3. П. Куліш – перекладач

Пантелеймон Куліш — всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну свою любов до рідної землі, до українського народу. Він же був відомим перекладачем. Так, у 1864-1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, також членом комісії з перекладу польських законів.

У 1873-1874 роках він працює перекладачем у Петербурзі. Цій роботі Куліш віддає багато часу. Перекладацька діяльність була великим вкладом в українську літературу. Так, у 1897 році вийшла збірка його перекладів «Позичена кобза». До неї увійшли твори світової культури: Ф. Шіллера, Г. Гейне, Дж. Байрона, Й. Гете, 13 п'єс В. Шекспіра.

Літературознавець В. Неділько перекладацьку діяльність П. Куліша називає справжнім подвигом, бо перекладав він у ті часи, коли вийшов Емський указ про заборону української мови. Своєю роботою письменник доводив, що наша мова здатна відтворити всі багатства світової культури. Цикл творів російських поетів він назвав «Переспіви з великоруських співів». Заслуга П. Куліша в тому, що він намагався передати як зміст, так і форму творів зарубіжних класиків. І. Франко вказував, що Куліш «дав нам переклад «Гамлета», з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладів великого британця».

Ця людина була першим перекладачем Біблії українською мовою. Про роль письменника як творця і як перекладача чудово сказав у своєму листі М. Коцюбинський: «...дедалі все видніше й видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім'я; а яку матиме своїми роботами, що тільки тепер виявляються на світ, — про те можна догадуватися. Могучий майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет, перекладач Шекспірових і Байронових творів, а також Біблії, автор «Записок о Южной Руси», «Чорної ради» і сили інших цінних праць — має право на нашу повагу і вдячність. Перед цими його заслугами забуваються тепер ті помилки, які йому траплялося робити, а виступає потреба пошанувати його працю».

4. Друкарська діяльність п. Куліша

1858 року Пантелеймон Олександрович з дружиною поїхав за кордон, побував у Німеччині, Бельгії, Швейцарії, Італії, де вивчав культуру і побут різних народів. Перебуваючи за кордоном, митець тужив за рідним краєм. Це, очевидно, стало однією з причин того, що він знову почав писати вірші, які 1862 року вийшли збіркою «Досвітки».

Друкарня працювала зі значним навантаженням, але приносила самі збитки. Крім того, при виданні кожної книжки її власники натрапляли на жорстокий опір цензури. Уряд вважав Куліша та Бєлозерського неблагонадійними, а українську літературу — сепаратистською.

В журналі «Основа» П. Куліш вів відділ критики. Усі матеріали (статті, рецензії, розвідки, повідомлення тощо) різних авторів редагував і готував до друку сам. Публікував і власні наукові праці, зокрема дослідження творчості К. Зіновіїва, І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Т. Шевченка й інших письменників.

Реформу 1861 року він сприйняв з радістю, бо сподівався, що новий цар, Олександр ІІ, послабить урядові утиски.

Але стало ще гірше: в 1863 році царат завдав нового удару по українській культурі — видав валуєвський циркуляр. Друкарня Куліша та Бєлозерського була закрита, багато підготовленого матеріалу не побачило світ.

!Скласти інформативне гроно про самобутність постаті П. Куліша, визначити його роль у формуванні національної культури українського народу