71. Економічний аналіз діючого стану організації є складовою функції:

– планування;

– організації;

– мотивації;

+ контролю.

72. Під стратегією організації розуміють:

+ всебічний комплексний план, призначений для реалізації місії та досягнення цілей;

– комплексний план для отримання прибутків у перспективному періоді;

– план реалізації цілей;

– поточні плани для досягнення цілей.

73. У процесі управлінського дослідження сильних і слабких сторін організації здійснюється:

– проведення серії експериментів для отримання об’єктивних знань про розвиток організації;

– порівняння різних організацій для визначення їх конкурентних переваг на ринку;

+ методичне оцінювання функціональних зон організації для виявлення її стратегічно сильних і слабких сторін;

– перевірка стійкості організації до несприятливих змін зовнішнього середовища під час реалізації довгострокових цілей.

Тема 6. «організація як функція управління»

74. Організаційна структура – це:

– відокремлений орган, наділений функцією управління;

– сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління;

+ сукупність підрозділів та зв’язків між ними, які дають змогу управляти організацією;

– склад самостійних структурних підрозділів.

75. Організаційна структура має відповідати таким вимогам:

– рівність;

– лінійність;

– функціональність та ієрархічність;

+ простота, економічність, адаптивність.

76. Горизонтальний поділ праці – це:

– комплекс функцій управління;

+ поділ праці на завдання;

– поділ праці за рівнями управління;

– правильна відповідь відсутня.

77. Лінійний тип організаційної структури характеризується:

– функціональною замкнутістю структурних підрозділів та конкретизацією сфери діяльності кожної керуючої ланки;

– здатністю пристосовувати до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

+ концентрацією комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління;

– відповідність структури до стратегії.

78. Зв'язок кооперації і координації як рівноправних ланок управління – це:

+ горизонтальні зв’язки;

– вертикальні зв’язки;

– лінійні зв’язки;

– функціональні зв’язки.

79. До переваг функціональної структури управління слід віднести:

+ залучення до роботи кваліфікованих фахівців;

– порушення єдності розпорядництва, зниження відповідальності за

роботу;

– подвійне підпорядкування виконавців;

– жодну з перерахованих характеристик.

80. Недоліками функціонального типу організаційної структури є:

+ подвійне підпорядкування;

– збільшення кількості рівнів управління;

– перевантаження інформацією;

– узгодженість дій виконавців.

81. Матрична організаційна структура:

– не відповідає принципу адаптивності;

– не має недоліків;

+ використовується організаціями, які реалізують одночасно декілька проектів;

– передбачає використання матричного методу.

82. Дивізіональна організаційна структура – це розподіл організації на окремі блоки:

– за посадовими обов’язками;

– за рівнями управління;

+ за видами товарів, покупців, регіонів;

– згідно зі стратегічним планом.

83. Організаційна структура, яка є механістичною:

– проектна;

– матрична;

+ функціональна;

– конгломератна.

84. Якщо керівники середньої та нижчої ланки організації можуть приймати більшість управлінських рішень, то така організація є:

– централізованою;

– ієрархічною;

– етархічною;

+ децентралізованою.

85. Централізована організація доцільна за таких умов:

– розмір організації та технології різко змінюється;

– зовнішнє середовище визначається динамічними ринками та конкуренцією;

+ зміни в навколишньому середовищі відбуваються повільно;

– стратегія постійно змінюється.

86. Характеристика, не властива бюрократичній структурі:

– прийом на роботу за діловими якостями та практичними навичками;

– велика кількість інструкцій, постанов;

– чітке розмежування функціональних обов’язків працівників;

+ негнучкий режим роботи.

87. У централізованій структурі керівник:

+ залишає за собою право ухвалювати більшість рішень;

– надає перевагу самоконтролю працівників;

– менеджер керує творчим колективом;

– відрізняється демократичністю своїх поглядів.

88. Управління виробничою діяльністю в організації здійснюють:

– начальник механічного цеху;

– працівник відділу реклами;

+ заступник директора з виробництва;

– відділ економічного аналізу.

89. Лінійно-функціональна структура управління застосовується переважно:

+ в управлінні великими сучасними організаціями;

– в управлінні середніми за розміром організаціями;

– в управлінні малими організаціями;

– в управлінні великими і малими організаціями.

90. Дивізіональні структури управління застосовуються переважно:

+ в управлінні великими багатопрофільними організаціями зі значною кількістю виробничих та комерційних відділень;

– в управлінні великими організаціями;

– в управлінні спільними організаціями;

– в управлінні малими об'єднаннями.

