2.6. Принципи компетенції Європейського Союзу

Принципи компетенції:

1) принцип наділення компетенцією;

2) принцип субсидіарності;

3) принцип пропорційності.

Принцип субсидіарності. Даний принцип означає, що в галузях,які не потрапляють під виключну компетенцію Союзу, ЄС здійснює діяльність , якщо цілі не можуть бути досягнуті державами-членами самостійно.

Принцип пропорційності. Даний принцип означає відповідність цілей конкретних мір засобів, обраних для їх досягнення.

Розділ 3. Система джерел права Європейського Союзу

3.1. Поняття «джерела права», основні складові

Джерела права ЄС – це зовнішні форми виразу його правових норм.

Система джерел права ЄС включає такі складові:

1. джерела первинного і вторинного права;

2. Джерела договірного права;

3. джерела прецедентного права;

4. загальні принципи права.

3.2. Джерела первинного права

Джерела первинного права ЄС - це акти основоположного, установчого характеру, які наділені вищою юридичною силою в правовій системі ЄС. Джерела первинного права ЄС включають: установчі договори про заснування ЄС; договори, що вносять зміни і доповнення до них; протоколи і додатки до установчих документів; договори про приєднання, що укладаються з державами-кандидатами на вступ до ЄС.

Головною складовою системи джерел первинного права ЄС є установчі договори, за допомогою яких свого часу були засновані Європейські співтовариства і ЄС. Нині ці акти діють в редакції Лісабонського договору 2007 р. (набув чинності 1 грудня 2009 р.), яким внесено до них деякі зміни, а саме: Договір про заснування Європейського співтовариства 1957 р. перейменовано в Договір про функціонування ЄС; Договір про заснування Євратому 1957 р. виведено з системи джерел права ЄС, оскільки сам Євратом більше не входить до структури ЄС як складова його першої опори. Назва Договору про ЄС не змінилася, але до його змісту Лісабонським договором були внесені певні зміни і доповнення. Крім того, до цієї категорії джерел первинного права Лісабонський договір відніс Хартію ЄС про основні права 2000 р.

Отже, на сьогодні до установчих актів ЄС належать:

1. Договір про ЄС в редакції Лісабонського договору 2007 р., який закріплює базові принципи устрою ЄС.

2. Договір про функціонування ЄС в редакції Лісабонського договору 2007 р., який визначає межі компетенції ЄС у різних галузях і правові засади функціонування його інститутів та інших органів.

3. Хартія ЄС про основні права 2000 в редакції Лісабонського договору 2007 р., яка визначає основні права, свободи і принципи правового статусу громадян ЄС .

Важливою складовою джерел первинного права ЄС є також договори про внесення змін і доповнень до установчих актів. Їх особливість полягає у тому, що вони не мають самостійного значення, а можуть діяти і застосовуватися тільки через відповідні установчі договори, до яких вони вносять поправки. До таких договорів належать: Єдиний Європейський Акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р. та Ніццький договір 2001 р., а також Лісабонський договір 2007 р., в редакції якого діють на сьогодні установчі акти. Схематично систему джерел первинного права ЄС можна зобразити наступним чином:

Джерела первинного права Європейського Союзу

Установчі договори про заснування Європейських співтовариств і ЄС		Договори про внесення змін і доповнень до установчих договорів
До набуття чинності Лісабонським договором	Після набуття чинності Лісабонським договором (1.ХІІ 2009 р.)	Єдиний Європейський Акт 1986 р. Маастрихтський договір 1992 р. Амстердамський договір 1997 р. Ніццький договір 2001 р. Лісабонський договір 2007 р.
 Договір про заснування Європейського співтовариства 1957 р.  Договір про заснування Євратому 1957 р.  Договір про ЄС 1992 р.	  Договір про функціонування Європейського Союзу 1957 р.   формально виведений з системи джерел первинного права ЄС  Договір про ЄС 1992 р.  Хартія ЄС про основні права 2000 р.

Юридична природа джерел первинного права ЄС відрізняється значною специфікою, яка проявляється у наявності у них рис як міжнародно-правових договорів (суб’єктний склад; способи розробки, укладання та введення їх у дію тощо), так і деяких ознак такого внутрішньодержавного правового акту, як Конституція (зокрема, основоположний характер; широта предмета правового регулювання; найвища юридична сила; пряма дія тих норм, які носять чіткий і безумовний характер; особливий порядок прийняття і внесення змін). Суд ЄС, оцінюючи значення установчих актів для правової системи ЄС, визнав, що Договір про заснування ЄЕС (нині – Договір про функціонування ЄС), хоч і укладений у формі міжнародного договору, є конституційною хартією цього об’єднання .