2. Роки навчання. Перші спроби на письменницькій ниві

На сусідньому хуторі жила небагата поміщиця Мужиловська, що мала славу аристократки й ідеалістки. Вона вподобала допитливого хлопчика, давала йому читати книжки, прищеплювала високі ідеали добра й справедливості. Коли Панько закінчив повітове училище, батько мав намір віддати його писарчуком у повітовий суд. Проте Мужиловська наполягала, щоб здібного підлітка віддати до Новгород-Сіверської гімназії.

Тут йому відкрився новий світ, зовсім відмінний від хутірського: інший побут, порядки, стосунки між людьми. Панько добре вчився, багато читав твори П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, збірку «Украинские народные песни», укладену М.Максимовичем. Серед російських авторів найбільше захоплення викликав О. Пушкін, який став найулюбленішим поетом на все життя. Тоді ж юнак написав і перший свій твір — оповідання «Циган», яке надруковане було тільки 1841 року в альманасі «Ластівка» Є. Гребінки. Директор гімназії І. Тимковський, людина освічена й гуманна, побачив у свого учня літературні здібності і заохочував його до письменницької праці.

Гімназії Куліш не закінчив. Підготувавшись самостійно, зробив спробу вступити до Київського університету, але не був прийнятий, бо не мав дворянського звання. Деякий час працював учителем у заможних родинах, а потім став вільним слухачем університету. Тут він зблизився з ректором М. Максимовичем, який зацікавився талановитим юнаком. При сприянні ректора в журналі «Киявлянин» було надруковано перші твори Куліша російською мовою — два нариси на побутову тему під загальною назвою «Малороссийские рассказы» та повість «Огненный змей».

3. Педагогічна та громадська діяльність

Не закінчивши й університету, Пантелеймон Олександрович був учителем російської словесності в гімназіях різних міст — Луцька, Рівного, Києва. У канікулярний час багато мандрував Україною, збирав фольклорні твори, описував звичаї та обряди.

Молодого письменника захопив панівний тоді в літературі романтизм, якому притаманні інтереси до історії свого народу, його усної творчості, укладу життя. У 1843 році він познайомився з М. Костомаровим, а в наступному — з В. Білозерським і Т. Шевченком. Разом з ними брав участь у заснуванні Кирило-Мефодіївського товариства. У роботі братства він брав участь епізодично — коли приїздив до Києва, але активно листувався з його членами.

Живучи в столиці, Куліш багато часу приділяв науковій роботі, захоплювався історичним минулим України та інших держав, наполегливо вивчав іноземні мови. В один зі своїх приїздів на батьківщину він одружився з сестрою Білозерського Олександрою, яка пізніше стала письменницею і прибрала собі псевдонім — Ганна Барвінок. Старшим боярином на весіллі молодят був Т. Шевченко, веселий, дотепний, співучий друг Панька Олельковича.

4. Арешт і заслання

Навесні 1847 року Академія наук послала Куліша за кордон для підготовки до роботи на кафедрі слов’янських літератур. Разом із молодою дружиною та її братом Василем він вирушив у наукове відрядження. Але у Варшаві його та Бєлозерського було заарештовано у зв’язку з розгромом Кирило-Мефодіївсього товариства.

Участь Куліша в цій організації царські сатрапи з ІІІ відділу довести не змогли, але зробили висновок, що він не тільки був у дружніх стосунках з братчикми, а й «сам плекав надзвичайні думки про вигадану важність України, вмістивши навіть у на-друкованих ним творах багато двозначних місць, які могли вселити в малоросіян гадки про право їх на окреме існування від імперії»,— так було написано в звинувачувальному акті.

Затверджуючи вирок ІІІ відділу (чотиримісячне ув’язнення та чотирічне заслання), Микола І додав: «Заборонити писати і на службу в Вологду». Проте у зв’язку з клопотанням молодої дружини та її сановних друзів термін ув’язнення було скорочено, а Вологда замінена Тулою.

На засланні Пантелеймон Олександрович пробув три роки й три місяці. Працював дрібним чиновником у канцелярії губернатора, а згодом — у газеті «Тульские губернские новости». Багато уваги приділяв самоосвіті: вивчав філософські трактати Руссо та Спінози, читав твори світової класики (Скотта, Діккенса, Байрона, Мольєра, античних авторів), опановував європейські мови.