12. Зробіть соціальне та педагогічне обґрунтування будь-яких принципів педагогічної моралі.

 Принцип естетичної привабливості поведінки (краси поведінки). Етикет нашого часу вимагає, щоб поведінка і зовнішній вигляд людини відповідали душевним якостям особистості, тому поведінка і зовнішній вигляд фахівця повинні бути естетичними, привабливими. Не можна з'являтися в установі і тим більше перед клієнтом недбало і неохайно одягненим, в брудному, нечищеному взутті, з незачесаною головою, оскільки це неестетично. Одяг може бути недорогий - це зрозуміло і буде нормально сприйнято клієнтом, але якщо він брудний, пом'ятий - це викличе негативне ставлення до соціального працівника. У розмові з клієнтом слід помірно користуватися такими засобами невербального спілкування, як міміка та пантоміміка - надмірність жестів може бути витлумачена як нещирість, награність; повна їх відсутність - як скутість чи байдужість; в той час як благородна стриманість жестів є ознакою врівноваженості і духовної сили. Мова повинна бути спокійною, плавною, зрозумілою, без вульгаризмів і неологізмів.

13. Моральна освіта вихованців та їх батьків (цілі, задачі, форми, засоби, методи).

Основна ціль батьків - це виховати поважну, освідчену, патріотичну людину.

Задачі - розвинути в дитини всі природні сили і здібності, розвинути різнобічним та гармонійним.

А. Н. Радищев виступав проти сліпого підпорядкування дітей волі батьків. Він вказував, що взаємини батьків з дітьми не їхня приватна, а глибоко суспільна справа. Багато уваги приділяв В. Г. Бєлінський питань сімейного виховання. У любові батьків до дітей не повинні переважати батьківське самолюбство, егоїстичні, пихаті розрахунки. Батьки повинні любити в дитині передусім майбутньої людини, і тому основою любові батьків до дітей повинна бути не  любов до себе, а любов до істини і людству.  В.Г. Бєлінський різко засуджував батьків, які не займаються вихованням своїх дітей, покладаючись на волю випадку. Але не менш негативно він відгукувався і про  такий виховний вплив батьків на дітей, коли останніх перетворюють на папуг, зобов'язаних з повагою виконувати те, що говорять, що вимагають дорослі. Така  атмосфера сприяє тому, що в дітях вбиваються «енергія, воля, характер, життя, вони робляться шанобливими статуями, заражаються рабськими вадами - хитрістю, лукавством, прихованості, брешуть, обманюють, вивертаються». Моральне виховання, на думку Ушинського, має розвивати в дитині гуманність, чесність, правдивість, працьовитість, дисциплінованість і почуття відповідальності, почуття власної гідності, поєднане із скромністю. Виховання має розвивати в дитини твердий характер і волю, стійкість, почуття обов'язку.  Найголовнішим умовою сімейного виховання А.С. Макаренко вважав наявність повної сім'ї, міцного колективу, де батько і мати  живуть дружно між собою і з дітьми, де панує любов і взаємна повага, де має місце чіткий режим і трудова діяльність. А.С. Макаренко дав цікавий психолого-педагогічний аналіз помилкових видів батьківського авторитету. Їм він протиставляв істинний авторитет, головною  підставою якого є життя і робота батьків, їх цивільна особа і поведінка, вимагав, щоб батьки чесно і розумно керували своїми дітьми, усвідомлювали свою відповідальність  перед  суспільством за їхнє виховання. Кожна сім'я, говорить А.С. Макаренко, веде своє господарство, дитина - член сім'ї, і, отже, учасник усього сімейного господарства. З ранніх років у сімейних умовах він привчається до майбутньої своєї господарської діяльності в більш широких масштабах. Саме тут, в умовах сімейної господарської діяльності, у дітей виховуються колективізм, чесність, дбайливість, ощадливість, відповідальність, здатність орієнтування та оперативності. Основними засобами впливу на вихованців були такі: тотальний цілодобовий нагляд за учнями в процесі навчання і під час ігор; доноси; заборони у вияві власної волі; абсолютне підпорядкування церкві та старшим; змагання тощо. Повністю було знівельовано принципи індивідуального підходу, природовідповідності в навчально-виховному процесі. Отже, не враховували природних здібностей дитини, її морально-психологічного стану. Це принижувало гідність особистості, формувало вороже ставлення до інших, гальмувало її загальний розвиток. Моральним є той засіб, який необхідний і достатній для моральної цілі, не суперечить вищій меті, не змінює її морального характеру. Засоби вибору мають бути ефективними і морально цінними. їх доцільність взаємопов'язана з їхньою моральною якістю.