- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
- •Київ нухт 2013
- •Передмова
- •1. Предмет органічної хімії
- •2. Електронна будова атому Карбону
- •2.1. Поняття про гібридизацію атомів Карбону.
- •3. Типи хімічних зв’язків в органічних сполуках
- •3.4. Типи утворення і види ковалентних зв’язків
- •4. Класифікація органічних сполук
- •3.1. Характеристики ковалентного зв’язку
- •3.2. Електронні впливи (електронні ефекти в молекулах)
- •5.1. Номенклатура і загальні принципи сучасної хімічної термінології
- •5.2. Ізомерія алканів та їх одновалентних залишків (алкілів)
- •5.3. Поняття про первинні, вторинні, третинні атоми Карбону
- •5.4. Правила номенклатури iupac
- •5.5. Методи добування алканів
- •5.6. Хімічні властивості алканів
- •5.7. Окремі представники
- •6. Алкени
- •6.1. Ізомерія алкенів
- •6.2. Номенклатура
- •6.3. Методи добування
- •6.4. Хімічні властивості
- •IV. Ізомеризація.
- •6.5. Просторова будова (стереохімія) алкенів (гомологів етену)
- •6.6. Окремі представники
- •7.1. Методи добування
- •7.2. Хімічні властивості
- •IV. Реакції заміщення атома Гідрогену біля потрійного зв’язку.
- •7.3. Окремі представники
- •8. Алкадієни
- •8.1. Ізомерія алкадієнів
- •8.2. Класифікація
- •8.3. Методи добування
- •8.4. Хімічні властивості
- •8.5. Окремі представники
- •9. Циклоалкани
- •9.1. Номенклатура. Ізомерія
- •9.2. Будова циклоалканів
- •9.3. Сучасні уявлення про будову малих циклів
- •9.4. Стереохімія циклоалканів
- •9.5. Окремі представники
- •10. Арени (Ароматичні вуглеводні)
- •10. 1. Класифікація ароматичних сполук
- •10.2. Ароматичні вуглеводні з одним бензеновим ядром
- •10.2.1. Будова молекули бензену
- •10.2.2. Гомологи бензену
- •10.2.3. Ізомерія та номенклатура.
- •10.2.4. Методи добування бензену та його гомологів.
- •10.2.5. Хімічні властивості
- •10.2.6. Окремі представники
- •10.3. Багатоядерні ароматичні вуглеводні
- •10.3.1. Багатоядерні ароматичні вуглеводні з неконденсованими бензеновими ядрами
- •1. Група дифенілу.
- •2. Дифенілметан.
- •3. Група трифенілметану.
- •10.3.2. Багатоядерні ароматичні сполуки з конденсованими ядрами
- •11. Галогеновуглеводні
- •11.1. Класифікація
- •11.2. Номенклатура
- •11.3. Ізомерія
- •11.3. Методи добування
- •11.4. Хімічні властивості
- •11.5. Окремі представники
- •12. Гідроксисполуки (спирти)
- •12.1. Класифікація
- •12.2. Номенклатура
- •12.3. Ізомерія
- •12.4. Фізичні властивості
- •12.5. Методи добування одноатомних спиртів
- •12.6. Хімічні властивості спиртів
- •Третинні спирти окиснюються важко з розривом карбонового ланцюга.
- •12.7. Окремі представники
- •13. Багатоатомні спирти
- •13.1. Хімічні властивості
- •13.2. Окремі представники
- •14.Феноли
- •14.1. Номенклатура
- •14.2. Методи добування
- •14.3. Фізичні властивості
- •14.4. Хімічні властивості.
- •14.5. Окремі представники
- •15. Етери
- •15.6. Хімічні властивості
- •15.7. Окремі представники
- •16. Оксосполуки ( альдегіди і кетони)
- •16.1. Класифікація
- •16.2. Ізомерія
- •16.3. Номенклатура
- •16.4. Методи добування
- •16.5. Фізичні властивості
- •16.6. Хімічні властивості
- •I. Реакції приєднання.
- •III. Реакції заміщення.
- •IV. Реакції полімеризації.
