2.4 Промова Арістофана

У своїй промові Арістофан знову вдається до уособлення Ероса у постаті бога. Його силу можна осягнути лише пізнавши первісну людську природу та її слабкості (189d ). Він намагається віднайти пояснення таємної, ні з чим незрівнянної влади Ероса над людиною через поетичну історію. Ця гротескна оповідь має навести читача на пояснення могутнього еротичного інстинкту в людині, показати звідки росте його коріння.

Колись існували андрогіни — істоти, наділені властивостями обох статей. Вони мали велику силу і замисли. Боги злякалися їхньої титанічної сили і, відчувши для себе у ній загрозу, розділили андрогінів на дві половинки. З тих пір ці половинки намагаються віднайти одна одну для того, щоб злитися в єдності (191d – 192a ). Це прагнення і є Еросом. Люди, розділені на частини, тепер у полоні пристрасті до воз᾽єднання. Це принципово нова думка, висловлена в діалозі. Ерос породжений у метафізичному прагненні людини до цілісності своєї сутності, яка за своєю природою є недосконалою.

Через промову Арісофана Платон підключає Ерос до формування особистості. Ключовим тут є тяжіння людини до вдосконалення власного “Я”, яке можливе лише у співставленні цього “Я” з “Ти”, що відбувається за допомогою Ероса. Віднайшовши одне одного, люди не можуть розлучитися, а живучи разом не можуть усвідомити, що їм, власне, потрібно одне від одного. Їхнє тілесне поєднання виглядає сміхотворно, адже не зумовлює істинну цілісність їх сутностей. Саме вона і є ціллю Ероса. Любов тут навіть виступає у якості певного вказівника на те, що існує дещо вічне. Проте ця ідея проглядається на даному етапі дуже смутно.

Ідея андрогінізму не витримується поетом у своїй чистоті до кінця. До того ж, вона відкриває більше простору для гомосексуального кохання, яке згодом буде нівельоване автором.

2.5 Промова Аґатона

Останнє слово перед Сократом має Аґатон. Він вважає за необхідне прославити самого бога Ероса, а не те, що він приносить людям. У своїй промові він аж надто ідеалізує Ерос з огляду на його божественне походження, хоча його опис і відрізняється порівняно з попередніми відходом від психологічних характеристик кохання. Зі слів Аґатона Ерос постає перед нами як об᾿єкт гідний любові. У його описанні можна помітити певне любування оратора, що наштовхує на думку, що він бачить себе самого в уособленні Ероса.

У цій промові містяться основні ознаки божества любові. Це Ерос чесноти, краси і ніжності. Він живе у квітучих і запашних місцевостях. Він розумний і розважливий, він добрий поет. Ерос не визнає насилля, мудрий як в мусійних мистецтвах, так і в породженні усього живого. Майстер в усіх ремеслах і упорядник усіх справ богів (196a – 197b). “Він відчуження мури руйнує і спільноту будує — влашовує-бо такі ось зібрання, де ми сходимось разом — наш проводар на бенкетах, в усіх хороводах і жертвах богам. Він лагідність нашу підтримує, від гніву ж утримує душі; він щедрий на приязнь, скупий — на всіляку ворожість; багатий на милість і благости повний. Для мудреців він зримий а для богів на подив. Для обділених долею — мрія, для обраних — скарб. Він розкоші, блаженства, насолоди, любовних розкошів, солодкого зітхання бог” (197d ).

Із уст Аґатона звучить справжній гімн богу кохання, який може позмагатися з чи не найкращими поетичними витворами. Платон, здається навмисне вводить образ такого тонко витонченого естета для того, щоб на його фоні віддати шану аскету — філософу Сократу і показати наскільки філософія перевищує поезію як у глибині пізнання, так і в силі пристрасті до нього. Оратор своєю промовою ніби намагається звести в одному описанні всі згадані до нього прикмети кохання, уособивши їх у міфічній постаті бога. Але ці прикмети поєднані довільно, без підкріплення якої-небудь аналітики і тому намальована ним картина не є надто переконливою. Більше того, він ніби сплутує усі попередні висновки в один клубок так, що постає нагальна проблема розплутати його, аби шлях пройдений усіма учасниками міг привести до істини. Ця місія належить Сократу: підвести філософське узагальнення усьому, що було уже було сказано про Ерос, і вибудувати єдину теорію, яка стане найбільш об᾿ємним, цілісним і всеохопним уявленням про нього. Ця промова має стати синтетичним викладом ідеї древнього походження, ідеї протиставлення грубій чуттєвості, ідеї космічності, ідеї андрогінізма та окремих чеснот Ероса.