Битва при Креси, 1346 рік

    У червні 1340 року англійці виграли морської бій при Слейсе, завоювавши панування на море. Проте за суші їх переслідували невдачі - не вдавалося взяти фортеця Турне. Англійський король Едуард III змушений був зняти облогу фортеці і укласти ворогом хитке перемир'я.

    Невдовзі, прагнучи переламати перебіг поєдинку подій у свою користь, англійське уряд відновило воєнних дій. У 1346 року англійці висадили військ у трьох пунктах: у Фландрії, в Бретані й у Гиени. На півдні вони змогли опанувати майже усіма замками. У 1346 року в мису Ла-Гог в Нормандії висадилося 32 тисячі воїнів (4 тис. кавалерії і 28 тис. піхоти, зокрема 10 тис. англійських лучників, 12 тис. уельської і шість тис. ірландської піхоти) під керівництвом самого короля. Нормандія піддалася спустошення. У відповідь французьким королем Філіп VI направив свої основні сили проти Едуарда. Усього в французів було 10 тис. кінноти і 40 тис. піхоти. Знищивши мости через річки Сена і Сомма, Філіп змусив англійців вирушити оминаючи.

    Дотримуючись похідним порядком у Фландрію, Едуард форсував Сену і Сомму, вийшов північніше Аббевиля, де з Креси, селища у північній частині Франції, вирішив дати преследовавшим його французам оборонний бій. Англійці зайняли позицію на довгастої висоті, що мала положистий скат убік противника. Крутий обрив і густий ліс надійно забезпечували їх правий фланг. Для обходу лівого флангу війську під керівництвом короля Філіппа потрібно було здійснити фланговий марш, що було невиконуваним для французьких лицарів, змушених розпочинати в бій із маршу.

    Англійський король наказав своїм лицарям спішитися та відправити коней за зворотний скат, де був обоз. Передбачалося, що спішені лицарі стануть опорою лучників. Тож у бойовому порядку лицарі стояли впереміж із лучниками. Групи лучників побудувалися в шаховому порядку до п'ять шеренг, те щоб друга шеренга могла стріляти в інтервали між стрілками першої шеренги. Третя, четверта і п'ята шеренги були фактично лініями підтримки у перших двох шеренг.

    У ніч на 26 серпня французи вийшли у район Аббевиля, наблизившись приблизно за 20 км до розташуванню англійців. Загальна їх кількість навряд чи набагато перевищувала військо англійців, але вони перевершували противника числом лицарів. Вранці 26 серпня, попри злива, французьке військо продовжувало свій марш.

    У 15 годин Філіп дістав листа від розвідників повідомлення, у якому повідомлялося, що англійці перебувають у бойовому порядку у Кресси й готуються дати бій. З огляду на, що військо зробило тривалий марш під дощем і дуже стомлено, французьким королем вирішив відкласти атаку противника до наступного дня. Маршалы передали наказ: "прапорам зупинитися", але пішли лише головні частини. Коли похідної колоні французького війська поширилися чутки у тому, що англійці готові дати бій, задні ряди почали підштовхувати які йшли попереду лицарів, котрі за власної ініціативи просувалися уперед із наміром розпочати бій. Стався безладдя. Понад те, сам король Філіп, побачивши англійців, втратив самовладання і наказав генуезьким арбалетчикам просунутися уперед і розпочати бій, щоб лише під їх прикриттям розгорнути рицарську кінноту для атаки. Проте англійські лучники перевершували арбалетчиков, тим більше в тих арбалети відволожилися під дощем. Великими втратами арбалетчики стали відступати. Філіп наказав їх вбивати, що внесло ще більше замішання до лав всього війська: лицарі заходилися знищувати свою ж піхоту.

    Невдовзі французи побудували бойової порядок, розділивши свої війська на два крила під начальством графів Алансонского і Фландрского. Групи французьких лицарів рушили вперед через відступаючих арбалетчиков, потоптавши багатьох з яких. На утомлених конях, по брудному полю, ще у гору, вони наставали повільно, що створило сприятливі умови для англійських лучників. Якщо ж комусь із французів і вдавалося дістатись ворога, його заколювали спішені англійські лицарі.

    Стихийно розпочатий бій протікав неорганізовано. 15 чи 16 розрізнених атак не зломили опору англійців. Основного удару французів припав мені до правому флангу англійців. Саме наступавшим вдалося організувати кілька просунутися вперед. Але Едуард послала з центру 20 лицарів посилення правого флангу. Це дозволило б англійцям відновити тут ситуацію і відбити атаки ворога.

    Коли поразка французів стала очевидною, Філіп із почтом залишив своє безладно отступавшее військо. Едуард заборонив вести переслідування розбитого противника, оскільки спішені лицарі було неможливо його провести, ще, вони були сильні лише у взаємодії з лучниками.

    Отже, від початку остаточно бій із боку англійців носив оборонний характер. Вони досягли успіху тому, що правильно використовували місцевість, поспішали рицарів та побудували разом з піхотою, і навіть тому, що англійські лучники вирізнялися високою бойової виучкою. Недисциплінованість, хаотична безладність ведення бою війська Філіппа прискорила його поразка. Від знищення французів врятувало те, що англійці не переслідували їх. Лише на самій наступного дня вранці Едуард вислав на рекогносцировку 3 тисячі кінноти. Французи втратили вбитими 11 принців, 1200 лицарів, 4 тисячі інших вершників, беручи до уваги піхоти.