91. Матричні організаційні структури управління застосовуються переважно:

+ в управлінні багатопрофільними організаціями з великою кількістю виробництв, надання послуг обмеженого життєвого циклу;

– в управлінні спільними організаціями;

– в управлінні середніми за розміром організаціями;

– в управлінні великими організаціями.

92. Лінійну структуру управління застосовують переважно:

+ в управлінні малими організаціями;

– в управлінні великими організаціями;

– в управлінні об'єднаннями організацій;

– в управлінні окремими організаціями.

93. У менеджменті виділяють такі види повноважень:

+ лінійні, функціональні, контрольно-звітові, координаційні, рекомендаційні, погоджувальні;

– планові, організаційні, мотиваційні, соціально-психологічні;

– адміністративні, економічні, соціально-психологічні;

– управлінські, соціальні, економічні.

94. Відповідальність – це:

+ сукупність офіційно наданих прав і обов'язків самостійно приймати рішення, віддавати розпорядження і здійснювати дії в інтересах організації;

– необхідність звітувати за прийняті рішення, активні дії та їх наслідки;

– обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких співробітників на виконання визначених задач;

– звітувати за виконані дії.

95. Організаційна структура управління, яка передбачає, що кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, зв’язаних з його управлінням:

+ лінійна;

– функціональна;

– лінійно-функціональна;

– секційна.

96. Тип організаційної структури, що не існує:

– лінійно-функціональної;

– лінійно-штабної;

+ функціонально-штабної;

– територіальної.

97. Процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання, – це:

+ делегування повноважень;

– небажання виконувати роботу;

– турбота про заробітки співробітників;

– делегування відповідальності.

98. Порядок оформлення делегування повноважень:

+ видається наказ, розробляється посадова інструкція;

– існує усна домовленість між керівником та підлеглим;

– керівник у письмовій формі дає підлеглому завдання;

– підлеглий за власної ініціативи виконує ту чи іншу справу.

99. Завершити логічний ланцюг: "повноваження, обов'язки,..."

+ відповідальність;

– посада;

– мотивація;

– функція.

100. Відносини підпорядкованості для "традиційного" менеджменту складають:

+ ієрархію управління;

– органи управління підприємством;

– методи менеджменту;

– різні стилі керівництва.

101. Організаційна структура управління – це:

+ склад і супідрядність взаємозв'язаних управлінських ланок, які забезпечують здійснення функцій і завдань управління організацією;

– склад ланок управління організацією;

– супідрядність управлінських взаємозалежних ланок управління;

– розподіл управлінського персоналу на підрозділи.

102. Елементи організаційної структури управління – це:

+ органи всіх систем управління організацією та взаємозв'язки між ними;

– система взаємозв'язків між органами управління;

– ланки управління організацією;

– сукупність різних підрозділів органів управління.

103.Організаційна структура управління визначається:

+ складом і супідрядністю взаємозв'язаних управлінських ланок, які забезпечують здійснення функцій і завдань управління організацією;

– супідрядністю управлінських взаємозалежних ланок управління;

– складом ланок управління організацією;

– складом підрозділів організації.

104. Вид організаційної структури, якому відповідають такі характеристики: «Звільнення керівника від вирішення спеціальних питань, тенденція до централізації, використання консультантів і досвідчених фахівців, утворення спецпідрозділів, складні взаємозв'язки, відповідальність за прийняття рішень»:

+ функціональна;

– штабна;

– лінійна;

– матрична.

105. Взаємостосунки, за яких керівник реалізує свої владні права і здійснює пряме керівництво підлеглими, є:

+ лінійними;

– горизонтальними;

– функціональними;

– неформальними.

106. Взаємостосунки не між окремими посадами, а між окремими індивідами є:

+ неформальними;

– лінійними;

– горизонтальними;

– функціональними.

107. Характеристика, що відповідає глобальній продуктовій структурі організації:

+ організація побудована з урахуванням того, що відмінності між окремими видами продукції та каналами їх реалізації мають більше значення для фірми, ніж відмінності між регіонами внаслідок випуску широкого асортименту виробів із застосуванням різних технологій;

– структурування організації відбувається з урахуванням того, що різноманітні зарубіжні клієнти фірми зосереджені у різних регіонах, внаслідок чого головними критеріями є відповідність споживчого попиту та методів маркетингу в окремих регіонах;

– тимчасова структура створена за рахунок об’єднання зусиль найдосвідченіших фахівців для виконання конкретного завдання протягом визначеного терміну часу із визначеним рівнем якості, не перевищуючи кошторису роботи;

– створення закордонного підрозділу зумовлено тим, що фірма має відносно незначний обсяг продажів на іноземних ринках, обмежену номенклатуру продукції та географію діяльності.