108. Характеристика, яка відповідає проектній структурі організації:

– організація дезінтегрує свої основні функції між окремими компаніями-підрядниками;

– організація являє об’єднання різних за видами діяльності компаній з автономією в розробці програм діяльності;

– тимчасова структура, створена шляхом подвійного підпорядкування співробітників лінійному керівництву на постійній основі та менеджерам проектів – на час виконання завдання;

+ тимчасова структура, створена за рахунок об’єднання зусиль фахівців для виконання конкретного завдання протягом визначеного терміну часу, не перевищуючи кошторису роботи в межах визначеного кошторису.

109. Функціональною департаменталізацією у менеджменті називають:

– поділ організації на три основні функціональні блоки – операції, виробництво, маркетинг;

+ групування персоналу в організації за тими завданнями, які він виконує;

– визначення посадових обов’язків окремих працівників підрозділів організації;

– визначення функцій працівників та поділ цих функцій на прості серії завдань.

110. Організації, у яких повноваження розподілені на нижчих рівнях управління, називають:

– низькоструктурованими;

– неієрархічними;

– неконцентрованими;

+ децентралізованими.

111. Розподіл організації вздовж горизонталі на широкі блоки (департаменталізація) спрямований на:

– створення функціональної управлінської ієрархії;

–уникнення конкуренції між різними підрозділами;

+ здійснення спеціалізації на основі поділу праці;

– здійснення контролю з боку керівництва за виконанням завдань.

Тема 7. «мотивація»

112. Мотивація – це:

+ процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення власних цілей та цілей організації;

– стадія виробничого управління, на якій визначаються цілі діяльності підприємства;

– створення умов для формування культури всередині організації, яка є чутливою до змін зовнішнього середовища;

– потреби у реалізації своїх потенційних можливостей і рості як особистості.

113. Розрізняють такі види стимулів:

– позитивні і негативні;

+ матеріальні і моральні;

– загальні і часткові;

– генеральні і індивідуальні.

114. До внутрішніх винагород належать:

+ почуття задоволення результатами роботи;

– заробітна плата;

– службовий автомобіль;

– заробітна плата та службовий автомобіль.

115. Грошова винагорода, що виплачується організацією робітнику за виконану роботу:

– надбавка;

– премія;

– мотивація;

+ заробітна плата.

116. До змістовних теорій мотивації належать:

– теорія очікування;

– теорія справедливості;

– модель Портера-Лоулера ;

+ теорія А.Маслоу.

117. Комісійний заробіток:

– ґрунтується на укладенні договору між роботодавцем і виконавцем;

+ складається з фіксованого окладу і комісійної винагороди;

– передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між працівниками;

– ґрунтується на укладенні договору між роботодавцем і виконавцем та передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між працівниками.

118. Відрядна форма оплати праці передбачає:

+ залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів за певний проміжок часу;

– оплату праці залежно від відпрацьованого часу;

– оплату праці за поїздку у відрядження;

– залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів за певний проміжок часу та оплату праці залежно від відпрацьованого часу.

119. Ф. Герцберг поділяв фактори мотивації на:

– первинні та вторинні;

+ гігієнічні та мотивуючі;

– потреба у владі, успіху та належності до суспільства;

– самовираження та фізіологічні потреби.

120. До форм непрямої мотивації не належать:

+ премії;

– скорочений робочий день;

– збільшена відпустка;

– відгули.

121. Теорія мотивації розглядає дві основні групи концепцій:

+ змістовні та процесуальні;

– змістовні та організаційні;

– процесуальні та матеріально-грошові;

– змістовні та грошові.

122. Процесуальні концепції мотивації працівників організацій ураховують:

+ індивідуальну поведінку людей у процесі виконання своїх функцій;

– групову поведінку людей у процесі виконання своїх функцій;

– поведінку менеджерів у процесі виконання своїх функцій;

– поведінку всіх працівників організації.

123. Валентність в теорії очікування – це:

+ очікувана цінність винагороди;

– очікування того, що результати призведуть до очікуваної винагороди;

– очікування того, що зусилля призведуть до бажаного результату;

– оцінювання вірогідності зв’язку: зусилля – винагорода.

124. Концепції мотивації, які спрямовані на визначення потреб, що спонукають людей до дій:

+ змістовні;

– процесуальні;

– теорія справедливості;

– теорія очікувань.

125. Згідно з моделлю Портера – Лоулера:

– задоволеність веде к досягненню високих результатів;

+ досягнення необхідного рівня результативності може призвести до внутрішньої і зовнішньої винагороди;

– задоволення не пов’язано з результативною працею;

– результат і задоволення ніяк не пов’язані між собою.

126. Відповідно до теорії очікувань людина:

– визначає відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль та співвідносить його з винагородою інших;

+ сподівається, що обраний нею тип поведінки призведе до задоволення потреб або отримання бажаного результату;

– обирає тип поведінки залежно від дій керівництва організації або лінійного керівництва;

– приймає зобов’язання стосовно досягнення визначених цілей за умови самостійності і самоконтролю.

127. До зовнішніх винагород не належить:

– високий заробіток;

– соціальний пакет – страхування, пенсійні гарантії, автомобіль;

+ задоволення від успішно виконаної роботи;

– подяки та відзнаки керівництва.