Тема 4. «методи обгрунтування управлінських рішень»

46. Метод, що використовується для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності, коли необхідно розрахувати можливі дії інших сторін, – це:

– метод платіжної матриці;

– метод «дерева рішень»;

– метод теорії статистичних рішень;

+ метод теорії ігор.

47. Методи обґрунтування управлінських рішень, що використовуються в умовах, коли фактори, які визначають прийняття рішення, не можна кількісно охарактеризувати, – це:

– метод платіжної матриці;

– метод «дерева рішень»;

+ якісні методи;

– кількісні методи.

48. Економічна модель – це:

– ідеальний образ об’єкта дослідження;

– реальний об’єкт у мініатюрі;

– зменшене відображення об’єкта;

+ спрощене формалізоване (графічно, аналітично) відображення об’єкта, що висвітлює найбільш істотні його характеристики.

49. Кількісні методи можна використовувати, якщо:

– інформації недостатньо для вивчення тенденції або немає систематичної достовірності залежності між змінними;

+ є переконаність, що у майбутньому очікується така сама тенденція, що була у минулому;

– результати одного рішення впливають на наступні рішення;

– керівник установлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей.

50. За допомогою управлінських рішень здійснюється:

– визначення цілей діяльності;

– закріплення людей за посадами і робочими місцями;

– розподіл ресурсів;

+ усі відповіді правильні.

51. За часом дії управлінські рішення поділяються на:

+ стратегічні, тактичні, оперативні;

– планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;

– директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні;

– оптимальні, раціональні.

52. За напрямом впливу управлінські рішення поділяються на:

– стратегічні, тактичні, оперативні;

+ внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування;

– планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;

– директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.

53. Метод групового ухвалення рішень, який застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці, – це:

– колективне обговорення проблеми;

– номінальний груповий спосіб;

+ метод Дельфі;

– спілкування у неформальній групі.

Тема 5. «планування в організації»

54. Планування – це:

+ цілеспрямована діяльність з метою визначення цілей і завдань функціонування організації та забезпечення їх досягнення;

– використання адміністративних важелів на основі тактики, політики, процедури та правил;

– загальне керівництво для дій та прийняття рішень;

– методи досягнення мети організації.

55. Рівень управління, на якому здійснюється стратегічне планування:

+ на вищому;

– на низовому;

– на середньому;

– на всіх рівнях управління.

56. Функція планування полягає у:

+ прийнятті рішень, якими мають бути цілі організації і що мають робити члени організації, щоб досягти цих цілей;

– встановленні цілей організації;

– визначенні шляхів і засобів виконання завдань;

– визначенні способів досягнення цілей організації.

57. Тактика організації – це:

+ короткострокові плани, які конкретизують стратегію;

– завдання, які треба виконувати;

– види робіт з досягнення цілей;

– правильна відповідь відсутня.

58. Процес формулювання місії та цілей організації – це:

– оперативна діяльність підприємства;

+ стратегічне планування діяльності підприємства;

– оперативне планування діяльності підприємства;

– поточне планування діяльності підприємства.

59. Функція управління, за рахунок якої забезпечується визначення цілей діяльності підприємства та необхідних для їх досягнення ресурсів, – це:

– функція організація;

– функція кооперація;

– функція мотивація;

+ функція планування.

60. Довгострокові та перспективні плани розробляють строком на:

– півріччя, квартал, місяць, тиждень;

– один рік;

– три – п’ять років;

+ п’ять і більше років;

61. Середньострокові плани розробляють на:

– півріччя, квартал, місяць, тиждень;

– один рік;

+ два-три роки;

– п’ять і більше років;

62. Короткострокові плани розробляють строком на:

+ один рік;

– два-три роки;

– чотири роки;

– п’ять років.

63. Організаційне планування здійснюється:

+ на всіх рівнях управління;

– тільки на вищому рівні управління;

– на вищому та середньому рівні управління;

– тільки на середньому рівні управління.

64. Метод розподілу ресурсів, що має кількісну характеристику, – це:

– місія організації;

– рента;

– відсоток;

+ бюджет.

65. Твердження, яке відповідає стратегічній альтернативі обмеженого зростання:

+ здійснюється шляхом установлення цілей від досягнутого рівня, скоригованих із урахуванням темпів інфляції, рівня насиченості ринку, платоспроможного попиту;

– здійснюється шляхом установлення цілей на рівні, меншому за попередні періоди;

– здійснюється щорічне суттєве підвищення рівня цілей над рівнем показників минулого року;

– здійснюється шляхом комбінації стратегій зростання і скорочення.

66. За допомогою аналізу зовнішнього середовища організації її керівники мають:

+ вивчати та оцінювати зміни, які можуть сприяти або перешкоджати досягненню цілей організації;

– вивчати стратегію і тактику своїх конкурентів;

– оцінювати зміни, які перешкоджають досягненню цілей організації;

– вивчати зміни, які відбуваються.

67. Технології, які застосовують організації невиробничої сфери:

+ індивідуальномережеві;

– посередницькі;

– інтенсивні;

– безперервні.

68. Діяльність органів державного управління належать до:

+ чинників зовнішнього середовища прямого впливу;

– чинників зовнішнього середовища опосередкованого впливу;

– факторів внутрішньої сфери організації;

– факторів політичного середовища.

69. Чинники, які належать до внутрішнього середовища організації:

– трудові ресурси;

– споживачі;

+ структура організації;

– глобальні технології.

70. Правильне визначення поняття «організаційна культура»:

+ це система загальних для членів організації внутрішніх цінностей, які значною мірою визначають їх спосіб дій;

– це правила етичної поведінки керівників стосовно підлеглих, а всіх членів організації – стосовно її клієнтів;

– це погляди та уявлення членів організації про процеси, які відбуваються в її внутрішньому та зовнішньому середовищі;

– це інструкції, штатний розпис та посадові обов’язки, якими визначається поведінка працівника організації в робочий час.