Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на самостійну роботу Видай Ю.В. 2 кур...docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
106 Кб
Скачать
☆

16. Запропонуйте можливі варіанти моральних позицій підлітка в сім’ї, школі.

Правильно поставлене розумове виховання підлітка в сім'ї розкриває перед дітьми широкий простір для накопичення знань як бази для формування наукового світогляду; оволодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вироблення інтелектуальних умінь (читати, слухати, висловлювати свої думки усно і на письмі, рахувати, працювати з книгою, комп'ютером) готує їх до розумової діяльності. Реалізуючи ці напрями змісту виховання, особливу увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу. Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейного виховання - міцний фундамент сім'ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам. Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й позанавчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин країни. Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання. Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення підлітків до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки - вимий руки та ін.). Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на підлітка, особливо в сфері духовно-морального виховання, яке дуже йому може допомогти для подальшого усвідомлення значущості морально-етичних норм у подальшому житті (це може бути на прикладі взаємовідносин у родині). Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопця-підлітка. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей. Школа озброює дітей систематичними знаннями, виховує в них на основі цих знань світогляд, привчає їх до праці, до суспільно корисної діяльності. У процесі навчально-виховної роботи, а також за допомогою спеціальних виховних заходів школа виховує в підлітків моральні якості, які потрібні для майбутнього життя. Цю величезну, складну і відповідальну роботу школа зможе успішно виконати лише при умові постійного, найтіснішого і ділового зв'язку з батьками учнів . Ініціатива в організації найтіснішого контакту між школою і сім'єю, а також керівна роль у цьому питанні належать школі, як державній установі. Завдання школи в справі налагодження найактивнішої співдружності між школою і сім'єю полягає в діяльних заходах, які б, по-перше, забезпечили усвідомлення батьками мети і конкретних завдань навчально-виховної роботи, по-друге, допомогти їм ознайомитися з особливостями психофізичного розвитку дітей різного віку та їх індивідуальними відмінностями, по-третє, допомогти їм обізнатися з методами виховання дітей. Школа повинна систематично інформувати батьків про успішність та поведінку їх дітей. Дуже важливо, щоб між школою і батьками була повна погодженість у заходах виховного впливу на учня та вимогах, що їх ставлять йому вчительський та учнівський колективи школи. Про спільну роботу школи і сім'ї треба говорити на класних і загально шкільних батьківських зборах. Мета цих заходів школи: ознайомити батьків з завданням і змістом морального виховання підлітків, дати їм потрібні педагогічні знання, загострити їх увагу на конкретній активній участі батьків у здійсненні навчально-виховних завдань, спрямованих на підвищення успішності учнів, організувати обмін досвідом у справі сімейного виховання і поширити кращий досвід серед батьків. Співдружність школи і сім'ї - гарантія для успішного навчання учнів у школі. Успіх у вихованні і навчанні дітей, безперечно, в значній мірі залежить від активної, дружної і погодженої виховної роботи школи і сім'ї. Негативно впливає на процес виховання дітей саме у підлітковому віці зловживання батьків алкоголем. В таки сім'ях панують часті побої, глузування, що позбавляє дитину природних для її віку радощів життя. Внаслідок постійних сварок, гримання, загроз виникають порушення психічного розвитку дитини. Підлітки з метою виходу із такого становища прагнуть утекти з дому. В таких сім'ях подеколи привчають дітей вживати спиртні напої, забуваючи про те, що молодий організм дуже чутливий до впливу спиртного. Підлітки, батьки яких зловживають алкоголем, погано вчаться, часто не виконують своїх шкільних завдань, порушують поведінку в класі, відстають від однолітків у фізичному і психічному розвитку, в них легко виникають різні захворювання. Проблема зловживання спиртними напоями серед підлітків набуває дедалі більшої гостроти у зв'язку з тим, що посилений потяг молоді до алкоголю становить серйозну небезпеку як у соціальному, так і біологічному плані, загрожуючи не тільки окремим сім’ям, але і всьому суспільству. Вирішити цю проблему можна лише за умови дуже тактовного і обережного підходу, розумового ставлення до особливостей підліткового віку. Правильне статеве виховання є складовою частиною морального виховання дітей підліткового віку і сприяє запобіганню аморальним формам поведінки. Статеве виховання підлітків - це цілеспрямоване формування у них високих моральних якостей особистості, правильне фізичне і гігієнічне виховання, постійна боротьба з шкідливими звичками, хибними поглядами і схильностями, а також ознайомлення учнів з природничо-науковими основами продовження життя на землі. Сім'я і школа послідовно на всіх етапах розвитку повинні виховувати стриманість, уміння володіти собою, своїми емоціями і бажаннями, почуття природної сором'язливості, глибокої поваги до людини. Велику роль у вихованні підлітків відіграє сім'я, стосунки із батьками. У сім'ї, де батьки живуть дружньо, поважають один одного і допомагають у повсякденному житті, намагаючись разом переборювати труднощі й радіючи спільним радощам, діти намагатимуться побудувати своє особисте життя за їх прикладом. У міру зростання, дівчинки, змужніння юнака зростає їх інтерес один до одного. Заняття спортом загартовують волю, сприяють розвиткові спритності, сили і, переключаючи увагу підлітків, відвертають їх від шкідливих звичок і прихильностей. Чим більша роль фізичної культури у вихованні підлітків, тим нормальніше в поєднанні з естетичним почуттям будуть розвиватися у нього статеві емоції. У нашій країні підлітки повинні виростати здоровими, сильними, життєрадісними, творчими, гідною зміною старших поколінь. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною. У складний час існування нашого суспільства з особливою силою виявляється об'єднуюча роль міцної сім'ї для повноцінного виховання дітей. Міцність сім'ї, навіть за несприятливих умов, компенсує багато вад у громадському середовищі. Відчуття любові батьків і дітей, навіть у кризовий підлітковий вік, коли вони прагнуть бути самостійними, залишається, хоч для більшості типовим виявом самостійності є "автономна моральність", яка нерідко призводить до педагогічної занедбаності, відчуженості від батьків.