1.13. Значення дослідження права Європейського Союзу

Вивчення і дослідження права Європейського Союзу досить актуальне для Російської Федерації як в даний час, так і в довгостроковій перспективі.

Серед основних напрямів розвитку європейських досліджень можна виділити три найбільш важливих аспекти:

1) розвиток нормативної правової бази взаємовідносин Росії і Європейського Союзу. Даний аспект стосується, з одного боку, необхідності розвитку здобутих успіхів у сфері двосторонніх відносин між Росією та Європейським Союзом, з іншого боку – формування нових просторів взаємної інтеграції і, з іншого боку, практичної сторони – удосконалення міжнародно-правових механізмів взаємодії Росії та Європейського Союзу;

2) модернізація російського права з урахуванням європейських правових стандартів. Даний аспект зачіпає розвиток вітчизняного права з урахуванням взятих Росією на себе обов’язків по європеїзації власного законодавства;

3) використання досвіду Європейського Союзу по формуванню «простору без внутрішніх меж» для укріплення взаємозв’язків із найближчими сусідами, а також стосовно участі Росії в інших інтеграційних організаціях, включаючи Всесвітню торгову організацію.

Європейський Союз представляє собою ніби «творчу лабораторію» по виробництву методів і способів ефективної універсальної і секретної інтеграції, використання і переосмислювання його досвіду – практична необхідність для будь-яких інших інтеграційних організацій, в тому числі з російською участю.

1.14. Співвідношення понять «право Європейського товариства», «право Європейських товариств», «право Європейського Союзу», «європейське право»

Розглянута вище структура, або «архітектура», Європейського Союзу є не єдиною специфічною рисою цієї унікальної інтеграційної організації. Особливості цілей ЄС, характеру їх компетенції, специфіка правотворчих форм призвели до створення принципово нового правопорядку, власної правової системи Товариств – права ЄС. Сьогодні наявність власної правової системи – права Європейського Союзу – є однією з основних специфічних рис Європейського Союзу.

Із викладеного вище матеріалу є необхідність пояснення співвідношень понять «право Європейського Союзу», «право Європейських товариств», «право Європейського товариства».

Перше поняття є найбільш широким, воно включає в себе всі положення установчих документів Європейського Союзу, а також норми, що утверджені в інших джерелах – актах, прийнятих органами Союзу для досягнення цілей, вказаних в установчих документах.

Поняття «право Європейських товариств» включає в себе тільки положення, прийняті в рамках першої опори – в Європейських товариствах, і не включає в себе норми, прийняті для виконання цілей і задач загальної зовнішньої політики і політики безпеки, а також співробітництва поліцій і судових органів в карно-правовій сфері.

Поняття «право Європейського товариства» найбільш вузьке із досліджених понять, воно об’єднує тільки положення про заснування Європейського товариства і норми актів, прийнятих в межах компетенції цієї міжнародної організації. Поняття «право Європейського Союзу» почало використовуватись після створення в 1992 р. Європейського Союзу на основі трьох (в той час) Європейських товариств.

Поняття «право Європейських товариств» і «право Європейського товариства» з’явились раніше і пов’язані з більш ніж 50-літнім функціонуванням європейських інтеграційних організацій.

«Право Європейського Союзу» також є одним із значень терміна «європейське право», що розглядається у «вузькому» значенні. Після вступу в силу Лісабонського договору Європейське товариство припинило своє існування. Таким чином, право Європейського Союзу ніби «поглинуло» собою право Європейського товариства. Зараз це одна правова система. Але, не варто забувати, що Євратом продовжує своє існування і акти, прийняті в межах його компетенції, складають особливу правову систему.

Європейське право – найбільш повне і невизначене поняття, яке включає в себе право всіх держав Європи, а також право всіх міжнародних організацій, що функціонують на європейській території. Така назва менш зручна для навчального курсу, але краща для позначення науки, адже дає максимальну свободу для наукових досліджень.