції, її особливості, частка експорту, залежність від імпорту, рівень забезпечення внутрішніх потреб країни, частка галузі або конкретної продукції у ВВП, основні споживачі продукції;

• характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції чи монопольність, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги ринку, ставність галузі щодо загального економічного спаду країни;

• рівень державного втручання в розвиток галузі – низький, середній чи великий, податкові пільги, можливість прискореної амортизації;

• соціальна значущість сфери діяльності –кількість робочих місць, регіональне розміщення виробництва, середня заробітна плата, діяльність профспілок, екологічна небезпечність виробництва та продукції, статистика страйків і збитків від них;

• фінансові умови роботи галузі – рівень загальної прибутковості, середня рентабельність, віддача на вкладений капітал, оборотність активів, їх середня ліквідність.

Інвестиційна привабливість (економічний паспорт) окремого підприємства може мати такий вигляд:

1. Загальна характеристика виробництва: характер технології; наявність сучасного устаткування у тому числі іноземного; екологічна шкідливість виробництва; складське господарство; наявність власного транспорту; географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій.

2. Характеристика технічної бази підприємства; технологія; вартість основних фондів; коефіцієнт зношення.

3. Номенклатура продукції, що випускається: обсяг виробництва: експорт; імпорт сировини і матеріалів; зв’язки з іншими підприємствами; постачальники та споживачі; оцінювання стабільності збуту (попиту).

4. Виробнича потужність, можливість нарощування виробництва.

5. Місце підприємства в галузі, на ринку; рівень його монопольності.

6. Характеристика дирекції; схеми управління; чисельності персоналу, його структура, заробітна плата.

7. Статутний фонд; власники підприємства; номінальна і ринкова ціна акції, розподіл пакета акцій.

8. Структура витрат на виробництво, у тому числі за основними видами продукції, їх рентабельність.

9. Обсяг прибутку та його використання.

10. Фінанси підприємства: платоспроможність, фінансова стабільність, прибутковість і ділова активність.

11. Показники фінансового оцінювання підприємства (табл. 2.1)

12. Загальний висновок.

Таблиця 2.1. Показники фінансового оцінювання підприємства.

Показник	Порядок розрахунку	Джерела інформації з бухгалтерського обліку	Оптимальний норматив
1	2	3	4
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Кл=		Кл
Коефіцієнт покриття балансу	Кп=		Кп
Рівень прогнозної платежеспроможності	Порівняння величини активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов’язаннями	Підсумок II розділу активу та підсумок II розділу пасиву	А П
1	2	3	4
Коефіцієнт автономії	Ка=		Ка
Коефіцієнт заборгованості	Кз=		К
Співвідношення ліквідних і неліквідних активів			Кс
Коефіцієнт маневреності	Км=		Км
Рентабельність реалізованої продукції		Форма № 2	Кр
Рентабельність усього капіталу	Кк=		Кк
Коефіцієнт оборотності	Ко=		Ко згідно з розрахунками

Джерелами фінансування інвестицій можуть бути власні кошти (прибуток та амортизаційний фонд), запозичені кошти (позики банків та інших кредитних установ), оренда майна, кошти державного та місцевих бюджетів, а також замучені кошти (акціонування).

Конкретна структура обраної інвестиційної діяльності виражається через поняття інвестиційного портфеля, тобто спеціального набору конкретних інвестиційних проектів, узятих до реалізації.

Інвестиційний портфель інвестор формує виходячи з певних критеріїв:

• прибутковість;

• терміновість досягнення інвестиційних цілей;

• ступеня ризику;

• відповідності проекту фінансовим ресурсам.