1.5. Податкове регулювання

Державне регулювання економіки реалізується через встановлення та застосування різних правил та процедур, спрямованих на коригування економічної діяльності фізичних і юридичних осіб.

Податкове регулювання – є одним з напрямів державного податкового менеджменту, що базується на зміні податків, податкових ставок, податкових пільг, зниження чи підвищення загального рівня оподаткування тощо і спрямованого на забезпечення та підтримку збалансованого економічного зростання, ефективного використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької діяльності.

До системи економічних методів державного регулювання належать:

 індикативне планування;

 державне замовлення;

 регулювання цінами і тарифами;

 регулювання кредитами;

 регулювання оплатою праці;

 бюджетне регулювання;

 митне регулювання;

 податкове регулювання.

Важливою рисою податкового регулювання є його залежність від інтенсивності державного регулювання економіки в цілому. Різний рівень економічного втручання на окремих етапах суспільного розвитку обумовлює відмінну динаміку співвідношення фіскальної та регулюючої функції податків. Значення регулюючої функції податків підвищується в економіках транзитивного типу та економіках, де реалізується інноваційна модель соціально-економічного розвитку.

За масштабом втручання в економіку розрізняють податкове регулювання економічних процесів на макро- і мікрорівні.

До найважливіших завдань, що вирішуються за допомогою податкового регулювання на макрорівні, відносять:

 регулювання структури попиту та пропозиції. Вирішення цього завдання забезпечується зміною співвідношення прямих та непрямих податків, збільшення в бюджетних надходженнях питомої ваги акцизних зборів та мита;

 формування раціонального співвідношення між накопиченням і споживанням. Додаткове підвищення податкового навантаження стримує процеси накопичення капіталу;

 регулювання інфляційної динаміки. Головним регулятор в цьому процесі виступають непрямі податки, механізм економічного впливу яких закладено в основу їх адміністрування. Непряме оподаткування, з точки зору впливу на зростання цін в країні, містить більший інфляційний потенціал в порівнянні з іншими податковими платежами;

 формування раціональної галузевої структури. Диференціація податкового навантаження на різні господарські сектори призводить до зменшення фінансових вилучень у підприємств певної галузевої групи, що забезпечує підвищення рентабельності виробництва та прискорений розвиток галузі;

 стимулювання інвестиційних процесів та інноваційної діяльності. До податкового інструментарію, що забезпечує реалізацію даної економічної парадигми, слід віднести: державну підтримку у вигляді прямих пільг інноваційним підприємствам; запровадження спеціальних режимів оподаткування конкретних інвестиційних проектів; застосування норм прискореної амортизації тощо.

 прискорений розвиток депресивних регіонів. Реалізується за рахунок запровадження спеціальних (вільних) економічних зон, посилення ролі органів місцевого самоврядування в реалізації податкової політики.

Реалізація податкового регулювання на мікрорівні відбувається через регулювання податкового навантаження на конкретних платників, з метою вирішення певних економічних завдань, наприклад: розвиток підприємництва в напрямку наукової та науково-технічної діяльності; розвиток конкурентного середовища; перерозподіл структури споживання; стимулювання раціонального використання ресурсів та ін.

Дія механізму податкового регулювання реалізується через певний набір методів та способів, який можна відобразити наступним чином (рис. 1.6).

Адміністрування  це система заходів і прийомів, обумовлена нормами чинного законодавства, яка забезпечує мобілізацію надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів.

Реструктуризація податкової заборгованості  це розстрочення сплати податкової заборгованості платників податків рівними частками на визначений строк.

Зміна податкового періоду  це термін (період часу), протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання. Наприклад, для платників ПДВ, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 300 тис. грн, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Платники податку, що мають менший обсяг операцій з продажу, можуть обирати на свій вибір податковий період, який дорівнює або календарному місяцю, або кварталу.

Рис. 13.3. Механізми податкового регулювання

Спрощені технології оподаткування застосовуються для оподаткування окремих видів підприємницької діяльності, або окремих підприємницьких структур і ніколи не поширюють на всіх платників податку.

В Україні спрощені технології використовуються для оподаткування малих форм підприємства. Наприклад, суб’єкти малого бізнесу – юридичні особи можуть застосовувати загальну систему оподаткування або спрощену систему обліку і звітності (6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість або ставку у розмірі 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору і ПДВ).

Податкові канікули  це звільнення від сплати окремих податків, зборів і обов’язкових платежів суб’єктів підприємницької діяльності на певний термін з метою залучення інвестицій (у т. ч. іноземних) у розвиток пріоритетних галузей економіки, зменшення податкового навантаження та ін.

Легалізація неоподаткованих доходів здійснюється у вигляді податкової амністії шляхом легалізації тіньового капіталу, що повинно бути підкріплене подальшим контролем за великими витратами з боку відповідних державних органів.

Міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування  це угоди, які укладаються між країнами з метою уникнення оподаткування одного і того ж об’єкту ідентичними або аналогічними податками.

Оптимізація податкових ставок. Теоретичний зміст даного процесу полягає в досягненні відносної рівності між податковими функціями: фіскальною і регулювальною. На практиці їх паритет є дуже важливим. Градація податкових ставок  важлива частина податкового регулювання. Пошук оптимального розміру податкових ставок є процесом складним і суперечливим, але життєво необхідним для обґрунтування бюджетно-податкової політики держави.

Згідно теорії американського економіста Артура Лаффера (народився 1940 р.), зі зростанням податкового навантаження, податкова база стає більш еластичною, що зумовлює, починаючи з певного рівня оподаткування, зменшення надходжень до бюджету за рахунок скорочення податкової бази та ухилення від сплати податків.

Разом з тим, дослідження перехідних економік у багатьох країнах не підтверджують чіткої негативної залежності між зміною ВВП та рівнем податків. Це пов’язано з більшими можливостями державного інвестування у ті сфери (науково-технічний прогрес, людський потенціал), які, власне, забезпечують зростання економіки.

Природно, що із зменшенням податків у суб’єктів підприємницької діяльності залишається більше коштів, які можуть прямо чи опосередковано (через зростання платоспроможного попиту) сприяти розвиткові виробництва, а отже, і збільшенню у подальшому доходів бюджету. Але динаміку виробництва та надходжень до бюджету визначають значно більше факторів. Світовий досвід переконує, що без паралельного вирішення ряду інших економічних проблем, зниження податків не обов’язково приведе до нарощування сукупного попиту, оскільки не гарантує розвитку виробництва. Тому необхідним є комплексний підхід, що враховує відносні переваги чи недоліки зміни як обсягів податкових надходжень, так і державних витрат, фінансованих за рахунок останніх.

Бюджетно-податкове регулювання. За допомогою бюджетних трансфертів, субсидій, субвенцій, дотацій, урядових бюджетних позичок досягається баланс між доходами і видатками регіональних бюджетів. Податкове регулювання повинно бути спрямованим на вирівнювання економічних умов розвитку територій не за рахунок державної цільової фінансової допомоги, а шляхом надання їм можливостей самостійно організовувати і використовувати наявний економічний потенціал.

Способи податкового регулювання реалізуються через запровадження системи пільг для платників податків. Податкові пільги є одним з елементів податкової політики і надання яких може переслідувати як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси, що досягається шляхом запровадження певних преференцій бізнесу або посилення соціального захисту для окремих груп населення.

Податкові пільги – це право суб’єкта господарювання, передбачене чинним законодавством, на повне або часткове звільнення від оподаткування.

Податкові пільги можна класифікувати за наступними напрямами:

 зниження податкових ставок для окремих галузей та видів діяльності (сплата ФСП, 0% ПДВ на експортні операції, оподаткування страхових операцій: страхування життя – 0%; інші види страхування – 3%);

 звільнення від сплати податків окремих категорій підприємств (звільняються від оподаткування прибутку підприємства інвалідів, де їх кількість складає не менше 50% загальної кількості працюючих і фонд заробітної плати становить не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці);

 звільнення від сплати податку окремих видів господарських операцій і продукції, робіт і послуг (операції з обігу і продажу цінних паперів);

 регіональних відмінностей у системах оподаткування (вільні економічні зони, офшорні території та ін.).

Разом з тим, система податкових пільг послаблює фіскальну функцію податкової системи. Зважаючи на те, що у соціально-орієнтованій ринковій економіці проблеми соціального захисту необхідно вирішувати через надання адресної соціальної допомоги (тобто, через бюджетне фінансування), перед органами влади стоїть завдання скасувати податкові пільги (особливо це стосується пільг за галузевими та професійними ознаками), і за рахунок цього розширити базу оподаткування. Актуалізації даного питання додають вимоги Світової організації торгівлі (СОТ), які зобов’язують своїх членів мінімізувати обсяги надання податкових пільг суб’єктам господарювання для забезпечення рівних умов досягнення конкурентоспроможності.

Високий рівень ефективності податкового менеджменту на практиці досягається не лише за рахунок оптимальної адміністративної структури органів управління оподаткуванням, встановлення законодавчих норм поведінки учасників податкових відносин, застосування процедур аналітичної роботи, визначення прогнозних показників податкових надходжень на основі досягнутих бюджетних результатів, пошуку науково обгрунтованих податкових регуляторів. Зазначені функції є безперечно важливими, оскільки належать до стратегічного рівня управління в сфері податкової діяльності, і забезпечують макроекономічний баланс в суспільстві. Але їх реалізація була б неможливою без отримання відповідної інформації з базового або оперативно-тактичного рівня за рахунок проведення облікових та контрольних процедур.