- •16.7. Окремі представники
- •17. Карбонові кислоти
- •17.1. Одноосновні карбонові кислоти
- •Назви деяких карбонових кислот
- •17.1.2. Ізомерія
- •17.1.3. Методи добування
- •17.1.4. Фізичні властивості
- •17.1.1. Номенклатура
- •17.1.5. Хімічні властивості
- •17.1.6. Окремі представники
- •17.2. Дикарбонові кислоти
- •Назви деяких дикарбонових кислот
- •17.2.1. Методи добування
- •17.2.2. Фізичні властивості
- •17.2.3. Хімічні властивості
- •17.2.4. Окремі представники
- •17.3. Ненасичені монокарбонові кислоти
- •Назви деяких ненасичених монокарбонових кислот
- •18. Жири
- •18.1. Фізичні властивості
- •18.2. Методи добування
- •18.3. Хімічні властивості
- •1. Гідроліз, або омилення:
- •2. Гідрогенізація жирів
- •3. Згіркнення жирів
- •18.4. Застосування жирів
- •19. Гідроксикарбонові кислоти. Гідроксикислоти
- •19.1. Ізомерія
- •19.2. Методи добування
- •19.3. Фізичні властивості
- •19.4. Хімічні властивості
- •20. Оптична ізомерія гідроксикислот
- •21. Вуглеводи
- •21.1. Класифікація вуглеводів
- •21.2. Моносахариди
- •21.2.1. Будова моносахаридів
- •21.2.2. Стереохімія моноз
- •21.2.3. Циклічна структура моносахаридів
- •21.2.4. Характер окисних кілець
- •21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
- •21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
- •21.2.7. Методи добування
- •21.2.8. Фізичні властивості
- •21.2.9. Хімічні властивості
- •1. Реакції окиснення моносахаридів:
- •7. Дія мінеральних кислот.
- •8. Реакція алкілювання.
- •9. Реакція ацилювання.
- •10. Утворення сахаратів.
- •11. Бродіння моносахаридів.
- •21.2.10. Окремі представники
- •21.3. Полісахариди
- •21.3.1. Олігосахариди (сахароподібні полісахариди)
- •21.3.1.1. Дисахариди (біози)
- •21.3.1.2. Глікозил-глікози (відновлювальні дисахариди)
- •21.3.1.3. Глікозил-глікозиди, або невідновлювальні дисахариди
- •21.3.2. Вищі полісахариди (поліози, несахароподібні складні вуглеводи)
- •22. Нітрогеновмісні органічні сполуки
- •22.1. Нітросполуки жирного й ароматичного рядів
- •22.1.1. Класифікація
- •22.1.2. Номенклатура
- •22.1.3. Ізомерія
- •22.1.4. Методи добування
- •22.1.5. Фізичні властивості
- •22.1.6. Хімічні властивості нітросполук
- •22.1.7. Окремі представники
- •22.2.1. Класифікація
- •22.2.2. Номенклатура
- •22.2.3. Ізомерія
- •22.2.4. Методи добування
- •22.2.5. Фізичні властивості
- •22.2.6. Хімічні властивості
- •22.2.7. Окремі представники
- •22.3. Ароматичні діазо- та азосполуки
- •22.3.1. Номенклатура
- •22.3.2. Методи добування
- •22.3.3. Фізичні властивості
- •22.3.4. Хімічні властивості
- •22.4. Амінокислоти
- •22.4.1. Класифікація
- •22.4.2. Номенклатура
- •22.4.3. Ізомерія
- •22.4.4. Методи добування
- •22.4.5. Будова молекул
- •22.4.6. Фізичні властивості
- •22.4.7. Хімічні властивості
- •22.4.8. Окремі представники
- •Література
- •6.051301. «Хімічна технологія», 6.051401 «Біотехнологія»
- •6.040106 «Екологія навколишнього середовища та збалансоване природокористування» денної та заочної форм навчання
21.2.4. Характер окисних кілець
Кільце циклічної форми може бути п'ятичленним. Р. Хеуорс (1929 р.) запропонував окисні формули моносахаридів розглядати, як похідні гетероциклічних сполук пірану і фурану.
