Жакерия.

    Жакерия - найбільше історія Франції селянське повстання, спаленіле у травні 1358 року у області Бовези, північніше Парижа, під час Столітньої війни. Назва отримала від ухваленій у той час презирливою прізвиська селян "Жак-простак". Сучасники називали повстання "війною недворян проти дворян", назва "Жакерия" з'явилося пізніше. Причинами Жакерии стала економічна розруха, викликана тривалої війною біля Франції, збільшення податків, і навіть епідемія чуми, яка забрала від третини майже половину населення.

    На відміну від міст, поселення і ділянки селян захистити від грабежів як англійців, і французької найманої армії. Безпосереднім приводом для повстанню послужило розпорядження дофіна Карла, що зобов'язав околишніх селян зміцнити замки й нарум'янювати їх продовольством. 28 травня селяни області Бовези в сутичці з загоном дворян вбили кількох із них, що стало поштовхом до повстанню. Повстання охопило Північну Францію - Бовези, Пикардию, Иль-де-Франс, Шампань. Повстали, переважно, селяни, і навіть сільські ремісники, дрібні торговці та сільські священики. Програми у повсталих був, повстання мало радикальний характер: повсталі руйнували замки, знищували списки феодальних повинностей, вбивали феодалів. Загальна кількість повсталих досягло 100 тисяч жителів. Щоб зняти облогу з Парижа, повстання селян у спробував використовувати Етьєн Марсель, у зв'язку з що вона вислав кілька загонів їм на допомогу.

    Очолював рух селян Гільйом Каль. 8 червня повсталі маємо справу з військами феодалів короля Наварры Карла Злого, який поспішав до Парижа, розраховуючи захопити французький престол. Оскільки чисельну перевагу був у боці селян, Карл Злим запропонував перемир'я. Повіривши лицарського слову Карла Злого, Гільйом Каль з'явився на переговори, але його схоплений. Після цього селяни, позбавлені керівника, було розгромлено. Але селянські хвилювання тривали по вересень 1358 року Королівська влада отримала певний урок: при французькому королі Карла V було проведено податкову реформу, був упорядкований збір субсидій, встановлено контроль над складальниками.

Арманьяки і бургундці.

    Арманьяки і бургундці - політичні угруповання у Франції початку 15 століття на чолі з Іваном Безстрашним, герцогом Бургундским, і Бернаром VII, графом Арманьяка, тестем Людовіка Орлеанського, які боролися за контроль над душевнохворим королем Карлом VI. Після вбивства 1407 року Людовіка Орлеанського державна влада перейшла до бургундцам. Ініціатива була перехоплена арманьяками в 1413 року після захоплення Парижа. Після поновлення Столітньої війни у 1415 року бургундці повернули собі контроль над Парижем й у 1420 року підписали англійцям союзний договір. Завершення боротьби арманьяков і бургундців пов'язані з підписанням англо - бургундско - французького мирний договір в Аррасе в 1435 року.

Жанна д'Арк (прибл. 1412 - 1431 рр.)

    Народилася Східної Франції у селі Домреми за українсько-словацьким кордоном Лотарингії і Шампані у ній селянина. Є й інша версія, за якою Жанна д'Арк була особливої королівського походження, позашлюбного дочкою королеви Ізабелли Баварської (дружини Карла VI Безумного) і герцога Людовіка Орлеанського. За цією версією новонароджена дівчинка було відправлено Домреми, оскільки ця село лежить у феодальної залежність від сеньйорів, які належали до обом ворогуючим партіям - арманьякам і бургундцам, - і було відносно безпечною.

    Столітня війна принесла Франції чимало лиха, й у народі, охопленому релігійним запалом, стали поширюватися різноманітні пророцтва. За одним їх, рятівницею Франції стане Діва, яка прийшла з дубового лісу до кордонів Лотарингії. Екзальтована Жанна д'Арк, багато чула "голоси", вирішила, що вона є Божої обраницею позбавить Францію від англійців, зніме облогу Орлеану і відновить на рідному престолі Карла VII. Вона з'явилася коменданту міста Вокулера Бодрикуру з проханням про аудієнції з дофіном. Жанну д'Арк прийняли за помішану, але спромоглася переконати Бодрикура, й у лютому 1429 року його прибула до замку Шинон близько міста Буржа і зустрівся Карлом. Переконавши дофіна дати їй військо для звільнення Орлеану, Жанна д'Арк облачився у лицарську зброю і очолила військо (вірніше, приєдналася до військ з досвідченими воєначальниками). У 1429 року його вирушила під Орлеан, обложений англійцями. Поява Жанни д'Арк на чолі війська надихнуло армію. 8 травня 1429 року 209-дневная блокада Орлеану було знято. Жанну д'Арк почали називати Орлеанською дівою.

У травні - червні 1429 року французькі війська на чолі з Жанною д'Арк здобули ще кілька перемог над англійцями, захопили міста Мін, Божанси, Жаржо; 18 червня англійці зазнали поразки в битву біля Пате, що відкрило шлях до Реймсу. 17 липня 1429 року Карл був урочисто коронований в Реймском соборі. Під час коронації Жанна стояла близько королівського трону із прапором до рук. Популярність Жанни д'Арк лякала короля та її наближених, і Карл VII перестав її підтримувати. Перша невдача спіткала Жанну 8 вересня біля Парижа: не отримавши допомогу короля, поранена, вона була відступити. Після цього вплив Жанни д'Арк стало слабшати. 23 травня 1430 року за облозі Компьена північ від Франції Жанна д'Арк потрапила до полон до союзнику англійців герцогу Бургундскому, який 21 листопада 1430 року її англійцям за 10 тисяч ліврів. Жанну д'Арк уклали за грати Старого замку на місті Руані; з участю французького духівництва на чолі з єпископом міста Бове П'єром Кошоном тут було влаштований церковний суд над Жанною д'Арк. Її обвинуватили у чаклунстві і засудили до спалення. 30 травня 1430 року вирок виконано на міської площі Руана. Через 25 років справу Жанни було переглянуто, і було визнана невинній. Вирок Руанского суду скасували.