Форми моносахаридів, що мають шестичленний цикл називають піранозами, а п’ятичленний – фуранозами.
Хеуорс запропонував так звані перспективні формули моносахаридів, в яких дуже чітко видно кільце й просторові положення гідроксильних груп. Згідно до його пропозиції, циклічну форму моносахариду умовно вважають плоскою. Для зображення на папері її уявно розміщують таким чином, щоб атом Оксигену піранозного кільця знаходився на найбільшій відстані від очей спостерігача справа (у фуранозному кільці в центрі), а карбоновий ланцюг був повернутий до спостерігача.
Нумерацію ведуть за годинниковою стрілкою вниз, починаючи справа від атома Оксигену. Замісники записують зверху і знизу від площини. Всі ті замісники, які у формулах Толленса знаходяться зліва від ланцюга, записують над кільцем, а ті, що з правої сторони – під кільцем.
21.2.5. Таутомерна рівновага моносахаридів. Явище мутаротації
Як було відмічено, моносахариди в кристалічному вигляді існують в напівацетальній формі з кільцем із шести атомів Карбону. Так, природна D-глюкоза є β-D-глюкопіранозою, яка при розчиненні у воді таутомерно перетворюється в гідроксикарбонільну форму, а остання переходить у всі чотири циклічні напівацетальні форми:
Таким чином, у водному розчині D–глюкоза, як і інші моносахариди, існує в п'яти таутомерних формах: одна гідроксикарбонільна та чотири циклічні напівацетальні.
Між цими формами в розчині встановлюється динамічна рівновага. При цьому, в рівноважній системі переважають циклічні - і -піранозні форми, зовсім мало циклічних - і -фуранозних форм і далі соті долі відсотків (0,12) гідроксикарбонільної форми.
Процес розчинення моносахаридів у воді супроводжується спеціальним оптичним ефектом, який отримав назву явища мутаротації.
Воно заключається в тому, що кут обертання свіжоприготовлених розчинів моносахаридів змінюється при стоянні поступово, доки не досягне сталої величини для певного моносахариду. Так, -D-глюкоза, яка має кут +112,1° при стоянні зменшується до +52,2°, а -D-глюкоза з кутом +19,2° збільшується до +52,2°. Таким чином, основна роль в явищі мутаротації — це перехід -форми в -форму і навпаки. Явище мутаротації в свою чергу підтверджує наявність циклічної (напівацетальної) будови моносахаридів.
21.2.6. Поняття про конформаційну ізомерію
Для сахарів в циклічній формі можливий ще один вид ізомерії – конформаційна, яка зв’язана з положенням у просторі атомів Карбону шестичленного циклу.
Для піранозного кільця через його несиметричность, пов’язану з наявністю в ньому атому Оксигену, можливі кілька типів конформацій. Найбільш переважною є крісловидна конформація, причому, така, в якій найбільше число об’ємних замісників розміщено екваторіально. Так для α-глюкози вона матиме такий вид:
21.2.7. Методи добування
В природі вуглеводи утворюються в рослинах, які поглинають вуглекислий газ, що знаходиться у повітрі, вологи під дією сонячній енергії. Таким чином, вуглеводи є результатом фотосинтезу (дуже складний хімічно-біологічний процес), який протікає в рослинах під дією енергії сонця за наявності хлорофілу листя.
n CO2 + m H2O
CnH2mOm
+ n O2
1. Найважливішим джерелом добування моносахаридів є природні ди- і полісахариди. При їх гідролізі за наявності мінеральних кислот утворюються гексози і пентози.
2. Альдольна конденсація. Вперше синтез сахаристої речовини здійснив О.М. Бутлеров із формальдегіду [каталізатор Са(ОН)2]:
Продукт реакції являє собою складну суміш стереоізомерних гексоз (альдоз і кетоз) – метиленітан.
3. Оксинітрильний синтез. Цим методом шляхом приєднання ціанідної кислоти та подальших перетворень можна добути з нижчих моносахаридів вищі. Цей метод був розроблений у 80-х роках минулого століття:
4. Окиснення багатоатомних спиртів:
